РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРОЯВАМ У СИСТЕМІ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
2.1. Система протидії корупційним проявам, шляхи її вдосконалення
Поняття "система" належало спочатку до систематичного викладення знань, хоча й такого, що відображало закономірності подій, які існують незалежно від чиїхось знань. Саме в такому розумінні вивчав системи Е.Б. де Кондільяк: " вся система є не що інше як розташування різних частин якогось мистецтва або науки в певному порядку, в якому вони всі взаємно підтримують одне одного і в якому останні частини пояснюють першим" [124].
Особливо інтенсивно теоретична проробка системних досліджень здійснювалась у 30-50 рр. ХХ ст. Це знайшло своє відображення в підготовці загальної теорії системи Л. фон Берталанфі, у вираженні М.Віннером кібернетики, а також у роботах його попередників і послідовників, що займались теорією інформації, у виробленні численних практично орієнтованих системних підходів, таких як дослідження операцій, системний аналіз та ін.
У результаті досить великого поширення системного підходу в середині і другій половині ХХ ст. з'явилась велика кількість визначень системи. До завдань нашого дослідження не входить їхній аналіз, робочим визначенням пропонуємо вважати наступне. Система - це сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворює певну цілісність, яка володіє певними властивостями, котрі не зводяться до суми властивостей її елементів. Система (тобто внутрішньоорганізована єдність деяких елементів) являє собою нову якість порівняно з несистемним набором тих самих елементів. Це відзначає вже А.А. Богданов, який писав, що "організоване ціле виявилось насправді практично більшим від простої суми частин, але не тому, що в ньому створювалися із нічого нові активності, а тому, що його наявні активності поєднуються більш успішно, ніж протидії опору, що протистоїть їм [11].
Основними характеристиками будь-якої системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв'язок елементів структури всередині її та з навколишнім оточенням.
Враховуючи, що державна служба тісно пов'язана з державним управлінням пропонуємо розглянути систему управління, де аналізуючи державне управління як цілеспрямований процес не можна не звернути уваги на те, чия мета реалізується в процесі управління. Необхідно розглянути поняття - об'єкт, що є джерелом цілей, які реалізуються управлінням, та суб'єкт. При цьому під суб'єктом не обов'язково розуміти конкретну особистість. Це може бути група людей, об'єднаних за певною ознакою, і навіть якщо розглянути управління глобально, - глобальними об'єктами, такими як навколишнє середовище. Якщо суспільство не хоче використовувати цілі, що поставлені державними управлінцями, тоді потрібно змінювати цілі або дати можливість державним інститутам, які від імені суспільства поставили зазначені цілі, самоудосконалити, самоорганізувати і самоуправляти цілями, тобто виробляти нову парадигму державного управління.
Сутність системи в її статиці розкривається шляхом виявлення і розуміння структури, що виражається з допомогою закономірних зв'язків і відносин. Структура характеризує систему з боку якісної визначеності, статики. Сутність системи в динаміці розкривається через аналіз функцій кожного елемента і розуміння функціонування та тенденцій розвитку системи в цілому.
Звідси випливає необхідність утворення органів, які здійснюють свідомий вплив на систему з метою досягнення певного результату. Завдяки дії механізмів управління соціальна система спроможна зберегти свою цілісність, нормально функціонувати і забезпечувати рух системи до відповідної цілі.
Державна служба є необхідним елементом усіх управлінських процесів. Її функції не можна ототожнювати з функціями державного управління, і водночас сприймати їх як окрему формальну структуру. Вона має забезпечити ефективне функціонування всіх трьох гілок влади, з її допомогою можуть бути реалізовані інтереси права і свободи громадян.
Водночас державна служба - це механізм здійснення цілей і завдань держави, і в такому разі їй належить функції, що відображають загальні завдання державної служби як частини механізму державного управління.
На підставі аналізу зазначених теоретичних положень, а також цілей та функцій державної служби, можна зробити висновок, що визначальним системоутворюючим фактором проходження державної служби як системи слід розглядати формування якісного складу державних службовців та їх ефективної діяльності, а також установлені критерії для вибору складових системи проходження державної служби.
З огляду на те, що корупційні прояви можуть проявлятися у різних галузях та сферах: економіки, політики та соціального життя держави, система організації протидії корупційним проявам повинна носити міжгалузевий характер, оскільки дана протидія здійснюється правоохоронними, контролюючими органами, а також установами кредитно-банківської системи й іншими суб`єктами.
Система, якою керують і система управління у взаємозв'язку можуть бути розглянуті як новий механізм управління, як більш широка система заходів управління, щодо якої перша і друга системи виступають функціональними підсистемами. Призначення внутрішньосистемного механізму управління полягає в забезпеченні життєдіяльності систем не тільки через функціонування, але й у разі потреби через їх розвиток. У межах механізму управління можливі окремі часткові зміни, не пов'язані зі великою перебудовою всіх організаційних систем [31].
Отже, механізм протидії корупційним проявам у системі державної служби включає в себе декілька елементів, кожний з яких є складним самостійним утворенням, тобто системою. Проте сутність механізму полягає в розумінні того, що дає поєднання цих елементів у системному плані. Взаємодія елементів проявляється в тому, що механізм управління забезпечує їх органічний взаємозв'язок між собою, надає їм нові риси, забезпечує їх взаємний перехід і ту комбінацію, яка характеризує ефективність проти