РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЧЕСЬКІЙ ТА СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІКАХ
2.1. Поняття і види суб'єктів підприємницької діяльності
Науковий та практичний інтерес у вітчизняній правовій науці до суб'єкта підприємницької діяльності тільки недавно почав зростати у зв'язку із радикальними соціально-економічними змінами, що відбулись у країнах Центральної та Східної Європи. У радянській науці підприємництво ототожнювалось із капіталістичною експлуатацією найманої праці, несумісністю підприємництва із "оптимальним" соціалістичним способом життя. Разом з тим сприйняття підприємництва і підприємця на сучасному етапі відбувається досить суперечливо. Спеціальна література з проблеми правового статусу підприємців ще повністю не сформована. А та, що є, не дає чіткої уяви про суб'єкта підприємницької діяльності.
У відомих словниках даються різні тлумачення терміну суб'єкт підприємницької діяльності, підприємець. У тлумачному словнику української мови під підприємцем розуміється "той, хто володіє промисловим, торговельним і т. ін. закладом", "організатор вигідних справ, прибуткових операцій" [62, с.383]. Згідно із тлумачним словником В.Даля, "підприємець" означає той, хто "задумує", "зважується виконати яку-небудь справу, приступити до звершення чого-небудь значного", а підприємливий - "схильний, здатний до підприємств (справ), великих оборотів, сміливий, рішучий на такі справи" [63, с.388]. Вебстерський словник дає наступне визначення підприємця: "... той, хто організовує, спрямовує справу бізнесу, бере на себе ризик заради отримання прибутку"[64, с.608].
У юридичній літературі існують різні підходи до визначення поняття суб'єкта підприємницької діяльності. А.А.Попов розкриває поняття "суб'єкта підприємницької діяльності", виходячи із нормативного визначення підприємництва. Так, суб'єкт підприємницької діяльності визначається ним як носій прав та обов'язків по здійсненню безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку [33, с.20].
В.С.Анохін, розглядаючи підприємця як суб'єкта, діяльність якого направлена на отримання прибутку і ведеться ним на умовах власної майнової відповідальності, виділяє такі його основні характеристики:
1) кожний підприємець володіє самостійністю (він власник або діє за дорученням власника);
2) метою його діяльності є отримання прибутку або доходу;
3) підприємець виконує наступні функції: творчу (вона пов'язана з висуванням і реалізацією комерційної ідеї), ресурсну (підприємець мобілізує інформаційні, фінансові, трудові і матеріальні ресурси), організаційну (в рамках цієї функції здійснюється поєднання ресурсів в потрібних пропорціях і контроль за їх використанням) [65, с.22-23].
Єршова І.В. розглядає поняття "суб'єкта підприємницької діяльності" через визначення ознак, які характеризують правосуб'єктність підприємця. Основними серед них є такі:
1) наявність у суб'єкта підприємницької діяльності відокремленого майна. Правовою формою такого відокремлення є, насамперед, право власності, наявність якого дає володільцю максимум можливостей займатися безпосередньо підприємницькою діяльністю, а також здійснювати керівництво підприємствами, створеними власниками, визначати напрями їх діяльності та умови її здійснення;
2) відокремлення майна може мати і форми залежних від власника прав: оренди, права повного господарського відання, оперативного управління, внутрігосподарського відання. Важливо мати на увазі, що поза абсолютним (або відносним - при наданні майна власником або іншим уповноваженим ним суб'єктом) відокремленням не може з'явитися господарюючий суб'єкт, тому що тільки на такій майновій базі реалізується власний економічний інтерес до ведення справ з метою отримання прибутку;
3) участь в господарському обороті з метою отримання прибутку означає, що тільки професійне зайняття виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг) дає підстави вважати його учасників підприємцями. Якщо громадянин вчиняє такого роду акції епізодично або непрофесійно без мети отримання прибутку (наприклад, реалізує надлишки сільськогосподарської продукції, продає непотрібні речі, будує будинок сусіду на умовах разової винагороди), він не може розглядатись як підприємець, не повинен реєструватись в цій якості;
4) особи, які бажають займатись підприємницькою діяльністю, повинні легітимуватись в якості суб'єктів підприємницької діяльності;
5) підприємці не тільки здійснюють підприємницьку діяльність по випуску товарів (робіт, послуг), але і здійснюють керівництво нею. Об'єм і співвідношення цих двох сфер господарювання у різних суб'єктів різний. У підприємців-громадян компонент керівництва взагалі відсутній. У підприємств керівництво проявляється по відношенню до своїх підрозділів, а головне - в їх роботі, тобто в безпосередньому веденні господарства;
6) та інше [25, с. 231-234].
С.Е.Жилінський пропонує для розкриття поняття суб'єкта підприємницької діяльності з'ясувати, насамперед, такі вихідні поняття як "суб'єкт права" та "суб'єкт цивільного права". На його думку, вивчення статусу (прав, обов'язків, відповідальності) суб'єкта підприємницької діяльності передбачає попереднє пізнання статусу суб'єкта права і суб'єкта цивільного права, правовий режим яких повністю поширюється і на суб'єктів підприємницької діяльності. Іншими словами, перед тим, як бути суб'єктом підприємницької діяльності, особа є суб'єктом цивільного права. А тому, на думку С.Е.Жилінського, суб'єкт підприємницької діяльності - це такий суб'єкт цивільного права, який на свій ризик здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг, і який зареєстрований в цій якості в установленому законом порядку [13, с. 75-76].
Аналізуючи наведене визначення, можна зробити висновок, що при визначенні критеріїв, які дають змогу віднести ту або іншу особу до суб'єктів підприємницької діял
- Київ+380960830922