РОЗДІЛ 2
Методи, організація і результати констатуючого експерименту
2.1. Програма та методи дослідження життєвого самовизначення старшокласників
Дане науково-експериментальне дослідження потребувало кропіткої та
довготривалої підготовки, в ході якої відбувалось: визначення теми та проблеми
дослідження, підбір та аналіз літератури, уточнення проблеми, гіпотез та задач
дослідження, підбір та апробація психодіагностичних методик, вибір схеми
організації та проведення експерименту, аналіз отриманих в експерименті
результатів та формулювання на основі отриманих даних висновків.
Згідно з визначеною проблемою та темою наукового дослідження «Психологічна
освіта старшокласників як чинник їх життєвого самовизначення» була розроблена
відповідна програма дослідження. У відповідності з метою та завданнями
дослідження визначені його об'єкт та предмет. Об'єктом виступає процес
життєвого самовизначення та особистісного становлення старшокласників, а
предметом – психолого-педагогічні умови підтримки та стимулювання життєвого
самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти.
Дисертаційне дослідження проводилось протягом чотирьох років (1998-2001 рр.) і
мало чотири етапи.
Першим етапом роботи (1998-1999 рр.) стало виділення проблеми наукового
дослідження, постановка його мети, а також формулювання робочого гіпотетичного
припущення. Вивчення та аналіз теоретичних надбань вітчизняної та зарубіжної
науки з проблеми життєвого самовизначення особистості на етапі юнацького віку
та ознайомлення із сучасними поглядами науковців та практиків допомогло виявити
психологічні детермінанти життєвого самовизначення в юнацькому віці, розкрити
та структурувати основні особистісні складові, гармонічним поєднанням яких
забезпечується здатність старшокласників до життєвого самовизначення об'єктивні
та суб'єктивні передумови їх формування та активізації, проаналізувати
залежність цього процесу від психологічної освіти шкільної молоді.
Вивчення даних аспектів проблеми привело до виявлення та оперування
відповідними теоретичними поняттями та принципами.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові положення про
соціальну детермінацію особистості (Л. Виготський, Л. Рубінштейн, Л. Божович,
Г. Костюк), системно-структурний підхід до вивчення особистості (К.
Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, М. Гінзбург, Б. Ломов та ін.), положення про
взаємозв'язок розвитку особистості і соціального оточення (Д. Фельдштейн, Л.,
М. Дяченко, О. Киричук, В. Татенко, Т. Титаренко, В. Семіченко та ін.), про
закономірності та психологічні особливості юнацького віку (І. Кон, Л. Божович,
І. Дубровіна, В. Смірнов та ін.).
До теоретичних засад вказаної проблеми належать тези про: самовизначення
особистості як результат інтеріоризації досвіду співробітництва в системі
«дорослий-дитина» (Л. Виготський, О. Запорожець, М. Лисіна, Г. Люблінська),
прояв активності суб'єкта як умови реалізації особистістю свого світоставлення,
способу життя (С. Рубінштейн, О. Кирилюк).
Наукове дослідження процесу життєвого самовизначення старшокласників базувалось
на ряді загальнометодичних принципів. На основі принципу соціальної
детермінації вся життєдіяльність індивіда, різноманітні культурні, ідеологічні,
політичні зміни в структурі його світогляду пояснюються впливом найближчого
соціального оточення і детермінується соціально-економічними умовами його
існування. Однак, у процесі життєдіяльності людина ніколи не буває пасивним
об'єктом, на який постійно здійснює вплив зовнішнє середовище. Вона постійно
активно перетворює матеріальні й духовні цінності суспільства відповідно до
наявних у неї ідеалів, переконань, потреб – принцип самодетермінації. Згідно
принципу діяльнісного опосередкування активна взаємодія індивіда зі своїм
найближчим оточенням і засвоєння на цій основі соціального досвіду відбувається
в процесі діяльності. Таким чином відбувається інтеріоризація
загальнокультурних цінностей на інтерпсихічний рівень свідомості особистості.
Обумовленість процесу життєвого самовизначення природними й соціальними
факторами розглядається на основі принципу системного підходу.
У нашому експериментальному дослідженні поставлено такі завдання:
1. Проаналізувати стан наукової розробки проблеми життєвого самовизначення у
старшому шкільному віці та визначити її психологічний зміст.
2. Сконструювати зміст навчального курсу з психології та здійснити раціональний
вибір методів навчання, виходячи з провідної ідеї спрямування цього змісту й
методів у площину життєвого самовизначення старшокласників.
3. З'ясувати ефективність запровадження організованої психологічної освіти у
навчально-виховний процес школи, як чинника життєвого самовизначення
старшокласників.
4. Експериментально дослідити динаміку розвитку важливих складових особистості,
єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників за умов
спеціально організованої психологічної освіти.
Процес життєвого самовизначення розглядається нами у єдності з провідним
новоутворенням юнацького віку – особистісним самовизначенням – процесом
свідомого визначення суб’єктом своєї сутності та ставлення до оточуючого світу
й самого себе (К. Абульханова-Славська, О. Киричук, Г. Ніков, С. Рубінштейн, В.
Сафін).
Дослідження процесу особистісного самовизначення в юнацькому віці здійснюються
вченими або шляхом безпосереднього аналізу суб’єктивної картини життєвого шляху
(О. Кронік, В. Хомик) та вивчення феномена психологічного часу в структурі
самосвідомості (Є. Некрасов); або шляхом опосередкованого аналізу у формі
визначення цінностей, цілей, життєвих перспектив та життєвих планів (Є.
Г
- Київ+380960830922