РОЗДІЛ 2
Матеріал та методи досліджень
2.1. Матеріал, клінічне обстеження та оперативне втручання
Матеріал для досліджень був отриманий із Печерської та Оболонської клінік
ветеринарної медицини у м. Києві за період з 03.2002 по 03.2005 під час
планових операцій з приводу видалення новоутворень МЗ собак. Проопе-ровано 69
собак. Після проведення патоморфологічних досліджень поперед-ній діагноз
„новоутворення МЗ” був підтверджений у 63 випадках (91%). Ін-ші випадки були
представлені пухлинами шкіри та непухлинними утворення-ми МЗ. Одержану
випадкову вибірку новоутворень МЗ від 63 собак піддавали подальшому аналізу. У
групу порівняння (контроль) було включено МЗ від 8 собак, які із різних причин
були вибраковані у Київському притулку для тварин (с. Баришівка). При огляді
патології МЗ у цих тварин виявлено не було.
Перед операцією збирали анамнез, проводили клінічне обстеження тварин,
визначали локалізацію, розміри та характер новоутворень. Під час збору
анамнезу, крім звичних питань щодо реєстрації тварин, віку, маси тіла тощо,
звертали особливу увагу на дані, що могли вказувати на порушення гормонального
статусу, а саме: періодичність естрального циклу, характер проход-ження тічки,
наявність випадків псевдовагітності та її характер, кількість родів за життя,
вік тварини при перших та останніх родах, характер лактації. Приділялась увага
і до захворювань, що перенесла тварина, особливо до зах-ворювань МЗ (травми,
запалення, абсцеси тощо), репродуктивної системи (ендометрити, піометри,
випадки, що призвели до оваріоектомії тощо) та хронічних заразних та незаразних
захворювань. Останні свідчення можуть непрямо вказувати на стан імунної системи
тварини та характер резистентності організму. Фіксували час появи перших ознак,
можливі причинні фактори, що передували появі новоутворення, його локалізацію
та зовнішній виг-ляд. Під час та після операції ще раз фіксували локалізацію
новоутворень, їх розміри, наявність капсули, форму, консистенцію та колір на
розрізі. На кожен зразок новоутворення оформлювали супровідну, де фіксували
дані анамнезу та макроскопічні характеристики новоутворень.
При зборі анамнезу у частини собак відмічали зниження апетиту. Крім того, у
деяких собак реєстрували збільшення регіональних лімфовузлів, вони були
безболісними, рухливими, пружної консистенції. В інших органах та системах
відхилень від фізіологічної норми на час огляду тварин не спостерігали.
В усіх собак пухлини МЗ були обмежені, малорухливі, горбисті або гладенькі,
щільної або помірно щільної консистенції, іноді із ділянками розм’як-шення.
Новоутворення у переважній більшості випадків не зросталися із оточуючими
тканинами. У 3 випадках у місцях локалізації пухлини знаходили виразки, дно
яких було покрито брудно-бурим слизовим ексудатом без запаху із темно-червоними
грануляціями. При пальпації уражених залоз больова чутливість була відсутня, не
відмічали і підвищення місцевої температури.
За добу перед операцією тваринам призначали голодну дієту. Для премедікації
внутрішньом`язово вводили 0,1 % розчин атропіну („Аtropini sul-fat”, Україна) з
розрахунку 0,1-0,2 мл на 10 кг та 2% розчин ксилазину („Xi-la”, Голландія) з
розрахунку 0,5–1,0 мл на 10 кг. Для попередження кровотечі внутрішньовенно
вводили 12,5% розчин етамзілату („Etamsylatum”, Україна) з розрахунку 1 мл на
10 кг. Після цьго ділянку операційного поля вибривали, мили теплою водою з
милом та обробляли йод-спиртовим розчином (1–2 краплі 5% йоду на 1,0 мл 70о
етанолу). Операційне поле покривали стерильною одноразовою серветкою, яку в
ділянці пухлини розрізали та фіксували до шкіри корнцангами. Для наркозу
використовували внутрішньовенне введення 5% розчину кетаміну („Ketaminum”,
Україна) з розрахунку 0,5– 1,0 мл на 10 кг. Розріз шкіри виконували скальпелем
навколо пухлини за її зовнішнім краєм. На великі судини, що живлять пухлину,
накладали лігатуру із натурального шовку № 1–2. Пухлину видаляли методом тупого
препарування. Рану припудрювали трициліном („Tricyllinum”, Україна), який
містить пеніцилін, стрептоміцин та стрептоцид. На шкіру накладали вузловатий
шов з натурального шовку № 3, до якого підбирали підшкірну клітковину. Шов
обробляли чеми-спрєйем („Tshemi sprei”, Іспанія). На 3–4 години накладали
фіксуючу пов`язку для попередження кровотечі. Після зняття пов`язки тваринам
одягали захисний фартук для унеможливлення травмування твариною шва. Надалі шов
двічі на добу обробляли йоддіцерином („Iododicerun”, Україна). Шви знімали на
10–12 добу. Тваринам призначали післяопераційну терапію (антибіотики, тканинні
препарати, вітаміни).
У період з березня по квітень 2005 р. телефонним та поштовим опитуванням
власників тварин збирали дані про подальший стан прооперованих собак, фіксуючи
стан їх здоров’я, наявність рецидивів, причини загибелі, дату смерті чи
евтаназії.
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Виготовлення гістологічних препаратів
Матеріал (усю пухлину або її частину) відбирали разом із капсулою та частиною
оточуючої нормальної тканини МЗ та поміщали в окремий посуд із розчином 10%
нейтрального формаліну, в якому матеріал знаходився не менш, ніж добу при
кімнатній температурі та в темному місці. Зафіксовані шматочки на 90 хв
поміщали у суміш етанолу 960 та формаліну (1:1). Після цього матеріал тричі
проводили через етанол 960 (двічі його залишали в етанолі на 60 хв, в останній
раз - на 12 год). Ущільнення матеріалу проводили зануренням у парафін на 60 та
90 хв, попередньо пропустивши перший через суміш етанол 960: ксилол (1:1) та
тричі через ксилол. Для виконання цієї схеми використовували етиловий спирт 960
Підгайчиківського спиртового заводу (Україна), ксилол фірми “Fisher”
- Киев+380960830922