Глава 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених
У відповідності з поставленою метою і задачами в ході дослідження нами були
обстежені 108 пацієнтів (чоловіків та жінок), які у період 2005-2007 років
перебували на лікуванні у відділенні пластичної і реконструктивної хірургії
3-го міського поліклінічного відділення міста Полтави.
Виходячи з характеру наявних дефектів та деформацій, а також домінуючих мотивів
звертання за допомогою до пластичних хірургів, ми поділили обстежуваних
пацієнтів на дві групи.
До першої групи належали 46 пацієнтів, або 42,59% від загальної кількості
обстежених, які мали вроджені чи набуті дефекти і деформації обличчя, що
помітно відхилялись від усталеної фізіологічної та естетичної норми, прийнятої
у косметології, суттєво спотворювали зовнішність та були добре помітними при
першому погляді на хворого.
Звертаючись за медичною косметологічною допомогою вони мотивували своє бажання
необхідністю покращити свою зовнішність, зробити її відповідною певним
загальноприйнятим у їх соціальному середовищі естетичним стандартам. Це бажання
вказувалось ними як головна і визначальна причина вибору на користь
оперативного втручання. Пацієнтам цієї групи оперативне реконструктивне
втручання здійснювалось за абсолютними медичними показаннями.
Другу групу склали 62 пацієнти (57,41% від загальної кількості обстежених), які
мали порівняно незначні косметичні дефекти і деформації обличчя, але при цьому
в силу суб’єктивних причин фіксували на них невиправдано велику увагу, були
категорично не задоволені своєю зовнішністю і бажали її кардинально покращити.
Основними мотивами їх звертання за допомогою до пластичних хірургів було
бажання завдяки зміні зовнішності налагодити порушені міжособистісні стосунки,
або ж досягнути успіху у професійній сфері використовуючи переваги власної
зовнішності. Пацієнтам цієї групи оперативне реконструктивне втручання
здійснювалось за відносними медичними показаннями.
Усі пацієнти першої та другої груп були попередньо детально ознайомлені з
умовами участі у дослідженні і підписали індивідуальні поінформовані згоди щодо
своєї добровільної згоди на участь у ньому у відповідності з вимогами
Гельсінської декларації.
Соціально-демографічні показники пацієнтів першої та другої груп у деяких
аспектах мали суттєві відмінності, але ці особливості не носили характер
принципових розбіжностей, що могли б вплинути на статистичну достовірність
отриманих результатів дослідження.
Серед обстежених першої групи було 25 жінок і 21 чоловік, а серед пацієнтів
другої групи цей показник склав 44 і 18 відповідно.
Дані про вік обстежених на момент проведення дослідження представлені у таблиці
2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених згідно віку на момент проведення дослідження
Вік
обстежених
Перша група, n = 46
Друга группа, n=62
абс. число
абс. число
18-25
27
58,69
11
17,74
26-35
14
30,43
14
22,58
36-50
10,87
27
43,54
після 50
10
16,12
З даних таблиці 2.1 видно, що вікові показники пацієнтів першої та другої груп
мали суттєві відмінності. У першій групі, серед пацієнтів із виразними
дефектами обличчя, переважали особи молодого віку. Найчисельнішою віковою
групою були пацієнти 18-25 років, яких було 58,69%. У другій групі, яка
складалась із пацієнтів з відносними показаннями для здійснення хірургічної
корекції зовнішності, переважали особи старшого віку, найчисельнішою з яких
була група пацієнтів 36-50-річного віку, що налічувала 43,54% усіх обстежених.
У цілому середній вік пацієнтів першої групи склав 27,92 років, а у другій
групі – 36,81 років.
У першій групі переважали випадки, коли визначальними факторами звертання за
медичною допомогою до спеціалістів з пластичної хірургії було бажання усунути
певні косметичні дефекти, покращити свій зовнішній вигляд – 38 (82,60%), меншу
питому вагу мали випадки суто медичних (реконструктивних) показань для
оперативних втручань – 8 (17,39%).
У другій групі домінуючими факторами, що найбільш часто впливали на прийняття
рішення про необхідність хірургічної корекції зовнішності, було суб’єктивне
незадоволення власною зовнішністю – 54 (87,09%) особи, бажання коригувати
зовнішні ознаки старіння – 22 (35,48%), використати результати корекції
зовнішності для соціального успіху 19 (30,64%) випадків.
Для 39 (84,78%) обстежених із першої групи дане звертання за допомогою до
пластичних хірургів було першим, а 7 (15,21%) пацієнтів вже вдруге вдавались до
оперативних втручань з метою усунення дефектів і деформацій обличчя. У другій
групі 34 (54,83%) пацієнти були первинними і 28 (45,16%) повторно перебували на
лікуванні у даному відділенні.
Вроджені дефекти голови та шиї були причиною звертання за медичною допомогою
для 78,26% (36 осіб) пацієнтів першої групи. Із них 15,24% були сформовані в
рамках нозологічно окреслених вроджених аномалій, а 63,17% були результатом
диспропорційності розвитку і супроводжувались гострою незадоволеністю власною
зовнішністю.
Набута патологія, переважно травматичного та техногенного характеру,
спостерігалась у 23,91% (11 осіб) обстежених першої групи.
У 62,90% (39 осіб) пацієнтів другої групи відзначалось суб’єктивне переконання
щодо наявності у них косметичних дефектів обличчя, невідповідності власної
зовнішності загальноприйнятим соціальним стандартам, що на їх думку є причиною
комунікативних труднощів та соціальних невдач. Ще 37,10% (23 особи) прийняли
рішення про необхідність хірургічної корекції зовнішності у зв’язку із віковими
змінами обличчя.
У першій групі 18 (39,13%) пацієнтів на момент проведення до
- Киев+380960830922