Ви є тут

Науково-теоретичні основи діяльності центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій в Україні

Автор: 
Міненко Микола Пилипович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004359
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Регіональний центр підвищення кваліфікації державних службовців і керівників
державних підприємств, установ
й організацій як складова системи неперервної освіти фахівців
у галузі державного управління
2.1. Місце та роль регіональних центрів підвищення кваліфікації державних
службовців і керівників державних підприємств, установ
й організацій у системі професійного навчання
Визначення шляхів удосконалення організації діяльності регіональних центрів
підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних
підприємств, установ й організацій передбачає виявлення місця і ролі цих
навчальних закладів у системі неперервної професійної освіти фахівців у галузі
державного управління.
Загальним Положенням “Про центр підвищення кваліфікації державних службовців і
керівників державних підприємств, установ й організацій” визначено, що “Центри
підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних
підприємств, установ й організацій є навчальним закладом системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців...” [26, с. 30].
Отже, Центр визначається як складова цілісної системи. Під цілісною системою
розуміють певну сукупність взаємодіючих один з одним елементів, що спроектована
на досягнення певної мети і являє собою цілісне явище, яке взаємодіє із
середовищем й породжує нову (системну) якість [49]. Це дає нам можливість
розглядати центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників
державних підприємств, установ й організацій з позицій системного підходу, як
складову цілісної системи.
Як відомо, ознаками цілісної системи є:
– складнооганізованість, тобто будь-яка цілісна система складається з певної
сукупності елементів;
– елементи системи взаємопов’язані між собою та взаємодіють;
– наявність певного рівня цілісності системи, тобто узгодженість усіх функцій
елементів системи (взаємозв’язок двох або кількох елементів дає нову якість,
але це не проста сума функцій цих елементів, вона відображує певні властивості
об’єкта як множини, тому узгодженість функцій усіх об’єктів системи виступає
гарантом її цілісності);
– ієрархічність, тобто кожний елемент системи, у свою чергу, може розглядатися
як система, а сама вона є лише елементом більш широкої системи;
– наявність субординаційних зв’язків між елементами системи;
– взаємозв’язок системи із зовнішнім середовищем;
– цілеспрямованість системи як фактор, що зумовлює засіб та характер її
діяльності [38].
Відповідно до даних ознак, які властиві системі підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації державних службовців, Центри підвищення кваліфікації
являють собою підсистему даної системи й розглядатимуться нами як системний
об’єкт з притаманними йому системними ознаками. Зупинимося детальніше на цьому
положенні.
По-перше, як підсистема (елемент системи вищого порядку) системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців є
складноорганізованою. Складність її можна розглядати у двох площинах:
горизонтальній та вертикальній. Горизонтальна площина розкривається через
взаємозв’язок усіх регіональних Центрів підвищення кваліфікації державних
службовців як окремих навчальних закладів. Тобто як елемент цілісної системи
“Центри підвищення кваліфікації державних службовців” складається, у свою
чергу, із 26 регіональних Центрів та 46 інститутів і Центрів у міністерствах та
інших центральних органах виконавчої влади. Отже, можна говорити про систему
навчальних закладів з підвищення кваліфікації державних службовців та керівних
кадрів. Ці навчальні заклади поєднані спільною головною метою –
“... забезпечувати потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які
поширюється чинність Закону України “Про державну службу” “.... у працівників з
високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально
виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології,
сприяти інноваційним процесам” [18, с. 41], мають конкретизовані, відповідно до
регіональних потреб і вимог, цілі й завдання діяльності. Але кожний окремий
навчальний заклад – Центр має власну структуру, тобто теж складається із
сукупності елементів. Це можна розглядати як вертикальну площину. Кожному
Центру властива власна організація, що відрізняється певними специфічними
особливостями елементів, які його складають. Так, до вертикальної структури
можна віднести такі елементи, як: навчальний процес (тобто система
взаємопов’язаної діяльності з викладення й учіння), систему
науково-методичного, фінансового, кадрового, інформаційного забезпечення тощо.
Кожний з перерахованих елементів теж може розглядатися як система. Таким чином,
Центр підвищення кваліфікації державних службовців являє собою
складноорганізовану систему.
По-друге, усі складові елементи даної системи взаємопов’язані та взаємодіють
один з одним. Навчальний процес потребує інформаційного, програмно-методичного,
наукового, матеріально-технічного та іншого забезпечення (дод. Д). А
функціонування кожного з елементів обумовлене функціонуванням інших. Стосовно ж
функціонування Центрів як системи навчальних закладів, теж слід відмітити
певний взаємозв’язок і взаємодію. Вони не тільки взаємопов’язані спільною
головною метою, змістом, засобами та формами діяльності. Управління ними
здійснюється за єдиною схемою, координацію роботи Центрів у межах своїх
повноважень здійснює Головдержслужба, а методичну, інформаційну і
консультативну допомогу надає Національна академія державного