Розділ 2
Загальна методика і основні методи дослідження
2.1. Об’єкти дослідження
2.1.1. Загальна характеристика обстежених контингентів. Згідно з метою
дослідження було обстежено 200 хворих на ІХС, які склали основну групу
спостереження та 100 здорових людей, які склали контрольну групу. Всі обстежені
належали до чоловічої статі, були українцями в третьому поколінні, корінними
мешканцями міста Вінниці. За віком обстежені були розподілені на дві групи
згідно класифікації В.В.Бунака [208], яка найбільш часто застосовується при
антропогенетичних дослідженнях. До групи зрілого віку входили обстежені віком
від 36 до 55 років, до групи 1-го похилого віку – обстежені віком від 56 до 63
років. Окрім розподілу за віком, всі хворі були розподілені на тих, що
перенесли ІМ з зубцем Q, і тих, що не переносили ІМ. Отже, всі обстежені хворі
були розподілені на 4 групи: хворі зрілого віку, що не переносили ІМ; хворі
1-го похилого віку, що не переносили ІМ; хворі зрілого віку, що перенесли ІМ;
хворі 1-го похилого віку, що перенесли ІМ. Дані про вікову структуру обстежених
контингентів наведені в таблиці 2.1. Як видно з приведених даних, хворі
основної та контрольної групи були якісно репрезентативні.
2.1.2. Клінічна характеристика обстежених. До основної групи обстежених увійшли
200 осіб чоловічої статі, хворих на ІХС, які проходили лікування в Міському
кардіологічному диспансері, в кардіологічних відділеннях Міської клінічної
лікарні №1 (бувша №4), і в кардіологічному кабінеті Міської клінічної лікарні
№2, і були взяті до групи обстежених на підставі випадкової виборки.
Обстежувались хворі на ІХС, з стенокардією, атеросклеротичним і післяінфарктним
кардіосклерозом, різними порушеннями
Таблиця 2.1
Вікова структура обстежених контингентів (середній вік – М±m).
Вік
Основна група
Контрольна група
хворі без ІМ
хворі з ІМ
кіль-ть
М±m
кіль-ть
М±m
кіль-ть
М±m
Зрілий
(36-55)
50
47,8±
4,9
50
48,5±
4,9
50
45,1±
5,7
1-й похилий (56-63)
50
60,3±
2,6
50
56,4±
2,2
50
58,1±
2,2
серцевого ритму. Формулювання діагнозу проводилось по класифікації ІХС згідно
наказу № 206 МОЗ України [209]. У хворих, що перенесли ІМ, діагноз ІХС сумнівів
не викликав. У хворих, які не переносили ІМ, діагноз ІХС було встановлено на
підставі клінічних даних за допомогою запитальника Роуза і з обов’язковим
позитивним результатом навантажувальних проб чи холтерівського моніторування.
Обов’язковою умовою до включення в групу обстежених хворих була відсутність
клінічних проявів недостатності кровообігу вище 1 ступеня за класифікацією
Н.Д.Стражеско і В.Х.Васи-ленко [50], ендокринних порушень, важких уражень
легень і шлунково-кишкового тракту, артеріальної гіпертензії.
До групи здорових ввійшли чоловіки зрілого і першого похилого віку, взяті на
підставі випадкової виборки, у яких не було клінічних і об’єктивних ознак ІХС,
що було підтверджено за допомогою запитальника Роуза, проведенням ЕКГ в стані
спокою та велоергометрії.
При вивченні терміну тривалості захворювання встановлено, що тривалість
захворювання в більшості хворих на ІХС зрілого віку, які не переносили або
перенесли ІМ становить до трьох років, у хворих 1 похилого віку це розподілення
практично однакове за винятком дещо більшої кількості хворих, що перенесли ІМ і
мають термін захворювання до трьох років. Результати представлено в таблиці
2.2.
Таблиця 2.2
Термін тривалості захворювання обстежених контингентів хворих.
Групи обстежених
Тривалість захворювання (роки)
До 3
До 5
До 10
Більше 10
абс.
абс.
абс.
абс.
Хворі зрілого віку з ІМ
33
66
12
24
10
Хворі зрілого віку без ІМ
40
80
10
Хворі похилого віку з ІМ
23
46
16
12
24
14
Хворі похилого віку без ІМ
23
46
14
17
34
Серед фенотипічних ознак, що можуть бути маркерами ІХС, і такі, що легко
визначаються, є діагональна борозда на мочці вуха, або ознака Франка.
B.Tranchesi і співавт. на 1424 хворих за допомогою методу коронароангіографії
довели, що наявність діагональної борозди на мочці вуха може бути використано
як ознаку коронарного атеросклерозу [210; 211]. Передбачаюча цінність була
вищою у чоловіків, ніж у жінок (85 і 50 % відповідно) [212], вона виявлялась у
40 % здорових людей, у 86 % хворих на стенокардію і у 92 % хворих, що перенесли
ІМ. Крім того, її наявність як у хворих, так і у здорових, підвищувалась з
віком, при наявності обтяженої спадковості, знижені толерантності до фізичного
навантаження, при збільшенні ступеню стенозування коронарних артерій [213].
В нашому дослідженні у 40 % здорових чоловіків зрілого віку було діагностовано
наявність діагональної борозди на мочці вуха, на той час, як у хворих на ІХС
чоловіків того ж віку цей показник складав 74 % серед тих, хто не переносив ІМ,
і 66 % – серед тих, що перенесли ІМ. Для осіб похилого віку ці показники
становили 56 % в контрольній підгрупі і відповідно 84 і 86 % в групах хворих. В
усіх групах хворих показники достовірно більші, чим в контрольних підгрупах
(р<0,05). Це відповідає твердженням вищеназваних авторів про достовірно більшу
виявляємість діагональної борозди на мочці вуха у хворих на ІХС порівняно із
здоровими і про зростання наявності цієї ознаки з віком. Результати
представлено в таблицях 2.3 і 2.4.
Таблиця 2.3
Наявність діагональної борозди на мочці вуха (OФ) у осіб зрілого віку.
Показник
Здорові
(1 група)
ІХС без ІМ (2 група)
ІХС з ІМ
(3 група)
p1-2
р1-3
абс.
абс.
абс.
OФ+
20
40
37
74
33
66
<0,05
<0,05
OФ-
30
60
13
26
17
34
<0,05
<0,05
Примітка: тут і далі р – показник вірогідності відмінностей між групами, які
досліджувались.
Табл