розділ 2
Матеріали та методи досліджень
2.1. Експериментальні моделі ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної
ділянки та досліджувані препарати
При виборі моделі для відтворення ЕВУ гастродуоденальної ділянки в експерименті
ми враховували, щоб спосіб був технічно простим, достатньо надійним і давав
максимальний відсоток виразкових уражень.
Оскільки важко знайти єдину модель виразки шлунку, яка була б ідентичною до
виразки шлунка у людини, ми використали у своїй роботі декілька моделей, при
яких у виникненні виразок відігравали б роль різні механізми, а саме: гостру
стресову, яку викликали іммобілізацією тварин; субхронічну-введенням всередину
ацетилсаліцилової кислоти; хронічну - з використанням льодяної оцтової
кислоти.
Про доцільність використання стресової моделі для вивчення противиразкової дії
лікарських засобів засвідчують роботи ряду авторів [89, 131, 147], які
вважають, що вона найближча за своїм походженням до виразок шлунка у людини при
нейрогенних формах виразкової хвороби. Експериментальні дослідження свідчать,
що розвиток дистрофічних уражень шлунка при іммобілізації щурів є постійним
явищем [10, 61]. Ряд дослідників показали [281], що навіть 3-х годинна
іммобілізація призводить до розвитку гострих виразок у щурів.
Моделювання іммобілізаційних виразок проводили за методом D.A. Brodie (1971). В
дослід брали білих щурів масою 180-250 г. За добу до іммобілізації тварини не
отримували їжу при збереженому доступі до води. Стрес спричиняли іммобілізацією
щурів, фіксуючи за лапки до дощечок черевцем вниз на 24 години. Після цього
тварин відв'язували і під ефірним наркозом знеживлювали шляхом цервікальної
дислокації. Вилучені шлунки розрізали по великій кривизні, розстилали на
покривному склі і ретельно вивчали візуально з використанням лупи.
Враховуючи, що аспірин широко використовується в комплексній терапії багатьох
серцево-судинних захворювань і поряд з жарознижуючою, аналгезуючою та
протизапальною дією володіє рядом побічних ефектів, зокрема, спричиняє
виникнення виразок СОШ та кровотеч [52, 72, 198, 200, 279], заслуговує на увагу
вивчення противиразкової дії лікарських засобів на аспіриновій моделі утворення
ерозивно-виразкових уражень шлунку. Звиразкування слизової оболонки
гастродуоденальної ділянки пов'язане як з прямою подразнюючою дією аспірину на
СОШ, так і з зменшенням синтезу простагландинів [255, 269].
Моделювання виразок проводили за методом Г.В. Оболєнцевої та співавт. (1974).
Для цього щурам протягом 5-ти днів натще у шлунок через зонд вводили аспірин з
розрахунку 150 мг/кг маси тіла. Через 24 години після останнього введення
аспірину тварин під ефірним наркозом знеживлювали шляхом цервікальної
дислокації і досліджували промиті шлунки як і при стресовій моделі.
Найближчою до ВХШ та 12-ти палої кишки у людини за наявністю хронічного процесу
є експериментальна ацетатна виразка [10, 147, 280]. Перевагою її перед іншими
моделями є можливість відтворення виразки в бажаному відділі шлунка, простота і
значна ступінь ураження тканин шлунка.
Для моделювання хронічної ацетатної виразки щурам в асептичних умовах під
ефірним наркозом проводили серединну лапаротомію, вилучали шлунок і в
підсерозну оболонку пілоричного відділу шлунка голкою вводили 0,05 мл льодяної
оцтової кислоти. Шлунок знову опускали в черевну порожнину і зашивали черевну
стінку вузловим швом.
Підрахунок ерозивно-виразкових уражень і оцінку ступеня їх вираженості
проводили за такою схемою:
Дефекти розміром 1-2мм зараховували до виразок І ступеня важкості;
Дефекти розміром 2-3мм зараховували до виразок ІІ ступеня важкості;
Дефекти розміром більше 3мм зараховували до виразок ІІІ ступеня важкості;
Пенетрацію виразок у черевну порожнину чи сусідні органи - до ІV ступеня
важкості.
Ступінь ураження оцінювали за загальною кількістю виразок, які припадали на
одну тварину.
Крім того, вираховували виразковий індекс (індекс Паулса) за формулою:
ВІ = ступінь ураження ? % щурів з виразками /100
Перераховані показники у зв'язку з методичними труднощами не можуть бути
вивчені в клінічних умовах, що є перевагою можливостей експериментальних
досліджень.
Вплив калефлону на розвиток ерозивно-виразкових уражень шлунку та процеси
регенерації ми вивчали в порівнянні з кверцетином та ?-токоферолом.
Вибір в якості еталонного препарату кверцетину зумовлюється тим, що калефлон та
кверцетин в якості основних діючих речовин містять біофлавоноїди. Однак, поряд
з біофлавоноїдами до складу калефлону входять інші біологічно активні речовини:
каротиноїди (близько 3%), ефірні олії (близько 0,02%), сапоніни, гіркоти, смоли
(до 3,44%), дубильні речовини, слиз (до 2,5%), інулін, органічні кислоти,
фітостерини та мікроелементи [24, 25, 128]. Ми використовували калефлон в
вигляді таблеток виробництва Харківської фармацевтичної фірми “Здоров’я”, який
вводили в дозі 50 мг/кг ваги тварин внутрішньошлунково за допомогою зонду.
Піддослідним тваринам кверцетин (виробництво Борщагівського ХФЗ, м. Київ)
вводили перорально з розрахунку 50 мг/кг ваги тіла у вигляді суспензії у
фізіологічному розчині.
Токоферол взятий в якості еталонного препарату як природний антиоксидант.
Токоферолу ацетат піддослідним тваринам вводили перорально в дозі 50 мг/кг маси
тіла у вигляді 5% олійного розчину, який випускається Одеським виробничим
хіміко-фармацевтичним об’єднанням “Біостимулятор”.
Використані нами дози всіх досліджуваних препаратів взяті з літератури і
відповідали прийнятим в експериментальних роботах на тваринах [23, 29, 166].
2.2. Біохімічні методи дослідження
Показники процесів ПОЛ та активності АОС визначали в СК та тканинах шлунку.
Тварин зне
- Київ+380960830922