РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. 1.Клінічна характеристика обстежених хворих
Для вирішення поставлених задач нами обстежено 119 призовників на військову
службу та військовослужбовців чоловічої статі з середнім повсякденним рівнем
фізичного навантаження віком від 18 до 48 років (в середньому 31±4,7 років), у
яких при диспансерному обстеженні були виявлені підвищені цифри АТ. Тривалість
захворювання коливалася від 1 до 15 років, у середньому - 6,3±0,3 роки. Групи
обстежених були однорідними за віком, ступенем фізичної тренованості і за
ступенем щоденних фізичних і психоемоційних навантажень [14,17].
Усі хворі військовослужбовці стаціонарно обстежувались на клінічній базі
кафедри військової терапії Української військово-медичної академії – клініці
кардіології Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони
України. Призовники на військову службу обстежувались у терапевтичних
відділеннях Київських міських лікарень за місцем проживання з подальшим
амбулаторним додатковим обстеженням на кафедрі військової терапії УВМА в період
з 1998 по 2001 роки.
У хворих була виключена вторинна (симптоматична) артеріальна гіпертензія на
основі двохетапної схеми, яка рекомендована Всесоюзним кардіологічним науковим
центром Академії медичних наук колишнього СРСР (ВКНЦ АМН СРСР, 1982 р.) [44,
85, 163]. В обстеження не були включені хворі з ішемічною хворобою серця, хворі
з тяжкою і злоякісною ГХ, органічними ураженнями клапанів серця, застійною
серцевою недостатністю.
Діагноз ГХ встановлювався після ретельного клініко-інструментального обстеження
згідно класифікації яка була рекомендована VI Конгресом кардіологів України у
вересні 2000 року [130]. Це має особливе значення у нашій країні, оскільки в
основу існуючої системи експертної оцінки стану здоров’я пацієнта
(непрацездатність, залишкова працездатність, трудовий прогноз, тощо) в Україні
покладена саме класифікація АГ з урахуванням ступеня ураження органів-мішеней
[143]. Діагноз НЦД ставився після ретельного фізикального та
лабораторно-інструментального обстеження на основі критеріїв, запропонованих
В.І. Маколкіним [97, 98]. Всім хворим додатково були проведені добовий
моніторинг АТ, проба з дозованим фізичним навантаженням, проба з психоемоційним
навантаженням.
В результаті було виділено 36 хворих, що страждають на НЦД гіпертензивного типу
(І клінічна група), 39 хворих на ГХ I стадії (ІІ клінічна група), 44 хворих на
ГХ II стадії (ІІІ клінічна група).
Контрольну групу склали 25 практично здорових військовослужбовців чоловічої
статі у віці від 18 до 39 років (31,0±2,8 років), з нормальним рівнем АТ і
відсутністю підвищенння АТ в анамнезі і без ознак органічної патології серця.
Вікова структура пацієнтів контрольної групи достовірно не відрізнялась від
обстежених хворих.
Групі досліджуваних пацієнтів з верифікованим діагнозом гіпертонічної хвороби І
стадії була запропонована програма нормалізації ваги, та виключенню факторів
ризику на фоні детально розробленої специфічної дієти з обмеженням натрію та
збагаченням калієм, кальцієм, магнієм та програма дозованих фізичних
навантажень. Група досліджуваних пацієнтів з верифікованим діагнозом
гіпертонічної хвороби ІІ стадії отримувала комплексну традиційну
антигіпертензивну терапію, рекомендовану Європейським товариством кардіологів
(атенолол у добовій дозі 50-100 мг. розділеній на 1-2 прийоми, а при
неефективності - комбіноване лікування атенололом та тіазидним сечогінним
гідрохлортіазидом, препарати калію), а також отримувала рекомендації по
нормалізації ваги, виключенню факторів стресу та факторів ризику на фоні
детально розробленої специфічної дієти з обмеженням натрію та збагаченням
калієм, кальцієм, магнієм та програма дозованих фізичних навантажень.
Протипоказань до призначення бета адреноблокаторів (брадикардії, порушення
атріовентрикулярної провідності, бронхообструктивного синдрому) та побічних
ефектів не було.
Більшість хворих на ГХ “рис. 2.1” скаржилися на загальну слабкість та
втомлюваність – 26 (67%) хворих на ГХ І стадії та 27 (62%) хворих на ГХ ІІ
стадії. Більша половина хворих скаржилися на емоційну лабільність та порушення
сну. Запаморочення спостерігалися частіше постерігалися у хворих на ГХ І стадії
– 12 (31%), ніж у хворих на ГХ ІІ стадії – 7 (15%).
Головний біль та кардіалгії переважно частіше турбували хворих на ГХ ІІ стадії
33 (75%) та 28 (64%), ніж хворих на ГХ ІІ стадії – 15 (39%) та 10 (25%)
відповідно.
Ознаки СН І ФК за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця спостерігалися у
11 (26%) хворих на ГХ ІІ стадії та 5 (12%) хворих на ГХ І стадії. На сухий
кашель після значного фізичного навантаження скаржився 1 (1%) хворих. Не було
скарг у 3 (4%) хворих.
Фізичне дослідження хворих виявило зміщення лівої межі серця вліво – у 41 (93%)
хворих на ГХ ІІ стадії. Під час аускультації акцент ІІ тону над аортою
відзначався у 39 (90%) хворих на ГХ ІІ стадії та у 12 (30%) хворих на ГХ І
стадії.
Аналіз ЕКГ синусову тахікардію реєстрував у 7 (8%) хворих на ГХ, брадикардію у
9 (11%), ГЛШ – у 38 (87%) хворих на ГХ ІІ стадії, поодинокі екстрасистоли – у 4
(5%), АВ-блокада І ступеня – також у 1 (1%) всіх хворих на ГХ. У всіх хворих
під час дослідження очного дна виявлена ангіопатія судин сітківки.
Рис. 2.1 Характеристика скарг хворих на ГХ І-ІІ стадій
На наступному етапі дослідження проводили диференціальну діагностику між
нейроциркуляторною дистонією та ГХ І стадії у молодих пацієнтів.
Наявність та ступінь СН на всіх етапах дослідження визначалися за критеріями
Нью-Йоркської кардіологічної асоціації. Підставою для діагнозу були с
- Київ+380960830922