РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА НЕЗАКОННОЇ ЛІКУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В науці кримінального права об'єктивна сторона злочину розглядається як
«зовнішній акт злочинної поведінки, що протікає в умовах певного місця, часу і
обстановки» [235, с. 6] [128 [235] Тимейко Г. В. Общее учение об объективной
стороне преступления. – Г. В. Тимейко. — Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та,
1977. — 216 с. – С. 6. ]. Можна було б навести й інші визначення, проте
сутність їх зводиться до одного — об'єктивна сторона — це зовнішня сторона
злочину, що визначає «процес суспільно небезпечного і протиправного посягання
на охоронювані кримінальним законом інтереси» [109, с. 9] [129 [109] Кудрявцев
В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. — М.: Госюриздат,
1960. — 243 с. – С. 9. ].
Об'єктивну сторону як елемент складу злочину характеризує низка ознак. До них
належать: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно
небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час,
спосіб, засоби, знаряддя і обстановка вчинення злочину [126, с. 8] [130 [126]
Малинин В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. Ф.
Парфенов. — СПб.: Изд-во Юрид. ин-та (СПб), 2004. — 301 с. - С. 8. ].
Головною ознакою об'єктивної сторони є діяння у формі дії або бездіяльності,
яке має здатність посягати, тобто здатне «…завдати в тій або іншій формі і мірі
збиток об'єкту; посягання, що не несе з собою збитку, перестає бути самим
собою: воно вже не “посягає”» [240, с. 139] [131 [240] Трайнин А. Н. Общее
учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. — М.: Госюриздат, 1957. — 363 с.
- С. 139. ]. Решта ознак є обов'язковими або факультативними залежно від
конструкції складу злочину, тобто від способу закріплення цих ознак у
диспозиціях статей Особливої частини КК. З урахуванням цього критерію всі
злочинні діяння поділяються на злочини з матеріальним і формальним складами.
Для злочинів з матеріальним складом обов'язковою є схема: злочинне діяння у
формі дії або бездіяльності, суспільно небезпечний наслідок і причинний зв'язок
між діянням і наслідком, що настав. Для злочинів з формальним складом
обов'язковим є тільки суспільно небезпечне діяння, шкідливі наслідки, що
настали, знаходяться тут за межами складу злочину.
Диспозиція ст. 138 КК закріплює три обов'язкові умови кримінальної караності
незаконної лікувальної діяльності: а) здійснення такої діяльності особою, яка
не має належної медичної освіти; б) без спеціального дозволу; в) якщо ця
діяльність спричинила тяжкі наслідки для хворого. Остання умова дає підстави
віднести дане діяння до злочинів з матеріальним складом. Отже,
кримінально-правове дослідження об'єктивної сторони діяння, передбаченого ст.
138 КК, має будуватися за такою схемою:
1) характеристика злочинного діяння при здійсненні незаконної лікувальної
діяльності (перший блок);
2) характеристика злочинних наслідків (другий блок);
3) характеристика причинного зв'язку (третій блок).
Слід відразу ж підкреслити, що оскільки здійснення лікувальної діяльності без
спеціальної медичної освіти є характеристикою суб'єкта діяння, ця умова буде
детально розглянута в спеціальному розділі. Відповідно до ознак, що
характеризують об'єктивну сторону, належать лише умови, передбачені пунктами
«б» і «в».
Тому перший блок питань, що характеризують об'єктивну сторону злочину,
передбаченого ст. 138 КК, зумовлює необхідність дослідження таких моментів:
1) поняття і ознаки лікувальної діяльності;
2) характеристика поняття «діяльність» щодо даного злочинного діяння;
3) аналіз умов, за наявності яких заняття лікувальною діяльністю набуває
незаконного (протиправного) характеру.
2. 1. Кримінально-правова характеристика діяння при здійсненні незаконної
лікувальної діяльності
Диспозиція ст. 138 КК не розкриває зміст поняття «лікувальна діяльність». Не
містять цього поняття й інші нормативні акти. Слід, проте, відзначити, що
оскільки кримінальні кодекси УРСР 1927 р. і 1960 р. містили статтю, яка
передбачала відповідальність за незаконне лікарювання [243, с. 117; 104; 11, с.
125–131] [132 КК УРСР 1927 г., ст. 194 - заняття лікарюванням як професією
особою, що не має належно засвідченої медичної освіти, а рівне заняття медичним
працівником такого роду медичною практикою, на яку він не має права» ([243]
Уголовное законодательство СССР и союзных республик: Сборник / Под ред. Д. С.
Карева. – М.: Госюриздат, 1957. – 531 с. - С. 117); КК УРСР 1960 р., ст. 226 -
заняття лікарюванням як професією, здійснюване особою, що не має належної
медичної освіти, якщо це спричинило розлад здоров'я або смерть» ([104]
Кримінальний кодекс УРСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1961. —
№2. — Ст. 14); [11] Байда А. А. К истории вопроса об уголовной ответственности
за незаконную лечебную деятельность / А. А. Байда // Проблеми законності: Респ.
міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. — Х.: Нац. юрид. акад. України,
2005. — Вип. 72. — С. 125-131.], по суті спрямовану на боротьбу з тими ж самими
порушеннями у сфері медичної діяльності, що і ст. 138 КК України 2001 р.,
встановити зміст даного поняття можна і шляхом аналізу терміна «лікарювання».
При цьому в науковій літературі переважала думка, згідно з якою поняттям
«лікарювання» охоплюються дії з надання медичної допомоги, надання рекомендацій
з приводу лікування, медичного огляду пацієнтів і призначення лікування за
допомогою, зокрема, лікарських препаратів, лікарських трав і настоїв з них,
дієти або спеціальних фізичних вправ тощо [86; с. 421, 422; 102, с. 737, 738;
143, с. 828, 829] [133 [86] Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР / Под ред.
Ю. Д.
- Київ+380960830922