Глава 2 і наступні. (Провадження щодо виконання постанов про накладення
конкретних видів адміністративних стягнень та постанов в частині відшкодування
майнової шкоди. Кількість глав та їх назви тут будуть залежати від того, як
буде закріплено систему адміністративних стягнень).
Висновки до розділу ІV.
1. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції спрямована на реалізацію
визначених законодавством повноважень щодо боротьби з адміністративними
правопорушеннями і полягає, зокрема, у виявленні цих правопорушень, збиранні та
перевірці доказів, оформленні необхідних процесуальних документів, розгляді
підвідомчих справ та винесенні по них відповідних постанов, надісланні
окремих справ для розгляду за підвідомчістю, а також у виконавчому провадженні
в таких справах.
2. Хоча міліція вирішує значну кількість справ про адміністративні проступки,
все ж важлива особливість її адміністративно-юрисдикційної діяльності полягає в
тому, що домінуючим напрямком цієї діяльності є забезпечення громадського
порядку і громадської безпеки. Адміністративно-правова їх охорона здійснюється
і іншими державними органами, але міліція виконує цю діяльність спеціально,
функціонально.
3. В наш час міліція наділена правом застосовувати три види адміністративних
стягнень: попередження, позбавлення спеціального права і штраф. Ще одне
адміністративне стягнення – адміністративний арешт – міліція тільки виконує.
4. Адміністративно-юрисдикційною діяльністю міліції слід визнати врегульовану
адміністративним законодавством діяльність її посадових осіб, спрямовану на
виявлення адміністративних проступків і здійснення провадження в справах про
них, яке включає оформлення матеріалів про ці проступки, розгляд і вирішення
справ про них, в тому числі застосування адміністративних стягнень, перегляд
постанов по справах внаслідок оскарження або опротестування, а також їх
виконання.
5. Оскільки адміністративно-юрисдикційна діяльність є нічим іншим як діяльністю
щодо реалізації адміністративної відповідальності, підстави і тої, і іншої є
однаковими. Про підстави адміністративної відповідальності прийнято говорити в
кількох аспектах: перш за все, в загальному нормативному плані, тобто як про
сукупність правових норм, відповідно до яких вона встановлюється і
реалізується, а також про підстави відповідальності в кожному конкретному
випадку її застосування, тобто про фактичну підставу, якою є особливий вид
правопорушення – адміністративне.
6. Норми, які регулюють адміністративну відповідальність, містяться в багатьох
законодавчих актах. Такий стан справ не можна визнати нормальним, оскільки вже
кодифіковане законодавство потребує ніби додаткової кодифікації. Тому в новому
КпАП потрібно врахувати цей недолік і передбачити механізм, який би
забезпечував концентрацію всіх норм, які регулюють адміністративну
відповідальність, саме в цьому Кодексі. Інші ж нормативні акти можуть лише
встановлювати її певні особливості в тих чи інших сферах, та й то за умови, що
ці особливості не можна передбачити в КпАП.
7. Адміністративним проступком доцільно визнати суспільно шкідливу,
протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на
права і свободи громадян, права і законні інтереси інших суб’єктів, власність,
громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності
державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну
відповідальність.
8. Адміністративні стягнення становлять третю, останню складову
адміністративного примусу, реалізація повноважень щодо їх застосування складає
серцевину адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції. Адміністративні
стягнення відрізняються від двох інших видів заходів адміністративного примусу
способом забезпечення правопорядку, відмінностями нормативної регламентації,
метою, фактичними підставами, правовими наслідками та процесуальними
особливостями застосування. Вони характеризуються стабільністю змісту і
призначення, застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних
проступків. Тому загальною їх особливістю є репресивний, каральний характер.
9. Попередження може бути ефективним в тому випадку, якщо санкція відповідної
норми передбачає можливість його застосування поряд з іншими стягненнями
(найчастіше – штрафом). Якщо ж інші стягнення застосувати неможливо, то це
означає, по суті, відсутність відповідальності за те чи інше діяння, адже
скільки разів таке порушення не повторювалося б, накладено може бути тільки
попередження.
10. Штраф – найпоширеніше адміністративне стягнення, яке передбачається майже
за всі адміністративні правопорушення, справи про які підвідомчі міліції.
Домінування штрафу в адміністративно-юрисдикційній практиці пояснюється,
по-перше, поширеністю цієї санкції і, по-друге, можливістю оперативного і
гнучкого його використання як засобу впливу на матеріальні інтереси
правопорушника.
11. Відсутність логіки у визначенні санкцій за ті чи інші проступки, в тому
числі й ті, справи про які підвідомчі міліції, слід визнати загальною проблемою
правового регулювання адміністративної відповідальності. На думку дисертанта,
під час визначення і закріплення в законі розміру санкції за конкретний
проступок як головний критерій має враховуватися суспільна шкідливість
останнього.
12. Позбавлення права керування транспортними засобами закон допускає лише в
разі систематичного недотримання (невиконання) порядку користування цим
спеціальним правом, вчинення грубих порушень правил дорожнього руху, що
створюють загрозу життю, здоров’ю людей, а також майну як самого порушн
- Київ+380960830922