РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ О.Ф. КІСТЯКІВСЬКОГО НА РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН ТА ЗЛОЧИН
2.1. Концепція походження та функціонування кримінального права і закону, їх співвідношення з судовою практикою і кримінально-правовою наукою
Серйозне значення для дослідження кримінально-правових явищ мали ідеї О.Ф. Кістяківського про історичну наступність у кримінальному праві. Він розглядав кримінальне право Європи як "плід роботи багатьох століть". На думку вченого, "щоб з'явитися в сьогоднішньому своєму вигляді, воно повинне було пройти довгий ряд видозмін, переходити з одного укладу в інший, з однієї формації в іншу"143.
Вважаючи безсумнівною істиною те положення, що "зв'язок кримінального права з суспільством, яке його породжує, ... надзвичайно глибокий"144, О.Ф. Кістяківський перш, ніж перейти до аналізу істотних рис кримінального права кожного з виділених ним укладів, прагнув розкрити характер суспільства, у якому кримінальне право даного укладу розвивалося.
Так, учений відзначав, що кримінальне право першого укладу (особистої помсти) створено тією людиною, яка живе в родині, у роді і яка ще не розвинулась до створення суспільства у формі держави. А оскільки в цей час між однією родиною та іншою, між одним родом та іншим не існує ніякої опосередковуючої, вищої влади, то кожна родина і кожен рід стосовно інших родин і родів самі відправляють кримінальну юстицію. Внаслідок цього О.Ф. Кістяківський вказував на наступні риси, що притаманні кримінальному праву цього укладу:
а) людина цього періоду за заподіяння їй шкоди, за нанесення образи, за порушення прав членами іншої родини або іншого роду, повинна була чинити розправу при сприянні членів своєї родини або роду. Розправа ця зустрічала протидію з боку особи, яка заподіяла шкоду і також користувалася допомогою членів своєї родини та роду. Через це бажання, з одного боку, помститися за шкоду й образу, а, з іншого боку - захищатися проти помсти, і відбувалася взаємна ворожнеча, або особиста війна;
б) оскільки кожен дивився на шкоду з погляду своїх особистих інтересів, то злочином вважалася будь-яка шкідлива дія. Унаслідок цього "кримінальна неправда" майже не відрізнялася від "неправди цивільної". Неспроможний злочинець робився рабом, як і неспроможний боржник. Способи стягнення боргів не відрізнялися від катувань, що були наслідком злочину;
в) винним вважається той, чиїми фізичними силами вчинена шкідлива дія, або той, хто випадково був до цього причетний. Внаслідок цього в цей період ледь помітне розходження між злочином умисним і необережним. Кара спостигає божевільних і дітей у самому ніжному віці;
г) унаслідок тієї ж виключно особистої оцінки заподіяної шкоди мало помітне розходження ступенів шкоди, тому рівна кара падала і на убивцю, і на злодія, і на кривдника словом;
д) оскільки шкода й образа розглядається з точки зору сімейних інтересів скривдженого, і оскільки заперечення цієї шкоди становить інтерес для родини кривдника, то і помста, з одного боку, складає обов'язок кожного члена родини скривдженого, а, з іншого боку, вона спостигає не тільки кривдника, але і членів його родини;
е) скривджений чинить розправу в стані роздратування, розмір якого залежить не стільки від об'єктивних причин, скільки від суб'єктивного погляду скривдженого на понесену образу. Тому і кара як вираження неприборканого почуття роздратування виявляється в самих жорстоких формах. Тут беруть початок тілесні покарання у виді катувань, знівечення; проста і кваліфікована смертна кара;
ж) при відсутності загальної вищої влади справа вирішується силами родини або роду. Тому неминуче, що той, хто володіє більшою могутністю, уникає тієї кари, яка повинна була б його спіткати. Звідси веде свій початок та безкарність сильного, яка в кримінальному праві другої формації перетворюється в нерівність покарань залежно від станів.
Крім того, до рис кримінального права першого укладу О.Ф Кістяківський відносив також так звані композиції, або викуп вини у злочині і шкоди, їм заподіяної. Однак учений підкреслював, що композиції в той же час складали "трохи більш удосконалену формацію права, перехідну до наступної, другої"145, що підтверджується тим, що система композицій носила на собі риси впливу деякої загальної влади і довго залишалася діючою в період утворення загальнодержавної влади.
Аналізуючи кримінальне право другого укладу, О.Ф. Кістяківський відзначав, що воно вироблено людиною, яка створила державу. Підкреслюючи, що характер держави цього періоду полягав "у перевазі й у привілеях меншості та у поневоленні і безправ'ї більшості", учений робив висновок про те, що "кримінальне право цієї формації містить у собі риси діяльності держави, заснованої на привілеях і поневоленні"146. На думку вченого, з утворенням держави і встановленням загальнодержавної влади кримінальне право другого укладу з'являється в наступному вигляді:
а) злочин розглядається з точки зору не стільки приватних інтересів, скільки загальних. Тому, з одного боку, обсяг його звужується встановленням поняття про нього як шкідливу дію лише для цих останніх інтересів, а, з іншого, розширюється, унаслідок виникнення невідомих у колишньому періоді загальнодержавних інтересів і їхньому порушенні;
б) діяльність приватних осіб відступає в цей час на другий план, право ж визначення, що треба вважати злочином і яким воно підлягає покаранням, а також і право відправлення правосуддя переходить до загальнодержавної влади, яка встановлює принцип ставлення у вину не шкідливої дії взагалі, як це було в першому періоді, а шкідливої тому, що той, хто її вчинив, саме бажав її вчинити;
в) тоді як поняття про злочин як дію шкідливу лише для приватних інтересів допускало приватні угоди, погашення вини за допомогою примирення, що досягалося головним чином сплатою грошей, то злочин кримінального права другого укладу як загальношкідлива дія не допускає погашення за допомогою приватних угод, примирення і викупу. Для цієї мети сл
- Київ+380960830922