РОЗДІЛ 2
ПРАВОВА ПРИРОДА ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ, ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
2.1. Підстави та умови застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх
Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх базуються на загальних для всієї кримінально-правової боротьби із злочинністю принципах: законності, невідворотності, справедливості, гуманізму, диференціації й індивідуалізації відповідальності. При цьому, принципово неправильно однобічне трактування принципу пом'якшення каральної сили покарання щодо неповнолітніх як якої "пільги", оскільки це по суті є відхиленням від загального принципу соціальної справедливості, порушує головне в диференціації й індивідуалізації відповідальності й покарання [98, c. 142].
Не можна розглядати гуманний підхід до неповнолітніх, які вчинили злочин, як мету пом'якшити їх відповідальність і покарання в порівнянні з дорослими злочинцями. Різні формулювання (виховні заходи замість каральних) або додаткові задачі (наприклад, захист інтересів самої дитини) не заслоняють того факту, що підтримка громадського порядку залишається першочерговою задачею будь-якої правової системи й у тому випадку, коли правопорушниками є неповнолітні.
По справах неповнолітніх - і в цьому специфіка кримінальної відповідальності і покарання останніх - вищевказані загальні принципи кримінально-правової протидії злочинності застосовуються в сполученні зі специфічним критерієм урахування вікових особливостей при вирішенні питань відповідальності та покарання [98, c. 141], застосування до даної категорії злочинців інших видів заходів кримінально-правового примусу.
Критерій урахування вікових особливостей є основним для вирішення питань про те, до кого, в якому віці і відповідно як застосовувати примусові заходи виховного характеру.
На підставі зазначеного, ми зупинимося спочатку на оцінці суспільної небезпеки злочинів неповнолітніх і особистості останніх з урахуванням їх вікових особливостей.
В основі лежить принцип, що саме вік від одинадцяти до вісімнадцяти років характеризується глибокою фізіологічною перебудовою організму. Одночасно в цей період відбувається інтенсивний процес інтелектуального розвитку особистості, формування її світогляду, моральної й правової свідомості, у взаємозв'язку зі зміною становища підлітка у суспільстві - посиленням і поглибленням учбово-трудової діяльності, розширенням кола соціальних контактів і обов'язків, збагаченням життєвого досвіду [44, c. 43]. Цей складний і суперечливий процес перебудови особистості підлітків саме і визначає їхні психологічні й соціально-психологічні особливості. Без знання цих особливостей неможливо розкрити, правильно зрозуміти й оцінити фактори, що впливають на ступінь суспільної небезпеки вчиненого неповнолітнім правопорушником та його особистості, - мотиви й мета злочину, причини й умови, що сприяли злочинові та ін. Правильне розуміння зазначених особливостей є також необхідною умовою для обрання оптимального шляху виправлення підлітків, винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь.
Зазначена особливість психологічного змісту злочинів неповнолітніх, безсумнівно, свідчить про менший ступінь провини підлітків у порівнянні з провиною дорослих осіб і окремої категорії підлітків, що вчиняють злочини усвідомлено, з чітко вираженими намірами, з реальним передбаченням наслідків вчиненого [144, c. 27]. Ця обставина має важливе значення для індивідуалізації відповідальності.
Вважається, що ненавмисний характер злочинів неповнолітніх обумовлений властивими їм підвищеною емоційністю, імпульсивністю, сугестивністю, невмінням тверезо оцінювати конфліктну ситуацію, неврівноваженістю процесів збудження й стримування і т.п.
Підлітки із зазначеними "дефектами" волі найбільш легко піддаються впливові зовнішніх обставин, що сприяє раптовому виникненню наміру вчинити суспільно небезпечне діяння [14, c. 5; 149, с. 34, 78]. При цьому, важливо мати на увазі, що індивідуальні особливості і властивості підлітків та їх відмінність від індивідуальних особливостей і властивостей дорослих осіб можуть бути правильно зрозумілі лише у зв'язку із загальними віковими особливостями неповнолітніх.
Тільки при такому підході досягається достовірне визначення можливості передбачення підлітками суспільно небезпечних наслідків своєї поведінки.
Відомо, що підлітки, особливо у віці від одинадцяти до п'ятнадцяти років, відрізняються від дорослих осіб недостатнім умінням зіставляти факти, логічно простежувати хід подій і передбачати можливі наслідки своєї поведінки [80, c. 102]. З цієї причини ті самі дії, вчинені дорослим і неповнолітнім, можуть мати іноді неоднакову юридичну оцінку. Наприклад, діяння дорослого буде кваліфікуватися як злочинна недбалість, а таке ж діяння неповнолітнього в силу його індивідуальних психологічних особливостей може бути розцінене як "випадок".
Так, 18.08.1996 року неповнолітній Зав'ялов Д.С., 1982 року народження, що проживає в будинку № 16 по провулку Новобудівному
п. Тернівка м. Миколаєва, розташованому поруч із військовим полігоном, знайшов на полігоні тротилову шашку, яка залишилася після бойового навчання. Після чого, неповнолітній, не припускаючи, що зазначений предмет є вибуховою речовиною, використовував тротилову шашку для розпалення багаття. В результаті цих дій Зав'ялова Д.С. відбувся вибух, від якого загинув його молодший брат Зав'ялов С.С. За даним фактом прокуратурою Центрального району м. Миколаєва була проведена перевірка, за результатами якої винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи з підстав, передбачених п. 1 ст. 6 КПК України, оскільки неповнолітній Зав'ялов Д.С. у силу своїх фізіологічних і психологічних особливостей не передбачав і не міг передбачати наслідки своїх дій [89]. Таким чином, казус (випадок) виключає кримінальну відповідальність неповнолітньої особи.
Найбільше яскраво особливості суб'єктивної сторон