РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ і РІВНІ КОМПЛЕКСНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
ШКОЛЯРА
2.1. Принципи та умови реалізації експериментальної діагностичної системи за
проектом «Школа здібностей»
Найбільш характерною рисою національної освіти є споглядально-емпіричний підхід
до оцінювання перебігу навчально-виховного процесу та відстеження передусім
динаміки психосоціального розвитку його учасників. Побудова демократичної
держави вимагає від суспільства розвивати всі основні сфери його
життєдіяльності. Це повною мірою стосується національної освіти, яка перебуває
у стані реформування, а це, безперечно, потребує об’єктивно достовірних
критеріїв-показників динаміки її розвитку. Проте виробити останні можна лише в
ході соціально-психологічного експерименту, який би відкрив можливість переходу
від суб’єктивно-статичного оцінювання до об’єктивно-критеріального,
глибинно-індивідуалізованого.
Вимога докорінного оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній
школі на принципах гуманізації, демократизації, педагогічного співробітництва
викликала потребу акцентувати увагу на діагностико-інформаційному компоненті
педагогічної діяльності як такому, що забезпечує освітню систему необхідною
актуальною психолого-педагогічною інформацією про стан усіх її ланок з метою
прогнозування та реалізації на цій основі варіантів подальшого розвитку.
Специфіка цієї інформації полягає у тому, що: 1) її не можна одержати у
готовому вигляді з зовнішніх по відношенню до даної педагогічної системи
джерел; 2) вона потребує постійного оновлення та уточнення. Тому є нагальна
потреба пошуку ефективних шляхів актуалізації та адекватного використання її
для підвищення якості освітньої системи. Отож, включення діагностичного
компоненту у структуру педагогічної діяльності, як необхідного, базового етапу,
є закономірним та відбиває загальну логіку сучасного науково-теоретичного
аналізу складних соціальних інформаційних систем, до яких, безперечно, й
відноситься сфера освіти [113;35].
Розв’язання проблеми переходу школи до об’єктивно-критеріального оцінювання її
діяльності та включення діагностичного компоненту до структури педагогічної
діяльності здійснювалося під час наукового пошуку за програмою
соціально-психологічного комплексного дослідження особистості школяра у межах
наукового проекту «Школа здібностей» [140]. Ця програма (додаток А) поєднує
сучасні набутки соціально-психологічної науки та освітньої практики
і забезпечує ґрунтовний аналіз динаміки загального психосоціального розвитку
особистості учня і керування ним за допомогою своєчасних та ефективних
корекційних заходів. А.В. Петровський стверджує, що соціально-психологічне
дослідження, котре виконується в інтересах педагогіки повинно виявляти
наявність дійсних залежностей між конкретними психолого-педагогічними впливами
та їх результатами, а також здійснюватися з метою отримання інформації для
вдосконалення навчально-виховного процесу, знаходження адекватних форм
і методів роботи педагога як з окремим учнем, так з усім класом
в цілому [111].
Основний шлях дослідження особистості полягає у вивченні таких трансформацій
суб’єкта, які створюються саморухом його діяльності у системі соціальних
відносин. Тоді реальний базис особистості становить сукупність її суспільних
відношень і ставлень до довкілля і людського оточення. Це дає змогу поєднати
природничо-наукове розуміння людини з суспільно-історичним, тобто розглядати
особу як продукт суспільних обставин, результат доповнення природних умов
культурними. У власному вчинковому полі (індивідуальне) внутрішній світ такої
особи повністю спричинений суспільними відносинами (соціальне) [75]. В
освітньому процесі останні виявляються в постійних взаємостосунках учителя й
учня, а педагогічні впливи (дії) так чи інакше стимулюють психосоціальний
розвиток вихованців. Тому важливо, щоб система шкільного навчання забезпечувала
багатосферний гармонійний розвиток кожної особистості в контексті досягнення
нею високих меж самореалізації та духовного самовдосконалення.
В основі наукової парадигми експериментального дослідницького проекту «Школа
здібностей» лежить положення про неосяжність можливостей розвитку різноманітних
здібностей особистості. «Для кожної особистості можна знайти ту сферу
діяльності, її способи чи ритм, за яких можуть виявитися певні позитивні
сторони індивідуальних здібностей» [140;7]. Основні напрямки реалізації цього
наукового проекту, обґрунтовуючи концепцію розвитку посферних потенцій
і можливостей особистості, дають змогу вивчати здібності людини з точки зору
цілісності її психіки. У цьому контексті психосоціального аналізу внутрішній
світ учня можна диференціювати на три метасфери здібностей: соціальні,
розумові, креативні (рис. 2.1).
Соціальна метасфера розуміється нами як системна спроможність індивіда
оволодівати соціально визначеними взірцями поведінки і діяльності (уміння,
правила, норми, еталони, цінності) та універсальна здатність ефективно
використовувати їх у досвіді власної суспільної життєдіяльності. Дослідження
соціальної метасфери базується на пізнанні індивідуальних особливостей, а також
характеру взаємодії особи з навколишнім світом.
Розумність визначається як сукупність ментально організованих знань, норм
і цінностей, спроможність усвідомленого оперування ними за допомогою різних
форм і механізмів пошукової активності, а також система розумових дій, яка
виявляє та збагачує особистий досвід індивіда. В основі її дослідження
знаходиться пізнавальна робота із вивчення процесів
- Київ+380960830922