Педагогічні ідеї та громадсько-просвітницька діяльність М.М. Аркаса.

зміст
громадсько-просвітницької діяльності М.М. Аркаса;
узагальнено досвід педагогічної діяльності просвітника; охарактеризовано
головні чинники формування педагогічного світогляду М.М. Аркаса (родинне
виховання та соціальне оточення, в якому зростав просвітник; вплив персоналій,
культурно-освітнє середовище, в умовах якого відбувалося становлення
особистості М.М. Аркаса);
- дістали подальшого розвитку: аналіз, зміст та основні напрями педагогічної та
громадсько-просвітницької діяльності М.М. Аркаса;
- узагальнено значний фактологічний матеріал щодо педагогічно-просвітницької
діяльності М.М. Аркаса, який включає його діяльність у справі поширення освіти,
національної ідеї, культури;
- науковий пошук здійснено на основі персоналістичного підходу, який дає
можливість не лише простежити роль і місце певної особистості в історії,
педагогіці, а й розкрити індивідуальність, світоглядні уявлення;
- розкрито педагогічний зміст книги „Історія України-Русі”
М.М. Аркаса;
- визначено цінність використання творчого доробку М.М. Аркаса в сучасній
педагогічній науці як вагомого чинника виховання національної гідності,
патріотизму, громадянської свідомості молодого покоління.
- введено до наукового обігу невідомі та маловідомі документи й матеріали,
пов’язані з педагогічною та громадсько-просвітницькою діяльністю М.М. Аркаса
(матеріали науково-збиральницьких експедицій Миколаївського краєзнавчого музею:
Вс. спр Спогади про родину Аркасів мешканців села Стара Богданівка
Миколаївського району Миколаївської області // Матеріали експедиції МКМ.
Упорядник: Старший науковий співробіткник Березовська Т.В. – Жовтень р.;
Вс. спр. . Спогади про М.М. Аркаса мешканців с. Христофорівка Баштанського
р-ну Миколаївської обл. Записала завідувач відділу Березовська Т.В. р.;
Фонди Миколаївського краєзнавчого музею: Д-8. Листи М. М. Аркаса до Т.
Литвина (Колекційний опис. - рр.).; Д- – Рукопис книжки спогадів
М.Д. Лагути про життєдіяльність М.М Аркаса, а також історичні факти, що дало
змогу поглибити й конкретизувати відомості про педагогічну діяльність М.М.
Аркаса, її вплив на освітні процеси ХХ століття.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що
сформульовані в ході наукового пошуку теоретичні висновки і основні положення
педагогічної спадщини М.М. Аркаса покладено в основу посібника „Виховні і
просвітницькі студії М.М. Аркаса”. Запропоновані у дослідженні матеріали про
життя, педагогічні ідеї та громадсько-просвітницьку діяльність М.М. Аркаса
поглиблюють сучасні знання про історію розвитку педагогічної думки в Україні ІІ
половини ХІХ ст. і можуть бути використані в процесі викладання таких
навчальних дисциплін середньої і вищої школи, як історія педагогіки, історія
України, краєзнавство, культурологія, а також можуть бути використані при
укладанні нового покоління навчальних посібників з історії освіти і шкільництва
в Україні, антологій вітчизняної педагогічної думки другої половини ХІХ –
початку
ХХ ст., під час складання програм спецсемінарів з історії педагогіки і бути
корисними для дослідників, викладачів, аспірантів.
Особистий внесок здобувача полягає у тому, що у статті у співавторстві з Т.
Березовською автору належать матеріали з дослідження системи родинного
виховання Аркасів.
Апробація результатів. Основні результати дослідження доповідалися на:
- засіданнях кафедри українознавства Миколаївського державного аграрного
університету;
засіданнях вченої ради та „Слов’янських читаннях” Південнослов’янського
інституту Київського славістичного університету (- рр.),
Регіональній науково-практичній конференції: „Наступність і перспективність у
навчанні між початковою школою та середньою ланкою освіти” (Херсон, );
Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Україна наукова” (Київ,
);
VI Миколаївській обласній краєзнавчій конференції „Історія. Етнографія.
