РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЕГОЦЕНТРИЗМУ ВЧИТЕЛЯ
2.1. Концепти професійного егоцентризму вчителя
Дослідження сутності феномену професійного егоцентризму вчителя потребує з'ясування, опираючись на вищерозглянуті наукові підходи, змісту поняття "егоцентризм", визначення структури, видів цього феномену та місця серед споріднених понять. Бо, як це було нами зазначено вище, в сучасній психологічній науці одночасно існують декілька концепцій розуміння сутності егоцентризму особистості, які мають різне методологічне пояснення.
Оскільки егоцентризм в сучасних психологічних теоріях особистості розглядається і як властивість мислення та мови людини (Ж. Піаже Ж.), і як психічна властивість особистості (З. Фрейд, Г. Олпорт, Р. Кетел), і як механізм соціальної перцепції, спілкування (Ч.Х. Кулі, Дж.С. Мід,
Г.М. Андреєва) (див. табл. 1.3.), для подальшої роботи з'являється необхідність в уточненні цього поняття. Що, з нашої точки зору, є можливим лише у визначенні місця поняття "егоцентризм" серед споріднених, однокореневих слів.
Необхідність здійснення аналізу та диференціації цих понять обумовлена тим, що, по-перше, існує багато наукових робіт, автори яких використовують поняття "егоцентризм" та "егоцентричність" як синоніми [12;17;23;31]. Це порушує закони логіки наукового пізнання, які потребують дотримуватись певної аксіоми: не можуть існувати два однакових за своїм змістом поняття; якщо є два або більше понять, всі вони повинні відрізнятися за своїм змістом, мати специфічні особливості.
По-друге, диференціація понять дозволить намітити спосіб подальшого дослідження феномена егоцентризму особистості на більш високому теоретичному та прикладному рівні, точно визначаючи ту сферу існування психічного, до якого відноситься той або інший аспект цілісного явища егоцентризму.
Здійснення диференціації вищезазначених понять почнемо з обґрунтування несинонімічності таких понять як "егоцентризм" та "центрація".
В сьогоденні існують декілька підходів до визначення співвідношення "центрація - егоцентризм": від ствердження про їх ідентичність до визнання їх нерівноцінності.
Хоча, Ж. Піаже на початку своїх досліджень стверджував що поняття "егоцентризм" та "центризм" є рівнозначними (як відомо, в своїх ранніх роботах Піаже Ж. використовував термін "егоцентризм", а в більш пізніх - "центрація"), в подальших дослідженнях швейцарського психолога, в його коментуваннях до критичних зауважень
Л.С. Виготського, знаходимо: "Я використовував термін "егоцентризм", щоб визначити споконвічну нездатність змінити дану пізнавальну перспективу. Може було кращим сказати просто "центризм", але так як похідне центрування перспективи завжди відноситься до власної позиції і вчинків індивіда, я сказав "егоцентризм". Пізнавальний егоцентризм, як старався пояснити, базується на недостатньому отдиференціюванні власної точки зору від інших можливих, а не на індивідуалізмі" [85,189].
Ми теж, слід за Ж. Піаже, вважаємо, що поняття "егоцентризм" та "центрація" не є синонімами. Їх розрізнення має принципове значення.
Під центрацією (від лат. - centrum - центр круга) ми розуміємо процес та результат фіксації пізнавальної, емоційної, поведінкової позиції людини внаслідок побудови образу на основі деякої ситуації, предмету, суб'єктивного стану особистості та ін., в результаті чого здійснюється часткова деформація сприймаємого об'єкта. Таким чином, на нашу думку, поняття "центрація" (центризм) є більш широким, ніж "егоцентризм". На цьому ствердженні наполягають як і гештальтпсихологи (В. Келер,
М. Вертхаймер), так і соціальні психологи (С. Аш). Так, американський соціальний психолог С. Аш наголошує на тому, що у створенні цілісного уявлення про особистість іншої людини певні його сприймані якості виступають як центральні, коло яких групуються інші характеристики та якості. Цьому феномену автор і надав назву "центрація".
Центрація виступає складним явищем, вона містить декілька компонентів - проявів, серед яких деякі вчені називають власне егоцентризм особистості (на рівні індивідуальної свідомості), релігійні та політичні стереотипи (на рівні суспільної свідомості) та ін. [37;57;74].
Центрація, таким чином, може бути порівняна з ефектом "тунельної свідомості" особистості, який виникає в гострих психотравмуючих ситуаціях (термін "тунельна свідомість" є часто уживаним в патопсихології, психотерапії та ін.), та при якому проблема, пов'язана із стресовою ситуацією, стає центром, на якому фіксується свідомість. Усе життєве поле особистості при цьому, й усі інші елементи життєвої ситуації людини переоцінюються відповідно до центральної проблеми, і набувають, як правило, меншої цінності .
Отже, ми вважаємо, що егоцентризм (від лат. ego - я + centrum - центр круга) повинен розглядатися як специфічний вид центрації. Егоцентризм є частковим проявом феномену центрації й визначає процес та результат фіксації когнітивної, емоційної та поведінкової позиції особистості саме на основі власного "Я", власних думках, почуттях, моральних принципах, точки зору в цілому.
Відзначив відмінності між термінами "центрація" та "егоцентризм", спробуємо представити концептуальний підхід у диференціації понять "егоцентризм", "егоцентричність" та "егоцентрованість".
Оскільки в сучасній психологічній науці методологічним підходом щодо основних способів існування психічного (за поглядами
С.Л. Рубінштейна, А.В. Брушлінського, О.М. Леонтьєва та ін.) є відносно умовна диференціація всіх психічних явищ на три групи: психічні процеси, психічні стани та психічні властивості, на цій основі ми здійснили спробу розмежувати вищезазначені поняття.
Так, егоцентризм, на нашу думку може бути представлений як психічний процес, який характеризується стадіальністю розвитку мислення та мови, він формується та розвивається, породжуючи егоцентрованість особистості як його результат. Егоцентризм виступає фіксацією пізнавальної позиції особистості, яка диктується власним суб'єктивним с