РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ, В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ
МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
2.1. Динаміка та обсяги розвитку міжнародної трудової міграції в Україні.
Аналіз свідчить, що міграційна активність українців-громадян колишнього СРСР
утримувалося на досить високому рівні, чому сприяла уніфікація життя населення
супердержави та політика з питань зайнятості, яку вона проводила. І парадоксом
в незалежній Україні стало те, що внаслідок значного зниження рівня життя
громадян, до чого призвели економічна криза та соціально - політичні
перетворення, стаціонарна міграційна мобільність різко понизилася "Якщо на
рубежі 1980 - 1990- х років в міграціях брали участь 3-3,5 млн. жителів
України, то нині - близько 1,6 млн." [37, с.27].
Разом з тим, достовірних офіційних даних щодо кількості осіб, які працюють за
кордоном, на сьогодні немає. Наприклад, Уповноважений з прав людини у Верховній
Раді України Н. Карпачова зазначає, що ця кількість коливається від 2-х до 7-ми
млн.чол. [38, с.12].
Відомо, що прийняти рішення про переїзд до іншої держави або території людину
спонукають декілька причин. Разом з тим, основною причиною зниження мобільності
працездатного населення стало зубожіння, утворення на тлі СРСР незалежних
держав та пов'язані з цим правові та економічні перепони. І як наслідок
інтенсивність зовнішніх міграційних контактів значно зменшилася. Так, у 1988 р.
в Україну з колишніх республік прибуло 500, а вибуло до цих країн 400 тис.
осіб, а у 1996 р. – відповідно 124 та 194, а в 2000 р. - 49,7 і 55,4 тис. осіб
[39, с.27].
Аналіз міграційної динаміки в Україні кінця XX століття свідчить, що
міграційний приріст населення нашої країни у міжпереписний період 1979 - 1988
років коливався у межах ±1,7%, або ±90 тис. осіб, і характеризувався у цілому
як нульовий. Ця тенденція існувала і декілька наступних років, аж до розпаду
СРСР. У 1991 - 1992 рр. спостерігалося, за весь післявоєнний період, різке
збільшення приросту, яке сягнуло 5,5% (288,1 тис. осіб), а наступні 1993 - 1994
рр. також різке, але зменшення у межах 2,8%, (майже 140 тис. осіб).
Максимальний міграційний приріст населення України, що спостерігається у 1992
р., формувався в основному за рахунок репатріантів із Далекого Сходу, Західного
Сходу і півночі та Східно-Сибірського району Російської Федерації. Це знаходило
схвальну реакцію, як керівництва держави, так і громадськості, адже, незважаючи
на погіршення ситуації щодо природного відтворення населення, його чисельність
у 1993 р. досягла 52,2 млн.осіб. Розподіл виходу мігрантів з колишніх республік
СРСР має вигляд, наведений у додатку «В» [40, с.19].
У 1992 р. на 1000 жителів України прибуло 9,7 іммігрантів. Перелом, в бік
позитивних змін міграційного сальдо настав між 1994 і 1995 рр. Та все ж втрати
населення внаслідок його виїзду за кордон були відчутні. У 1996 р. модуль
від’ємного міграційного сальдо знову змінився в негативну сторону, а втрати
зросли до 131,1 тис. осіб.
Рис. 2.1.1 Динаміка сальдо міграції населення України в 1989-2002 рр.
(за даними Держкомстату України)
Помітне зниження від'ємного сальдо, майже у 1,5 раза, відбулося у 1997 р. А в
подальшому, у 1998 - 2002 рр., коли обсяг вибуття до Росії різко скоротився,
показники модуля міграційного сальдо порівнянно з 1998 р. знизилися майже
удвічі і в подальшому мали незначні коливання, тобто приблизилися до нульових
(рис. 2.1.1).
Основним джерелом інформації сьогодні яка могла дати уявлення по динаміку та
масштаби тимчасової імміграції до України з Європи є “Звіти підприємств,
організацій та установ про чисельність та склад іноземців, що тимчасово
працюють в Україні” (форма 2-ТМ) та “Звіти про чисельність та склад іноземців,
які тимчасово працюють в Україні” (форма 3-ТМ). Відповідно до даних офіційної
статистики (додатки «Д», «Е», «Ж») [41, с.232] можливо відслідкувати динаміку
та структуру чисельності іноземців, які тимчасово працювали в Україні, по
країнах постійного проживання, за категоріями зайнятості, тривалістю роботи.
Аналіз зазначених звітів дає змогу також мати аналітичні дані розподілу
трудових іммігрантів за віком, статтю, видами економічної діяльності у розрізі
регіонів.
Як бачимо із додатку «Д» чисельність іноземців, які легально працювали в нашій
країні, постійно зростала - із 4407 тисяч осіб у 1998 р. до 6428 осіб у 2002 р.
(на 68,5%.) Більшість іноземців є громадянами Польщі, В’єтнаму, Туреччини,
Китаю, Росії. За станом на 1 січня 2003 р. у порівнянні з початком 2002 р.
чисельність іноземців, що працювали в Україні, збільшилася на 6,9%, у т.ч.
громадян Білорусії - в 1,4 раза, Росії - у 1,2 раза.
Сьогодні можна говорити про певне географічне розширення щодо використання
праці іноземців. Це сталося за рахунок вихідців із Лівії, Марокко, Судану,
Уругваю, Палестини. Із числа іноземців у 2002 р. 94,5% працювали за наймом,
4,7% були зайняті у межах договорів підряду, решта-фізичні особи.
Одночасно зняття "залізної завіси" викликало різке пожвавлення міграційних
рухів населення України у бік Центральної Європи чи Заходу.
Слід зазначити, що переважна частина даних отримана автором, нажаль, не завжди
є однаковою в різних джерелах. Це не дає можливості зробити беззаперечні
висновки щодо динаміки та обсягів міграції. Але окремі статистичні показники
все ж дають можливість аналізувати ситуацію.
Так, наприклад, за даними Держкомкордону України у 2000 р. з України за кордон
з різною метою від'їжджало 14,2 млн. громадян, у 2001 – 15,6 млн., у 2002 р. –
15,6 млн. За цей же період в Україну в'їхало: у 2000 – 15,3 млн. громадян
України, у 2001 – 15,3 млн., у 2002 – 15,1 млн. Міграційне сальдо у 2000 р.
становило – (+) 1,4 млн. г
- Київ+380960830922