РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
У ЗЛОЧИННУ АБО ІНШУ АНТИГРОМАДСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ
2.1. Кримінологічна характеристика особистості неповноліт-ніх, втягнених у злочинну або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів
Соціальні, соціально-культурні та соціально-економічні показники, що відображають злочинність неповнолітніх, потребують, з огляду на її зростаючу кримінологічну значущість, детальнішого розгляду. Тим більше, що показники злочинності неповнолітніх насамперед залежать від загальних соціально-економічних показників життя держави та суспільства. У даний час соціальну ситуацію для неповнолітніх не можна вважати за нормальну. Усі криміногенні чинники, ураховані кримінологами, а їх названо понад двісті, [41]127 і кримінальні ситуації (їх близько ста п'ятдесяти) діють в обсязі, що не зменшується, а дедалі збільшується. Підлітки з благополучних сімей, які навчаються на "добре" та "відмінно"; які не входять ні до яких асоціальних, і тим більше до антисоціальних угруповань, не вживають спиртних напоїв, наркотичних і токсичних речовин; які забезпечені за середньою (або вище середньої) нормою матеріально (модним одягом, житлом, кишеньковими грошима тощо), - навіть вони не увільнені від можливого впливу криміногенних чинників. Що ж до підлітків, які позбавлені через особисті та сімейні обставини таких матеріальних умов життя та перебувають у неґативно забарвленому сімейному та соціальному середовищі, то вони підпадають під дію криміногенних чинників і несприятливих життєвих ситуацій набагато частіше. І чекати в цих умовах зниження злочинності неповнолітніх немає сенсу. Тому втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність - досить складне і не цілком розроблене в науці питання. Не тільки у вітчизняному соціумі, а й у світовому співтоваристві методологічний і методичний інтерес викликає проблема пошуку, визначення й осмислення механізмів злочинної поведінки. В основі таких механізмів завжди лежать ті чи інші деформації певних ланок індивідуальних психологічних процесів щодо мотивацій і прийняття рішень або деформації певних ланок суспільних структур. Із цих позицій під механізмом злочинної поведінки прийнято розуміти динамічну взаємодію зовнішніх факторів об'єктивної дійсності та внутрішніх психічних процесів і станів, що детермінують рішення вчинити злочин аж до його закінчення у певному просторі й часі. [98]128
Дотепер механізм втягнення неповнолітніх розглядався багатьма вченими: кримінологами, соціологами, психологами й іншими. І, як зазначив О.М. Костенко, від правильного розуміння механізму втягнення значною мірою залежить удосконалення методики попередження цього небезпечного злочину. [12]129 Виходить, що всі неправильно розуміли механізм втягнення? Сумнівно. Значить, тут проблема не тільки в тому, як учені-теоретики його розкривають, а й у тому, як практики реаґують на отримані результати досліджень, як суспільство бореться з цією недугою.
У нашому дослідженні механізмів втягнення ми відійдемо від звичайного - однобічного - розгляду його елементів, а уявимо їх у взаємозв'язку, тобто перейдемо від емпіричного рівня до теоретичного. Система соціально-кримінологічних механізмів втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність складається з різних елементів, які включають в себе: кримінологічні характеристики особистості неповнолітніх, втягнених у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів; способи й цілі втягнення; причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, тощо.
Кримінологічну характеристику особистості неповнолітніх, втягнених у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів розглянемо через аналіз особливостей злочинності в реґіональному розрізі.
Слово "реґіон" походить від латинського region і означає "район, область". У Великій Радянській Енциклопедії реґіон визначається як "велика індивідуальна територіальна одиниця (наприклад, природна, економічна, політична та ін.)" [130]130. Відповідно до Словника російської мови С.І. Ожегова "реґіон" означає "території, райони, об'єднані за якою-небудь спільною ознакою" [105]131. У кримінологічній літературі під реґіоном розуміється певна частина території країни з однорідними соціально-економічними, соціально-психологічними та демографічними ознаками, які зумовлюють особливості злочинності в даному територіально-просторовому формуванні.
Конституція України (ст. 132) до характерних ознак реґіону включає історичні, економічні, екологічні, географічні та демографічні особливості, етнічні й культурні традиції. ?60?132
При дослідженні злочинності в реґіоні, а саме при вивченні її особливостей, перед дослідником постає завдання всебічного врахування великої кількості показників реґіону [93]133.
Таке дослідження передбачає вивчення специфіки місцевих економічних, політичних, соціальних та інших умов, які певним чином впливають на спосіб життєдіяльності людини, а також тих, що впливають на вчинення різних злочинів і на практику боротьби з ними, яка склалася в правоохоронних органах реґіонів.
Стосовно методології кримінологічного дослідження особистості злочинця М.С. Таганцев говорив, що людина не одномірна і на неї не можна дивитися тільки через призму чогось одного - її життєвості, соціальності або духовності. Вона є одночасно і першим, і другим, і третім разом узятим. Складаючи єдиний комплекс особистості, ці якості взаємно проникають і доповнюють одна одну. Саме їх взаємодія породжує безліч різних проблем, наповнюючи людське існування життєвими колізіями [136]134.
Кримінологічне вивчення особистості втягувача здійснюється головним чином для виявлення й оцінки тих її якостей і рис, які зумовлюють злочинну поведінку і мають значення для подальшої її профілактики. У цьому відбивається найтісніша єдність трьох вузлових кримінологіч