РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ СТРАТИГРАФІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ВІДКЛАДІВ І МОЛЮСКІВ ЮРИ ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
Юрські відклади Передкарпатського прогину і Волино-Подільського краю Східно-Європейської платформи виповнюють єдиний прогин, який має назву - Стрийський юрський прогин. В межах Більче-Волицької зони відклади юрської системи залягають на значних глибинах, тому вивчати їх досить складно. Перекриті вони потужною товщею кредових і неогенових утворень. В історії вивчення юрських відкладів можна виділити декілька етапів.
Вперше (І етап: 1873-1922 рр.) інформація про відклади юри була отримана при вивченні природніх відслонень по р. Дністер та його притоках ріках Коропець та Золота Липа. Вивчення юрських відкладів розпочав в 1873 році М. Ломницький який відніс помилково юрські вапняки кремового кольору до девону.
В 1875 році знову були проведені дослідження цих же вапняків А. Альтом, М. Ломницьким, і Ф. Беняшем, які вже за поодинокими знахідками фауни віднесли ці утворення до тріасу. Перші більш грунтовні відомості про юрські відклади були представлені А.Альтом у 1881 році у його праці " Нижнівський вапняк і його скам'янілості"[157]. Під час проведення цих робіт Ф. Беняшем на околиці с. Буківни було виявлено багатий комплекс фауни молюсків, біля 179 видів, який монографічно описав А. Альт. За нею був встановлений кимерідж-титонський вік вапняків Передкарпаття. Основними видами для встановлення віку відкладів дослідники вважали представників черевоногих молюсків роду Nerinea. В 1922 році І. Семирадський проводячи дослідження юрських відкладів в басейні р. Дністер, де спостерігаються їх природні виходи, підтверджує висновки А. Альта про кимерідж-титонський вік вапняків, роблячи припущення, що більш молодші утворення розвинуті на сході, древніші на заході.
Отже в 1873-1922 роках встановлена наявність юрських відкладів долини р. Дністер, де спостерігаються їх природні відслонення. Їхнє латеральне поширення, умови поширення, деталі геологічної будови встановлені не були.
ІІ етап розпочався після 20-річної перерви коли у 1946 році розпочали проводитись планові бурові роботи у Передкарпатському прогині з метою пошуків нафти та газу.
Інформація, що була отримана під час проведення бурових робіт на території Передкарпатського прогину і Волино-Подільського краю Східно-Європейської платформи (площі Великі Мости, Підлуби, Стрий, Сокаль, Судова Вишня, Північні Мединичі, Пн. Коханівка, Бонів та ін.) дозволила інакше трактувати поширення юрських відкладів на заході України. Дуже інформативними були дані отримані при бурінні опорної свердловини Стрийська-1, яка пробурена у Львівській області неподалік м. Стрий, розкрила потужну товщу юрських відкладів, вік яких було встановлено за знахідками форамініфер, молюсків, спор та пилку. Це дозволило зробити висновки про ширше розповсюдження юри в межах єдиного юрського прогину і заперечити наявність двох структур Львівської мульди та Передкарпатського прогину. Була встановлена асиметрична будова Стрийського юрського прогину ньому виділяють західне і східне крило, які відрізняються за потужностями, літолого-фаціальними особливостями, дислокованістю порід. Південно-західна частина складена потужною товщею сильно дислокованих утворень нижньої-верхньої юри, які системою розломів розбиті на блоки. Північно-західна - це моноклінально залягаючи утворення незначної потужності оксфорд-титонського віку. Характерною особливістю вдкладів Передкарпаття є поступове наростання потужностей і повноти розрізу в західному-південно-західному напрямках. Максимальні потужності юрських відкладів спостерігаються біля Краковецького розлому.
В 50-ті роки праці таких дослідників, як О.С. Вялов, Я.М. Сандлер, Г.П. Ворона, В.Н. Утробіна, В.І. Славана, В.Я. Добриніної, О.М. Анастасьєвої, Е.О. Мігачової, М. Ксенжкевича, Я. Самсоновича. Вони стосуються в основному характеристик карбонатних, теригенних, сіроколірних і строкатих юрських товщ. О.М. Анастасьєва [4] вперше за літологічними особливостями поділяють верхньоюрські відклади на три стратиграфічних комплекси.
У 1955 році Я.М.Сандлер та Г.П. Ворона [121] аналізуючи потужності і склад порід, умови осадконагромадження виділяють юрський прогин. До комплексу порід, який був видiлений у Передкарпатті вказаними авторами входять (знизу догори): доломіти і доломітизовані вапняки; доломітизовані вапняки з ангідритами і брекчії; та різноманітні вапняки.
Повнішими на той час були матеріали В.І. Славіним представлені Всесоюзному зібранні по розробці уніфікованої схеми стратиграфії мезозойських відкладів Руської платформи [133].
У 1958 році [130] В.І. Славін і В.Я. Добриніна виділили: Сокальську (лейас), Рава-Руську (бат-келовей), Буківнинську (оксфорд - нижній титон) світи. В.І. Славін до відкладів лейасу (Сокальська світа) відніс - пісковики, гравеліти, конгломерати з прошарками гіпсу і ангідриту. Ці відклади строкаті (до 100м.) у верхній і сіроколірні (до 50 м.) у нижній чатинах розрізу. У сіроколірній частині розрізу було знайдено відбитки флори, В.І. Славін цю сіроколрну товщу виділив у забугську фацію. Рава-Руська світа представлена- доломітизовані вапняки, доломіти, ангідрити, гіпси з прошарками, строкатих глин і алевролітів (до 200 м.); утворення описані А.Альтом [156] під назволю нижнівських вапняків об'єднані в буківницьку світу.
Відкритим залишалося питання віку строкатої товщі, оскільки в ній не було знайдено палеонтологічних решток. В подальших дослідженнях серед строкатих утворень В.Г. Дулуб [46] було знайдено поодинокі форамініфери Ammodiscus sp. та залишки харових водоростів. Але на жаль за цими знахідками не вдалося визначити вік вміщуючої товщі. Лише проаналізувавши матеріали буріння св. Рава-Руська-2, в яких було знайдено значну кількість решток палеоорганізмів, що залягали нижче строкатої товщі, дозволило встановити її місце у юрському розрізі. Її було віднесено до оксфордського ярусу, оскільки вік відкладів, що залягали нижче було визначено як нижньооксфордський,