РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Зона мішаних лісів Східноєвропейської рівнини (Українське Полісся) займає
північну частину України – близько 20% території країни. Характерними
особливостями природного середовища зони є низовинний рельєф, в будові якого
головну роль відіграють піщані та піщано-глинисті антропогенові відкладення,
густа сітка річок з широкими заболоченими річковими долинами, позитивний баланс
вологи, високий рівень ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих
болотистих ґрунтів, значне поширення соснових лісів з сумішшю широколистих
порід [7, 53, 54, 55].
Зона мішаних лісів України майже повністю розміщена в південній частині
Поліської низовини на різних геоструктурах Східноєвропейської платформи.
Найдревніша з них – Український масив. Виникнення Поліської низовини та її
ландшафтів обумовлено в основному палеогеографією антропогену. Неодноразова
зміна кліматичних умов, що характеризувалися періодичним похолоданням,
діяльність материкових льодовиків та їх вод, значне обводнення територій
сприяли формуванню морени, водно-льодовикових і алювіальних відкладень
переважно піщаного складу, які стали материнською породою для
дерново-підзолистих і болотистих ґрунтів під хвойними та мішаними лісами.
„Островами” зустрічаються лесові суглинки, на яких сформувались сірі лісові
ґрунти.
Полісся має густу річкову сітку, озера різного походження, болотні масиви та
значні запаси підземних вод. Середня густина річкової сітки досягає 0,29
км/км2. В Українському Поліссі протікають річки Дніпро, Десна, Прип’ять з
притоками Тур’я, Сноход, Стирь, Горинь, Уборть, Уж та ін. Крім того, є долинні,
карстові та льодовикові озера. На поліських ріках побудовано багато ставків та
водосховищ. Значна кількість води зосереджена в болотах. Їх утворення
обумовлено всім комплексом фізико-географічних умов, в першу чергу
кліматичними, гідрографічними і гідрологічними особливостями, будовою рельєфу
та близьким заляганням до поверхні ґрунтових вод. В Поліссі найбільш широко
розвинені низовинні (евтрофні) болота, що живляться річковими водами. Порівняно
невеликі площі займають верхові (оліготрофні) болота; джерела їх живлення –
атмосферні опади. Зустрічаються також болота перехідного (мезотрофного) типу.
Полісся можна поділити на три підпровінції, що відрізняються
фізико-географічними умовами: північну (лівобережжя Прип’яті), південну
(правобережжя Прип’яті і Дніпра) і східну (лівобережжя Дніпра) та на шість
фізико-географічних областей:
Волинське Полісся;
Мале Полісся;
Житомирське Полісся;
Київське Полісся;
Чернігівське Полісся;
Новгород-Сіверське Полісся.
До складу Житомирського Полісся входить більша частина Житомирської області та
північно-східна частина Ровенської області, що знаходиться в межах Українського
кристалічного щита. При районуванні Українського Полісся Київське Полісся не
завжди виділяють в самостійну фізико-географічну область. Його розглядають в
складі Житомирського (Центрального Полісся) або Східного Полісся [53, 54]
Житомирське Полісся.
Головна риса Житомирського Полісся – його розміщення в межах припіднятої
частини Українського кристалічного щита, що обумовило широкий розвиток
денудаційних форм рельєфу, більшу розчленованість поверхні, меншу заболоченість
(в порівнянні з Волинським Поліссям).
Поверхня Житомирського Полісся має загальний уклін на північ та північний
захід. В цьому напрямку зменшуються абсолютні висоти і течуть головні річки.
В геологічній будові Житомирського Полісся головну роль грають докембрійські
кристалічні породи і антропогенові відклади. Сучасний рельєф даної області
тісно пов'язаний з рельєфом кристалічного фундаменту. Майже всі великі
нерівності поверхні кристалічних порід находять пряме відображення в сучасному
рельєфі. Спостерігаються багаточисельні виходи кристалічних порід по долинах
річок Тетерів, Случ, Уборть, Ірша, Жерев. Річкові долини в межах кристалічного
щита більш глибокі в порівнянні з іншими фізико-географічними областями
Полісся. Заплави на таких ділянках зникають зовсім.
На території Українського Полісся панує помірно континентальний клімат з
теплим вологим літом та м’якою хмарною зимою. Основними факторами формування
клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та наземні фізико-географічні
умови, зокрема на Поліссі: значна лісистість, характер рельєфу, заболоченість
тощо, які впливають на формування місцевих та мікрокліматичних відмін. Сумарна
радіація, яка, головним чином, визначається географічним положенням, на Поліссі
досягає 90-95 ккал/см2. Сумарна радіація не повністю визначає тепловий режим,
тому що частина тепла розбивається та розсіюється в світовий простір. Сонячне
тепло витрачається на випаровування вологи, на нагрівання грунту і повітря.
Полісся відрізняється від інших районів України найбільшою витратою тепла на
випаровування вологи, на що йде 80% радіаційного тепла. Крім сонячної радіації,
клімат формується під впливом атмосферної циркуляції – перенесення повітряних
мас з різною температурою, з різною кількістю вологи. На Поліссі найбільше
значення мають атлантичні повітряні маси, невелику роль відіграє повітря
тропічного походження. Крім того, сюди доходить арктичне повітря [53, 54].
Клімат Житомирського Полісся трішки змінюється в сторону збільшення
континентальності в порівнянні з Волинським Поліссям. Середня річна температура
повітря 6–7?С. Середня температура січня – 5,5 – 6?С, липня 17–19?С. Середні
річні суми опадів 530–600 мм. Кліматичні та агрокліматичні показники змінюються
в межах фізико-географічної області в напрямку з північного заходу на
- Київ+380960830922