Культура. Нові дослідження” (Миколаїв, );
Міжрегіональній конференції „Культурний і побутовий взаємовплив українців та
національних менших Південної України” (Миколаїв, ).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику роботи Першої
української гімназії імені Миколи Аркаса (акт № від р.),
Христофорівської загальноосвітньої школи (акт № від р.),
Богданівської загальноосвітньої школи (акт № від р.),
Миколаївського державного університету
ім. В.О. Сухомлинського (довідка № /- від р.), Обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № від р.)
(Додаток А).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у публікаціях, з яких
одноосібні. Серед них статті у науковому фаховому журналі, статті в
збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, – у збірниках матеріалів
наукових конференцій та навчальний посібник.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох
розділів, загальних висновків, додатків (на сторінках), списку
використаних джерел, що нараховує найменування. Загальний обсяг дисертації
– сторінок, з них сторінок складає основна частина. Текст основної
частини містить рисунків, таблицю.
РОЗДІЛ
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ М.М. АРКАСА
1.1. Педагогічна діяльність М.М. Аркаса як наукова проблема
Інноваційні науково-педагогічні теорії, які з’являються в сучасному освітньому
просторі, знаходять свою опору в минулому, оскільки духовність нації базується
на пам’яті про її минуле, що упродовж свого розвитку акумулювала в собі
цінності нації як важливі елементи подальшого розвитку культури.
З цих позицій виникає потреба в перегляді й переосмисленні прогресивної
класичної спадщини вітчизняних громадсько-педагогічних діячів. Особливий
інтерес викликають ті історичні періоди, коли відбувалися кардинальні соціальні
й культурні реформи, що вплинули на українську освітню політику. Саме такою
епохою була друга половина XIX – початок ХХ століття, коли значну роль у
становленні основ вітчизняної педагогіки відіграли письменники, педагоги,
музиканти, видавці, громадські діячі.
Завдяки прогресивним педагогам, українській громадськості кінця ХІХ – початку
ХХ ст. збережено основи національного шкільництва і традицій української
національної думки, освітнього простору. М. Богуславський [], Л. Ваховський
[], Н. Гупан [], Н. Дічек [], О. Сухомлинська [; ; ; ; ;
] переконливо доводять, що вивчення педагогічних персоналій, їх теоретичних
пошуків і практичного досвіду має сприяти глибшому пізнанню
історико-педагогічного минулого України. Аналіз праць і життєвого шляху
громадських діячів необхідний для того, щоб визначити для себе й показати
сучасникам витоки багатьох явищ і подій через багату й різноманітну історію
розвитку української думки.
Зокрема, О. Сухомлинська стверджує, „що біографічний підхід в історії
педагогіки – це такий спосіб опрацювання аналізу джерел, для якого біографія,
особистість педагога виступає, з одного боку, визначальним фактором його
творчості, з іншого – віддзеркалює епоху. Біографічний підхід допомагає знайти
причини появи й розвитку педагогічних ідей у різних фактах біографії, розкрити
сутнісні, „знакові” моменти, що стоять за ними, побачити за нагромадженням
емпіричних фактів певні закономірності” [, с. ].
На думку Н. Дічек, біографія дає можливість знайти загальне на прикладі
життєтворчості певного діяча, переплести предметне, соціальне й особистісне,
відтворити своєрідний мікрокосмос епохи, виступає інструментом сприйняття
культури у всій її багатоаспектності й неповторності, інструментом
персоніфікації історії [, с. ].
На межі ХХ – ХХІ століття з’явилася ціла низка дисертаційних досліджень,
присвячених вивченню творчої спадщини педагогів, поверненню забутих імен в
історико-педагогічний контекст, зокрема дослідження Ковальчук В.М. „Педагогічні
погляди та громадсько-просвітницька діяльність М. Галущинського” ( р.),
Бєлан Г.В. „Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Олександра
Кониського” ( р.),
Стражнікової І.В. „Педагогічні погляди і освітня діяльність Іванни Петрів
(- рр.)” ( р.) [; ; ]. У своїх дослідженнях щодо
висвітлення творчих біографій авторами було застосовано біографічний підхід,
завдяки якому педагогічна діяльність розглядалася в часі та просторі, охоплюючи
проблему в історичному культурологічному контексті.
