РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
2.1. Організаційно-правові та економічні засади формування та розвитку фондового ринку України
У економічній системі будь-якого типу координації на одному полюсі виникає надлишок грошових накопичень, на іншому - існує потреба в притягненні додаткових грошових засобів для інвестування, отже, виникає потреба у відповідному механізмі перерозподілу і фінансовому посередництві. Як зазначалося, такий перерозподіл може здійснюватися на принципово різних засадах, співвідношення яких більшою мірою визначається ідеологічно-політичними пріоритетами держави. Відповідно, з початком перших ринкових перетворень у 1987-1988 рр., ще за часів СРСР, постало питання формування нової самодостатньої економічної системи, складовою частиною якої є фінансовий ринок.
У ринковому середовищі створюється новий механізм перерозподілу грошових накопичень, що обумовлюється рядом чинників, найголовнішими з яких виступають диверсифікація форм власності та значне зменшення прямого бюджетного фінансування і прямого банківського кредитування. Перше спричинило масштабну приватизацію й об'єднання капіталів (біржі, комерційні банки, торгові доми і таке інше) на базі акціонування, друге - відновлення альтернативних форм фінансування (комерційні облігаційні займи, вдосконалення інституту державних позик, відродження комерційного кредиту і вексельного обігу тощо). Отже, в ряді нових товарів - нерухомості, інтелектуальної власності, землі - з'являється у якості товару цінні папери. У результаті виникають передумови створення ринку цінних паперів як вільного, хоч і регульованого, механізму переливу капіталів у більш ефективні галузі господарства.
Виникнення ринку цінних паперів при переході до ринкових основ ведення господарства веде до значних змін у фінансових і кредитних потоках і пропорціях, що склалися до початку 90-х рр. протягом сімдесяти років, а саме: зниження ваги бюджету й прямого банківського кредитування у фінансуванні потреб господарства в інвестиціях та обігових коштах на користь притягнення за рахунок формування акціонерних капіталів і випуску боргових цінних паперів; зниження ваги прямого банківського кредитування у покритті дефіцитів бюджетів державного і місцевого рівнів і зростання ринку державних цінних паперів; створення інститутів спільного інвестування, небанківських фінансово-кредитних установ і звернення частини заощаджень населення й інституційних інвесторів до ринку цінних паперів, а відповідно, скорочення ролі банків і бюджету як фінансових посередників.
Розвиток фінансового ринку відображає мобільність фінансової системи, її сталість. У країнах, де фінансові ринки складалися еволюційно, на сьогодні встановилася така структура суб'єктів, інструментів, рівень ліквідності і ризику, що стимулює фінансові потоки в економіці й знижує витрати фінансових посередників та їх клієнтів, полегшує доступ до оптимальних для потенційних інвесторів і позичальників можливостей застосування й притягнення капіталу, надає оперативну інформацію для прийняття інвестиційних рішень. Таким чином, досконалий фінансовий ринок точно й своєчасно відображає попит та пропозицію фінансових ресурсів і значно знижує трансакційні витрати інвестиційних угод. Звичайно, такі ринки сформувалися в умовах стійкого економічного зростання, низьких темпів інфляції, відносно стабільної законодавчої бази, певного балансу інтересів у суспільстві.
Вітчизняний ринок поки не є досконалим з точки зору функціонування, якості інформаційних та інвестиційних рішень. Згідно класифікації національних ринків за ступенем їх розвитку (Міжнародна фінансова корпорація, що входить у фінансову групу Світового банку) східноєвропейські країни і незалежні держави, що входили раніше до складу СРСР, включені до складу ринків цінних паперів, що формуються (emerging market).Для таких ринків характерне формування в умовах низького рівня ВНП на душу населення,. невисокої ємності та прибутковості приватного сектора, нерозвиненої економічної інфраструктури, прихованого структурного безробіття, значного дефіциту державного бюджету, високих темпів інфляції, нестабільного податкового законодавства, великих масштабів тіньової економіки. Це не дозволяє економічній системі створити достатньо заощаджень, залучити місцевих та іноземних інвесторів, тому слабкий вплив фінансового ринку на обсяги інвестиційних ресурсів, ефективність їх перерозподілу у вітчизняній економіці об'єктивно виправданий.
Отже, стан фінансового ринку значною мірою впливає на ефективність та платоспроможність фінансової системи, підсилюючи та поліпшуючи мобілізацію й перерозподіл фінансових ресурсів чи навпаки. Але водночас перебуваючи частиною економічної системи, зазнає сильного впливу останньої.
У даному параграфі автор зупиниться саме на дослідженні таких екзогенних факторів, що значною мірою визначили характер і особливості відносин, які складаються в Україні з приводу руху цінних паперів.
1) Перш за все, як зазначалося, головною передумовою існування фінансового ринку взагалі є існування певного рівня заощаджень в економічній системі. Саме їх обсяг складає базу і в кінцевому результаті визначає розміри фондового ринку.
Як відомо, заощадження є тимчасово вільними грошовими фондами, непризначеними для безпосереднього споживання, що виникають внаслідок збереження економічними агентами частини отриманих доходів від витрат на споживчі цілі. Мотивами такого "відкладеного споживання" можуть бути: поліпшення майбутнього споживання, придбання товарів довгострокового використання, намагання усереднити споживання при нерівному характері доходів, отримання додаткових доходів, формування страхового фонду тощо.
Але не всі заощадження можна розглядати як потенційні об'єкти фінансового ринку, і фондового , зокрема. Визначним моментом тут виступає мотив, яким керується суб'єкт, його ставлення до інститутів, через які відбувається мобілізація і реалізація заощаджень.
Несталість фінансового ринк