Розділ 2
МОДЕЛЮВАННЯ СТАТИКИ ТА ДИНАМІКИ ПЕРЕКОНАНЬ РАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТА
Ми представимо в розділі основні формальні моделі переконання та динаміки
переконань раціонального агента пізнання. Матеріал розпадається на дві відносно
самостійні частини, які відповідають двом основним структурним елементам
епістемічної діяльності раціонального агента пізнання та в яких репрезентовано
моделювання статики і динаміки переконань раціонального пізнавального агента
дослідження. Розглянемо принципи формалізації епістемічних концептів в
модальній доксастичній логіці, яка є формальним засобом для моделювання поняття
"знання" та "переконання" в філософії, в комп’ютерній науці та в теорії
штучного інтелекту. Проаналізуємо принципи ідеальної системи динаміки
переконань, та покажемо необхідність застосування ідеалізації для здіснення
перегляду переконань на "рівні знання".
2.1. Епістемічна логіка як за засіб формалізації знання та переконання
Відповідно до поставленого завдання ми розглянемо епістемічну/доксастичну
модальну логіку з перспективи можливості використання формалізму епістемічної
та доксастичної логіки як нарівні формальної епістемології, так для потреб
теорії АІ. Аналіз епістемічної та доксастичної логіки буде відбуватися на
концептуальному та методологічному рівні. Тому ми розглянемо власне принципи
формалізації епістемічних концептів в модальній епістемічній логіці.
Математична частина буде представлена лише частково. В розробці логічних
проблем, як правило, виділяють дві частини: методологічну та математичну. Як
зазначає російський логік І.Герасімова, область інтересів якою складає як
епістемічна логіка, так і теорія штучного інтелекту в перспективі застосування
розробок епістемічної логіки до потреб АІ: "На рівні методології
випрацьовується ідейна концепція, стратегія рішення, уточнюється зміст основних
понять та їх співвідношення з іншими поняттями. Математичний аспект розробки
проблеми передбачає конструювання формальних систем, які включають мову,
семантику, засоби виводу (аксіоми, правила). Формальна система, по-суті, є
символьне втілення ідей та стратегій, що випрацювані на методологічному рівні
[172, с.188]". Виходячи з визначеної центральності методологічного рівню
дослідження епістемічної/доксастичної логік, варто, на наш погляд, почати з
короткого огляду становлення епістемічної логіки в історичному ракурсі.
На початку становлення епістемічної логіки зусилля були спрямовані на розвиток
формальної системи, яка опише актуальне знання реального агента. Термін
"знання" спочатку використовувався у його звичайному значенні: сказати, що
агент знає речення означає сказати чи те, що він свідомо погоджується з ним, чи
те, що він безпосередньо розглядає його як істинне, коли задається питанням
стосовно такого речення. Однак дуже скоро стало очевидним, що описати актуальне
знання скоріше за все є неможливою справою: актуальне знання не підкоряється
ніякій логіці. Коли ми розглядаємо реального агента та запитуємо, що він
актуально знає, ми можемо емпіричним чином встановити, що актуальне знання
агента не є замкнутим на логічних законах. З деякого епістемічного твердження
ми не можемо надійним способом вивести інше епістемічне твердження, тобто
навряд чи можна знайти справжнє епістемічне твердження, яке буде мати статус
універсально валідного твердження. Виявляється, що не існує загальних
епістемічних принципів, які могли б не бути спростовані за допомогою
контрприкладів. Побудувати епістемічну логіку актуального знання неможливо
тому, що як зазначає в [37]: "... така логіка має бути здатна забезпечити
тотальних невігласів (тих, хто не знає нічого), повних "ідіотів" (тих, хто не
може здійснювати навіть елементарного типу виводів) та повних "дурнів" (тих,
хто вірить тільки в протиріччя) [37, с.357]".
Для того, щоб епістемічна логіка стала можливою, потрібно було здійснити
ідеалізації стосовно здібностей до міркування реальних агентів. В якості засобу
побудови епістемічної логіки була запропонована модальні логіка. Однак
ідеалізації, які потрібно було здійснити в модальній логіці, є дуже сильними
для того, щоб такі системи описували реальних агентів: вимагається, щоб агенти
мали дуже сильні розумові здібності, тобто, щоб такі агенти знали всі логічні
наслідки своїх переконань та навіть знали всі логічні істини. Якщо "знання"
інтерпретується в звичайному розумінні, тоді такий досконалий агент міркування
не існує. Жоден з реальних агентів не має здібностей, які вимагаються
нормальними модальними логіками. Крім того, ми не можемо побудувати "штучних
агентів", що володіють якостями, які описуються нормальними модальними
логіками. Таким чином, нормальні модальні логіки не можуть бути використані для
того, щоб описати те, що реально агенти знають.
Дамо спочатку огляд модального підходу до епістемічної логіки. Покажемо, що
такий підхід не може бути підґрунтям для теорій агента, тому що модальна
епістемічна логіка не може надати пояснення поняттю "експліцитного знання", але
саме експліцитне знання має конституювати когнітивні стани агентів, які є
необхідними для здіснення агентом дії.
2.1.1. Модальна епістемічна логіка. Епістемічна та доксастична логіки є, як
правило, пропозиціональними модальними логіками, в яких до пропозиційної логіки
додаються модальні оператори - універсальний модальний оператор та
екзистенціальний модальний оператор. Серед усіх запропонованих підходів саме
модальний підхід є найпоширенішим в моделюванні знання. Головною причиною
популярності такого підходу є його простота: системам модальних логік надається
епістемічна інтерпрет
- Київ+380960830922