РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА
2.1.Діагностика естетичного ставлення до мистецтва майбутніх учителів-філологів
Ефективна і науково-обґрунтована організація роботи з естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва вимагає уточнення ступеня (або рівня) розвиненості в студентів найважливіших його компонентів. Це дозволить визначити психолого-педагогічні умови, від яких надалі буде залежати ріст естетичної вихованості особистості. Як вважають Т.Аболіна і Н.Миропольська, "тільки правильне співвіднесення інтересів, потреб у різних видах мистецтва, конкретних жанрах і соціально доцільних масштабів споживання мистецтва дає можливість точно визначити масштабність і спрямованість виховних заходів" [2,30].
На етапі констатуючого експерименту, таким чином, вирішувалися наступні завдання:
- визначення обсягу вибірки студентів з урахуванням умов, що забезпечують проведення дослідно-експериментальної роботи;
- аналіз рівня сформованості естетичної (мистецтвознавчої) вихованості студентів.
В організації експериментальної роботи на даному етапі констатуючого експерименту ми керувалися основними вимогами, що пред'являються сучасною психолого-педагогічною наукою і практикою до проведення педагогічних експериментів:
- організація попереднього ретельного теоретичного аналізу досліджуваного явища;
- органічний зв'язок з масовим педагогічним досвідом;
- урахування передового педагогічного досвіду;
- коректне визначення мінімально необхідного числа експериментальних об'єктів і тривалості проведення експериментів.
Характер дослідження і вимоги сучасної педагогічної науки до аналізу реального стану досліджуваної проблеми визначили вибір методів і методичних прийомів дослідно-експериментальної роботи на даному етапі роботи: аналіз інструктивних документів, навчальних планів; методи опитування (анкетування, інтерв'ю, бесіда); метод спостереження; метод самооцінки й експериментальної оцінки; методи діагностуючих завдань.
В організації експериментальної роботи на етапі констатуючого експерименту ми керувалися основними вимогами, що пред'являються сучасною психолого-педагогічною наукою і практикою до проведення педагогічних експериментів, у першу чергу - коректне визначення мінімально необхідного числа експериментальних об'єктів і тривалості проведення експерименту. Вірогідність результату дослідно-експериментальної роботи з проблеми естетичного виховання студентів-філологів вимагає визначення обсягу репрезентативної вибірки студентів. Використовуючи дані соціології, зокрема, метод структурної ідентифікації, експериментальні і контрольні групи відбиралися як мікро-моделі генеральної сукупності, в результаті чого були виділені 410 студентів експериментальних і контрольних груп.
З метою виявлення освіченості студентів-філологів в області естетики і мистецтвознавства, їхніх переваг, мистецтвознавчого смаку, готовності вести роботу з естетичного виховання учнів нами було проведено діагностичне дослідження в період з 1997 року до 2001 року. Експериментальною базою були факультети іноземних мов, факультет української філології Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, філологічний факультет Слов'янського державного педагогічного університету, факультет підвищення кваліфікації вчителів російської мови і літератури Луганського інституту післядипломної освіти, методоб'єднання вчителів-філологів спецшкіл міста Луганська і Луганської області (№ 5, № 36, № 52, № 60, Лисичанської багатопрофільної гімназії та ін.).
Естетична свідомість студентів формується не на порожньому місці, у них уже є значні естетичні знання, уявлення і думки про естетичну культуру суспільства. Звичайно, студентам не вистачає теоретичних естетичних знань, загальносвітоглядної підготовки, але ігнорувати даний рівень естетичної свідомості і їхньої естетичної вихованості, навіть якщо вони низькі, не можна. Суб'єктом виховного впливу, крім того, обов'язково повинний враховуватися той факт, що студенти реагують на зовнішні впливи вибірково, у залежності від уже наявних у них установок, особистісних і громадянських інтересів, уявлень, почуттів, ціннісних орієнтацій.
Тому процес естетичного виховання неможливо почати, не звернувшись до аналізу проблеми формування естетичної вихованості особистості студента на індивідуальному рівні. Складовою частиною естетичної культури особистості є її естетична освіченість; у зв'язку з цим для нас важливо було виявити характер і рівень художньої освіченості студентів І курсу, отриманої ними у довузівський період. Дослідження, проведене на I-х курсах факультету іноземних мов ЛДПУ в 1999-2002 навч. роках, показало, що спеціальну естетичну освіту (музичні, художні школи, школи мистецтв) одержали тільки 1,6 % респондентів. Однак справжня естетична вихованість зв'язана, насамперед, не стільки з умінням здійснювати художньо-творчу діяльність (малювати, співати і та ін.), скільки зі здатністю тонко відчувати і співчувати.
У зв'язку з цим, респондентам ставилося конкретне питання про те, які художні здібності в них були сформовані ще до вступу до вищого навчального закладу. У результаті дослідження було виявлено, що 25% першокурсники вміють танцювати, 31,3% - грати на музичних інструментах, 1,6% - декламувати вірші, малювати - 31,3%. Однак для філологів естетична культура визначається насамперед культурою мовлення, умінням вести діалог, що, безумовно, припускає наявність цілого комплексу умінь, зв'язаних з мистецтвом бесіди. Такі якості властиві 19 % опитаних. Це цілком відповідає положенню, висунутому Л.Масол про те, що в "художньо-естетичному вихованні виявилися суперечності між високим виховним потенціалом і недостатньо ефективним його використанням у школі" [173,8].
На наступному етапі нашого дослідження виникла необхідність виявити вихідні естетичні (мистецтв