Гупан Н.М. в дисертаційному дослідженні „Розвиток історії педагогіки в Україні
(історіографічний аспект)”, зробивши історіографічний аналіз доходить висновку,
„що характерною особливістю історіографії початку
ХХ ст. було зростання кількості публікацій, де висвітлювався зв’язок школи із
суспільно-педагогічним рухом (А. Володимирський, С. Волох,
Б. Грінченко, С. Русова, С. Шелухін, Я. Чепіга та ін.). Вони віддзеркалювали
боротьбу різних тенденцій і напрямів у розбудові школи та освіти (національна
школа, трудова школа, демократизація освіти тощо). В історико-педагогічній
літературі посилилася тенденція до висвітлення розвитку нації, мови, культури в
контексті боротьби за народну школу, з якої згодом визріла ідея національної
школи (М. Демков, М. Драгоманов,
І. Франко та ін.)” [].
Дослідження свідчать, що найбільш широко в історіографії цього періоду
представлена початкова школа на противагу проблематиці загальноосвітньої
середньої школи (М. Алабовський, П. Андрієвський,
А. Панасюк, М. Тростянський та ін.). Загальним для цих праць був відхід від
описовості й тенденція до аналізу педагогічних явищ. Зросла кількість
порівняльних праць, присвячених різним історичним періодам
(М. Маккавейський, К. Харлампович, С. Шелухін тощо). Усе це свідчило про
зростання рівня наукових розвідок з проблем історії школи та освіти.
За основними тематичними напрямами досліджень цього періоду були: дослідження
розвитку регіональної освіти з висвітленням основних типів навчальних закладів
та особливостей педагогічних процесів, що пояснювалися соціокультурним
контекстом регіону; вивчення школи Київської Русі з визначенням рівня освіти,
її змісту, соціальної спрямованості тощо; розгляд діяльності братських шкіл на
тлі соціальних і культурних процесів в українських землях ХVІ–ХVІІ ст.; аналіз
просвітницького, громадського руху, що був тісно пов’язаний з розвитком
освітніх процесів та боротьбою вчителів за народну школу; висвітлення ідей про
національну школу та про вчителя як відображення соціокультурних умов існування
та розвитку школи в Україні [, с. ].
Отже, проведений аналіз дозволив зробити висновок про те, що праці з проблем
історії вітчизняної школи та освіти кінця ХIХ – початку ХХ ст. заклали основу
для подальшого розвитку історико-педагогічної науки.
Творча спадщина М.М. Аркаса увійшла до фонду української педагогічної науки та
є актуальною, а тому привертає увагу сучасних дослідників історії педагогіки
[; ; ; ; ; ; ].
У сучасних умовах до спадщини просвітника ХІХ століття
М.М. Аркаса звертаються науковці, педагоги-практики, громадські діячі з метою
виявлення і творчого застосування його педагогічних ідей. Розглядаючи тему
дослідження, пов’язану з педагогічними ідеями та громадсько-просвітницькою
діяльністю М.М. Аркаса, ми звернулися, перш за все, до аналізу першоджерел.
Педагогічні ідеї М.М. Аркаса знайшли втілення в його творчому доробку, а саме у
його першій популярній ілюстрованій книзі „Історія України-Русі”, літературних
творах (поема „На смерть Шмідта”), публічних лекціях („Українські Духовні
братства і сучасні просвітні Товариства на Україні”, „Чи це ж прогрес”,
„Гетьман Іван Степанович Мазепа”) [; ; ; ].
Історіографію, присвячену проблемі педагогічної діяльності
М.М. Аркаса умовно можно поділити на три групи. До першої групи досліджень
належить література