РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика об'єктів дослідження
У Київському центрі хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози за період з 1993 по 2002 рр., знаходилося на лікуванні 382 хворих, які перенесли оперативні втручання на шлунку, дванадцятипалій кишці та блукаючих нервах, в строки від декількох діб до 15 років в різних лікувальних установах м. Києва та України.
Для вивчення післяопераційної (резекція шлунку, ваготомія, гастректомія) патології біліарного тракту було проведено комплексне обстеження 120 хворих, що перебували у клініці на лікуванні в період 1999 по 2002 рік. З них 44 - з жовчнокам'яною хворобою, що розвинулась після оперативних втручань, та 76 - з виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої кишки. Крім цього, був проведений аналіз 262 історій хвороб з аналогічною патологією за період з 1993 по 2002 рік. Аналіз захворюваності робився з урахуванням 382 випадків.
Вік хворих був від 21 до 82 років, серед них жінок було 94 (24,6%), а чоловіків 288 (75,4%), у віці старше 60 років було 69 (18,1%) пацієнтів.
Причинами оперативних втручань на шлунку були (рис. 2.1):
1. виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, ускладнена стенозом - 124 (32,45%), кровотечею - 65 (17,02%), перфорацією - 21 (5,5%), пенетрацією в головку підшлункової залози, гепатодуоденальну зв'язку - 66 (17,28%);
2. виразкова хвороба, що резистентна до проведеного лікування - 44 (22,52%);
3. рак шлунку - 59 (15,45%);
4. декомпенсований стеноз з гастроптозом - 2 (0,52%);
5. лейоміосаркома шлунку - 1 (0,26%).
Рис. 2.1. Розподіл хірургічної патології шлунку
Для хірургічної корекції патологічного стану шлунку та дванадцятипалої кишки нами використовувалися слідуючі методики: резекція за Більрот І у 94 випадках (24,61%), за Більрот ІІ в модифікації Гофмейстера-Фінстерера та Вітебського - у 82 випадках (21,47%), Бальфур - у 12 випадках (3,12%), гастроентеростомія - у 2 випадках (0,52%), за Ру - у 67 хворих (17,54%), стовбурова ваготомія з пілоропластикою (СВ+ПП) - у 35 хворих (9,16%), селективна проксимальна ваготомія (СПВ) - у 47 пацієнтів (12,30%), гастректомія - у 43 хворих (11,26%).
В результаті перенесених операцій у 206 (53,93%) хворих був виключений пасаж їжі по дванадцятипалій кишці (резекція шлунку по Більрот ІІ в різних модифікаціях, по Ру, гастректомія), а у 176 (46,07%) - збережений (резекція по Більрот І, різні види ваготоміїз пілоропластикою та дуоденопластикою).
Ураження жовчних шляхів спостерігалося у 193 (50,52%) пацієнтів, тому хворі були поділені на 2 групи (рис. 2.2):
група "А" - 193 (50,52%) пацієнтів, у яких спостерігалася патологія жовчних шляхів;
група "В" - 189 (49,48%), у яких патології жовчних шляхів не виявлено.
Рис. 2.2. Розподіл пацієнтів з патологією та без патології жовчних шляхів
Характер ураження жовчних шляхів після оперативних втручань на шлунку та дванадцятипалій кишці був різноманітним. У 86 (22,5%) хворих був виявлений калькульозний холецистит: у 28 (7,32%) випадків хронічний та у 58 випадків (15,19%) гострий калькульозний холецистит, який у 14 (3,67%) хворих був ускладнений ураженням позапечінкових жовчних протоків (холедохолітіазом, гнійним холангітом). Гіпомоторна дискінезія жовчного міхура та протоків виявлена у 99 (25,92%) хворих, гіпермоторна дискінезія не відмічена. Ранній гострий післяопераційний безкам'яний холецистит спостерігався у 8 (2,09%) випадках.
Частота холелітіазу після оперативних втручань на шлунку, дванадцятипалій кишці та блукаючих нервах серед досліджуваних нами хворих склала 22,5%. Після резекції шлунку за Більрот І холелітіаз спостерігався у 12,77% (за 100% приймалися всі хворі, що оперувалися за даною методикою), за Більрот ІІ - 31,7%, за Ру - 22,34%, за Бальфуру - 33%, стовбурової ваготомії з пілоропластикою - 14,29%, селективної проксимальної ваготомії - в 10,64%, гастректомії - в 39,53%.
Розподіл хворих з патологією жовчновивідних шляхів в залежності від характеру захворювання та перенесеної операції представлено в таблиці 2.1.
Частота патології жовчних шляхів в залежності від методу оперативного втручання
Для повного розуміння залежності літогенезу від методики оперативного втручання необхідно провести диференційований аналіз виду та частоти патологічного стану жовчних шляхів у прооперованих хворих. Цей аналіз показав суттєвий вплив типу оперативних втручань на розвиток біліарної патології, а саме - холелітіазу (рис. 2.3).
Після операцій за Більрот І патологія жовчовивідних шляхів спостерігалася у 28,72% прооперованих хворих, причому гіпомоторна дискінезія розвинулася в 15,95% випадках, гострий калькульозний холецистит в 7,44% випадків, хронічний калькульозний холецистит - в 5,33% випадків.
Після втручання за Більрот ІІ патологія жовчовивідних шляхів відмічалася - в 79,26% пацієнтів, з них гіпомоторна дискінезія - в 43,90%, гострий калькульозний холецистит - в 17, 07%, хронічний калькульозний холецистит - в 14,63%.
Рис. 2.3. Частота холелітіазу після різних типів оперативних втручань
Внаслідок резекції шлунку за методом Ру патологія жовчновивідної системи спостерігалася в 58,20% випадках, гіпомотрна дискінезія - 34,32% випадків, гострий калькульозний холецистит - в 16,41%, хронічний калькульозний холецистит - 5,93% випадків.
Після стовбурової ваготомії з пілоропластикою патологія жовчновивідної системи відмічалася в 37,14%, гіпомоторна дискінезія - в 17,14%, гострий калькульозний холецистит -в 20%, хронічний калькульозний холецистит - не було.
Після селективної проксимальній ваготомії (СПВ) патологія жовчновивідної системи виявлена в 25,53% хворих, серед них гіпомоторна дискінезія займає 14,89%, гострий калькульозний холецистит - 6,38% випадків, хронічний калькульозний холецистит - 4,24%.
Після гастректомії в 65,11% спостерігалася патологія