РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СФОРМОВАНОСТІ РЕФЛЕКСІЇ У МАЙБУТНІХ
ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ
2.1. Характеристика методів та програми констатуючого експерименту
Методологічною основою дослідження рефлексії у професійному та особистісному
становленні майбутніх практичних психологів став діяльнісний та особистісний
підходи до вивчення перцептивно-рефлексивних явищ [див.: 241]. Виходячи із
принципу єдності свідомості та діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв,
С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та інші), рефлексія студентів психологічного
факультету вивчалася у контексті самоусвідомлення, психологічної практики та
спілкування з урахуванням особливостей формування професійної самосвідомості.
Згідно з прийнятим у психології виокремленням загальної та професійної
самосвідомості (Ю.М.Кулюткін, Г.С.Сухобська та ін.), а також із практикою
диференціювання різних видів рефлексії (Н.І.Гуткіна, Т.С.Сочень, І.М.Семенов,
С.Ю.Степанов та ін.) розрізнювалися як відносно самостійні феномени рефлексії
особистісної та рефлексії професійної діяльності, хоча зрозуміло, що вони
частково перетинаються. При цьому рефлексія професійної діяльності майбутніми
практичними психологами розглядалася нами як важлива умова формування їх
професійної самосвідомості, свідомого формування в себе професійно значущих
якостей, а особистісна рефлексія – як значущий фактор активного саморозвитку,
професійного зростання.
Проведений нами аналіз експериментальних досліджень показує, що для вивчення
особливостей рефлексії використовуються в основному такі методичні прийоми:
аналіз рефлексивних висловлювань, що реєструються в усних чи письмових
досліджуваних самозвітах (або вільних творах) (С.В.Кондратьєва, В.О.Кривошеєв
[див.: 133; 134]; метод рефлексивної самооцінки (С.В.Васьківська [див.: 55],
Н.І.Гуткіна [див.: 81], В.М.Козієв [див.: 126]); тестовий метод (Ю.М.Ємельянов
[див.: 93], М.Кун, Т.Макпартленд [див.: 149]), опитування досліджуваних
(Г.А.Ковальов [див.: 125], М.Ю.Варбан [див.: 52]).
Керуючись принципом полідіагностики, ми використовували у своєму дослідженні
широкий репертуар вказаних методів і методичних прийомів, а саме: опитування,
тестування, метод рефлексивної самооцінки та дослідження рефлексивних
очікувань, аналіз самозвітів досліджуваних, а також (на етапі формуючого
експерименту) спостереження за поведінкою та висловлюваннями досліджуваних у
ході тренінгу тощо. При цьому особливості самосвідомості студентів ми
намагалися досліджувати в контексті їхньої майбутньої професійної діяльності,
що і знайшло своє вираження при підборі та розробці діагностичних завдань.
З метою вивчення загальних тенденцій розвитку та диференційованості „Я-образу”
майбутніх практичних психологів ми скористалися модифікованим тестом „20-и
висловлювань” (див. додаток А), розробленим М.Куном і Т.Макпартлендом для
дослідження установок особистості на себе. Останній широко використовується у
психодіагностичній практиці як варіант нестандартизованого самозвіту, основна
перевага якого полягає в потенційному багатстві відтінків самоописів та у
можливості аналізувати самоставлення, висловлене мовою самого суб’єкта, а не
нав’язане йому мовою дослідника. За свідченням авторів даного тесту, коефіцієнт
відтворюваності для шкали локусу (об’єктивні і суб’єктивні категорії
характеристик) становить 0,903, а валідність за тестом-ретестом становить 1,85
[149, с. 184-185].
Автори тесту М.Кун і Т.Макпартленд пропонують відповіді респондентів відносити
до категорій об’єктивних чи суб’єктивних, що і стало основою нашого аналізу
отриманої інформації. При цьому контент-аналіз відповідей респондентів
здійснювався не за формальними, а за суттєвими ознаками. Оскільки об’єктивним є
все те, що носить неупереджений характер, відповідає об’єктивній дійсності, то
до об’єктивних категорій зараховували анкетні та антропологічні дані (стать,
вік, національність, ім’я та прізвище, професія, соціальний статус, опис
зовнішності тощо) незалежно від мовної форми (іменної чи означальної) їх
вираження. Прикладом таких об’єктивних категорій можуть послугувати „дівчина”,
„студент”, „Оксана”, „кароока”, „струнка” тощо.
Суб’єктивне, у свою чергу, зумовлюється особистісними поглядами, смаками,
уподобаннями суб’єкту. В силу цього до суб’єктивних категорій зараховувалися
оцінні судження, специфічні, особистісно-значущі характеристики,
абстрактно-узагальнюючі думки про себе тощо. Наприклад, „чесна”, „добра”,
„мрійлива”, „лідер” тощо. (Коефіцієнт узгодженості розподілу трьома незалежними
експертами відповідей респондентів за описаними критеріями склав 0,78).
Інтерпретація результатів тесту передбачала:
Визначення міри когнітивної складності та диференційованості „образу Я” у
респондентів, що характеризувався кількістю отриманих відповідей.
Виявлення міри усвідомлення соціальної інтеграції (кількість об’єктивних
відповідей) та індивідуалізації (кількість суб’єктивних відповідей)
респондентів.
Встановлення змісту і форми висловлювань (судження позитивні чи з негативним
відтінком, психологічно-особистісні характеристики чи зовнішньо-атрибутивні
тощо), віднесення висловлювань до певної інтерпретаційної категорії. Так,
об’єктивні характеристики ми групували за категоріями: „соціально-професійні
ролі”, „міжособові та сімейні ролі”, „опис зовнішності” (сюди ж відносили всі
самохарактеристики, що вказували на антропологічні дані тощо). Серед
суб’єктивних, у свою чергу, розрізнювали „характеристики, в яких виражається
ставлення до людей”, „характеристики, в яких виражається ставлення до
діяльності”, „комунікативні характеристики”, „хара
- Київ+380960830922