РОЗДІЛ 2
МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Умови проведення досліджень
Лісостеп займає третину сільськогосподарських угідь України. За кліматичними
умовами західні та східні райони Лісостепу відрізняються між собою. Для
західних районів характерна більш м’яка зима, відносно прохолодне літо. Середня
температура січня (найбільш холодного місяця) на заході складає –4..-6°C, а на
сході знижується до –7..-8°C. Абсолютний мінімум на сході Лісостепу досягає
–41°C. Середня тривалість безморозного періоду на більшій частині території
160-170 днів. В найбільш теплому місяці (липні) в західній підзоні Лісостепу
середня температура повітря складає 17-18°C, а в центральній та східній
підзонах 20-22°C.
Середня багаторічна сума опадів на території Лісостепу зменшується в напрямку з
заходу на схід з 700-550 до 575-500 мм. Приблизно 65% опадів припадає на теплий
період року. В окремі роки кількість опадів дуже варіює, нерідко
спостерігаються посухи. Кількість днів із суховіями в східних районах досягає
11, а в західних - 1-8.
Сніговий покрив в Лісостепу нерівномірний. Загальна кількість днів із сніговим
покривом від 110 на північному сході до 70 на південному заході. Середня висота
снігового покриву на території Лісостепу не перевищує 20-30 см. Погода взимку
дуже нестійка, з частими відлигами, іноді серед зими повністю сходить сніг,
температура підвищується до 8°C. При частих відлигах утворюється льодова кірка,
що негативно впливає на перезимівлю озимих.
Грунти досить різноманітні. Найбільш поширені світло-сірі, сірі та темно-сірі
вилугувані чорноземи, чорноземи глибокі малогумусні та середньогумусні. Досить
поширені також змиті грунти різних типів, в основному вилугувані [163].
В лісостеповій зоні дослідження проводились в Київський (Баришевський р-н, КСП
“Баришівське”, 1999-2001 рр., СТОВ “Гостролуччя”, 2002-2003 рр.), Черкаській
(Корсунь-Шевченківський р-н, СТОВ “Зоря”, 1998-2003 рр.), Хмельницькій
(Деражнянський р-н, агрофірма “Копачівська”, 1998-2003 р.) областях.
В Київській області КСП “Баришівське” грунти на дослідних полях сірі
опідзолені, за механічним складом піщано-легкосуглинкові. Товщина гумусового
горизонту 25-30 см. Вміст гумусу в орному шарі 2,3% (по Тюрину), рН сольової
витяжки 6,1. Материнська порода – карбонатний суглинковий лес. В СТОВ
“Гостролуччя” грунти сірі опідзолені середньосуглинисті на флювіогляціальному
піску, механічний склад глинисто-піщаний. Товщина гумусового горизонту 25-30
см. Вміст гумусу в орному шарі 2,2% (по Тюрину), рН сольової витяжки 6,0.
Ступінь вологозабезпеченості (ГТК) – 1,4-1,6, індекс самоочищення території
(Ізон ) – 0,5.
В Черкаській області в СТОВ “Зоря” грунти на дослідних полях - чорноземи
глибокі, малогумусні. Вміст гумусу в орному шарі 3,7%, рН сольової витяжки 6,2.
Ступінь вологозабезпеченості (ГТК) – 1,4-1,5, Ізон – 0,55.
В Хмельницькій області грунти – чорноземи глибокі, малогумусні,
крупнопіскувато-суглинисті. Вміст гумусу в орному шарі 3,5%, рН сольової
витяжки – 6,5. Ступінь вологозабезпеченості (ГТК) – 1,6-1,8, Ізон – 0,60.
Степова зона характеризується теплим, посушливим кліматом. Сума середньодобових
температур понад +10°С досягає в північних районах 2900°, а в крайніх південних
– 3400°С. Середньомісячна температура найбільш теплого місяця (липня) -
+21,9-22,9°С, а найбільш холодного (січня) - -3,2-5,3°С.
Середня тривалість вегетаційного періоду коливається від 215 днів у північних
районах до 225 днів у південних. Часто бувають посухи та суховії (особливо в
південній та південно-східній частині). За кількістю опадів і умовами
випаровування степова зона характеризується як зона недостатнього зволоження, а
південна її частина – як посушлива. Річна кількість опадів становить від
450-470 мм у північній та західній частинах зони до 330-340 в південній. Із
загальної кількості опадів за рік у теплий період (квітень-жовтень) випадає
70%, переважно у вигляді злив, тому вони далеко не повністю вбираються грунтом.
До того ж і та кількість опадів, яка затримується в грунті, внаслідок високих
температур та низької відносної вологості повітря, швидко випаровується.
Сніговий покрив, особливо в південній частині, не постійний. Протягом зими
кількість днів із сніговим покривом становить 35-70. Середньорічна відносна
вологість становить 71%, в період травня-вересня – 58-64%, в травні-серпні
знижується до 30%.
Із грунтів найбільш поширені чорноземи та звичайні середньо- і малогумусні та
південні, а в південній частині досить поширені також темно-каштанові грунти.
В степовій зоні дослідження проводились в Миколаївській обл. (дослідні поля ІЗР
УААН в Миколаївському ІАПВ, 1999-2003 рр.) та Запорізькій обл. (Розівська
дослідна станція, 2002 р.).
В Миколаївській області на дослідних полях грунти темно-каштанові
важкосуглинисті, сформовані на лесах. Орний шар - карбонатний, вміст гумусу –
2,8%, рН солоьової витяжки – 7,0. Грунт відзначаєтсья високою дренованістю й
слабкою зволоженістю. ГТК становить 0,7-0,8, Ізон – 0,30.
В Запорізькій області - чорнозем звичайний легко глинистий на лесі Вміст гумусу
в орному шарі - 5,7%, рН сольової витяжки – 7,0. Нестача вологи є основним
обмежуючим фактором родючості цих грунтів. Щорічно спостерігаються слабкі та
середньої інтенсивності суховії. ГТК становить 0,9, Ізон – 0,38.
Вегетаційний період 1998-99 рр. в основному був сприятливим для росту
зернових культур. Підвищена теплозабезпеченість квітня 1999 р. та наявність
опадів в межах середньобагаторічної норми сприяли розвитку озимої пшениці з
випередженням звичайних строків на 5-8 днів. Погіршення умов вегетації
відбулося із встановленням в кінці травня
- Київ+380960830922