Розділ 2
Генеза державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки
2.1. Характерні риси державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки
Дослідження проблеми визначення і характеристики змісту державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки обумовлює необхідність розкриття найбільш загальних стійких рис законів і закономірностей управління. Такі риси відтворюються у принципах управління, адже під принципами управління розуміють керівні правила, основні положення, норми поведінки, які відображають саме загальні риси законів і закономірностей управління, яких необхідно додержуватись в управлінській діяльності [144, С.12].
Принципи у сукупності складають певну гносеологічну систему. Звідси - основним завданням науки управління є дослідження, пізнання та практичне впровадження принципів. Що стосується державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки, то його основними завданнями є вивчення та практичне застосування принципів розвитку управлінських відносин між керівним суб'єктом та керованим об'єктом та різноманітних форм їх проявлення при визначенні цілей, розробці стратегічних напрямків розвитку та відповідних тактичних планів, створенні необхідних умов для функціонування аграрного сектору економіки, їх правового забезпечення.
Принципи державної політики правового забезпечення державного управління об'єктивні, не залежать від волевиявлення та побажань окремих особистостей. Вони спираються на діалектичний закон розвитку. Із зміною державного режиму вони зазнають змін.
Засновник наукової організації праці А. Файоль зазначав, що число принципів необмежене. "Всякое правило, всякое административное средство, укрепляющее социальное образование или облегчающее его отправление, занимает свое место среди принципов, во всяком случае на все то время, пока опыт утверждает его в этом высоком звании. Изменение положения вещей может повлечь за собой изменение правил, вызванных к жизни этим положением."[113, С.69]. Стосовно наукової організації праці А. Файоль запропонував 14 принципів управління, що розцінюються як узагальнююче явище. Гарінтон Емерсон виділяв 9 принципів управління, Ф.У Тейлор - 10, Макс Вебер - 5 [140, С.51-52].
Н.Р. Нижник у роботі "Системний підхід в організації державного управління" проводить систематизацію принципів державного управління і, на цій основі, визначає такі принципи: суспільно-політичні (відображають та розкривають соціальну природу державного управління); структурні (синтезовані через дослідження функціональної та організаційної структур державного управління); принципи державно-управлінської діяльності (розкривають відносини та взаємозв'язки методів, форм, стадій та інших елементів діяльності державних органів при здійсненні ними відповідних управлінських функцій) [140, С.56-58].
Ці принципи відносяться до дії усієї системи державного управління. Проведення дослідження проблеми державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки визначає необхідність конкретизації цих положень.
Принципи державного управління універсальні, їх можна застосовувати для впливу на будь-який об'єкт - певну сферу суспільних відносин. У цьому дисертаційному дослідженні це - відносини у аграрному секторі економіки.
Принцип державного управління розглядають як закономірність, як відносини або взаємозв'язок суспільно-політичної природи та інших груп елементів державного управління, яка виражена у вигляді певного наукового положення, що закріплене правом та застосовується у теоретичній та практичній діяльності людей щодо управління [68]. З цього визначення можна зробити висновок про існування таких ознак державного управління, незалежних одне від одного: закономірність, існування відносин та взаємозв'язок. Виникає питання щодо доцільності такого тримірного уявлення про державне управління, кожний з боків якого існують окремо одне від одного. Неврахованою, за таким уявленням, є основа принципів - діалектичний закон розвитку.
Поняття принципу державного управління формулюється як об'єктивні закономірності і відносини суспільно-політичної природи, що визначають зміст, організаційну структуру та життєдіяльність компонентів управління [140, С.51]. У цьому визначенні наявна залежність державного управління від суспільно-політичної природи.
Таким чином, враховуючи здобутки теоретиків-управлінців та проаналізованих особливостей суспільних відносин в агарному секторі економіки (п. 1.2 дисертації) можна сформулювати два поняття: поняття принципу державного управління та принципу державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки.
Принципом державного управління названі об'єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом управління, причому взаємовідносини змінюються відповідно до змін державного режиму. Звідси, принцип державної політики правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки - об'єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин між суб'єктом управління та об'єктом - відносинами у аграрному секторі, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до державного режиму та регулюються нормами права.
Існує думка про такі принципи державного управління агропромисловим комплексом [137, С.39-42]: аграрний протекціонізм, поєднання економічних та соціальних цілей, поєднання індикативності і директивності, програмне управління. Зміст принципу аграрного протекціонізму полягає у захисті державою економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та внутрішньому та зовнішньому ринках. Принцип поєднання економічних та соціальних цілей означає, що економічні заходи державного управління поєднуються із заходами, спрямованими на підтримку соціальних рівноваги у суспільстві, на