РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ, СПОСТЕРЕЖЕНЬ І АНАЛІЗІВ
2.1. Схеми дослідів і основні методичні засади їх проведення
Дослід 1. Визначити результативність операцій процесу формування вихідної
маточної еліти за традиційною методикою.
Варіанти досліду:
Установлення границь типовості маточних рослин за кількістю коробочок.
Окомірне бракування рослин за ознакою “висота рослин”.
Визначення границь типовості проби шляхом інструментального вимірювання висоти
рослин.
Оцінка достовірності й доцільності операцій з визначення вмісту волокна в
кожній із маточних рослин і відбракування високоволокнистої й низьковолокнистої
фракцій.
Необхідність проведення цього досліду випливає із нашої робочої гіпотези про
технологічну й економічну недоцільність здійснення великої кількості операцій з
метою визначення типової для певного сорту групи рослин, так званої "моди".
Для визначення результативності процесів сучасної методики первинного
насінництва льону було закладено розсадники добору маточних рослин сорту
Український 2 площами 100 м2. Сівбу першого розсадника проводили широкорядно
/45 см/ сівалкою СН-10 з нормою висіву 5 млн. схожих насінин на1 га, другого –
вузькорядно /7,5 см/ сівалкою СЛ-16 з нормою висіву 12,5 млн. схожих насінин
на1 га (рис. 2.1).
Розсадник індивідуального добору рослин (широкорядний посів/45см/ з нормою
висіву 5 млн.схожих насінин на 1 га)
Розсадник масового добору рослин (вузькорядний посів/7,5см/ з нормою висіву
12,5 млн.схожих насінин на 1 га)
Рис.2.1 Схема досліду 1
В фазі жовтої стиглості по кожному розсаднику проводили добір 10 тисяч
материнських рослин, згідно з “Методичними рекомендаціями по первинному
насінництву льону-довгунця” [148]. При доборі дивилися, щоб в загальний сніп
потрапили тільки характерні по висоті рослини. Всім відібраним в полі рослинам
за масового добору було проведено окомірне бракування і залишені рослини
обмолотили.
Щодо індивідуально відібраних рослин, то їх поділяли на групи по кількості
коробочок і зв’язували в окремі снопики. Потім підраховували кількість рослин в
кожному із снопиків і визначали типовий інтервал діленням максимальної
кількості рослин в снопі /моди/ на 2. Ті снопи (групи рослин), які мають меншу
кількість рослин від одержаної величини, з подальшого аналізу виключаються.
Наступний етап – бракування рослин за висотою. Його спочатку проводили
окомірно, а потім перевіряли інструментально по усіх групах рослин. На окремому
аркуші паперу записували мінімальне й максимальне значення висоти рослин.
Висоту кожної рослини відмічали напроти кожного значення. В подальшому
визначали середнє значення висоти рослин. По ньому встановлювали інтервал
типовості. За правилами методики вибраковуються рослини, висота яких на 10 см
більша або менша, ніж середній показник.
Залишені стебла зв’язували в снопики і закладали на вимочку. Вимочка закінчена,
коли волокно легко відділяється від стебла. Тресту висушуювали до
повітряно-сухого стану. В кожній залишеній рослині визначали вміст волокна,
групували їх, визначали моду і бракували групи рослин загальна кількість яких
становила менше 50 % від неї.
Дослід 2. Вивчення морфологічних показників й урожайності нащадків насіння
різних фракцій.
Насіння не розсортованих маточних рослин.
Насіння об’єднаних маточних рослин.
Насіння рослин вибракуваних за пониженим вмістом волокна в стеблах.
Насіння рослин вибракуваних за підвищеним вмістом волокна в стеблах.
Повторність досліду 6 кратна. Розмір ділянки досліду 1 м2, ширина міжрядь в
ділянці 10 см. Сіяли вручну з нормою висіву 200 схожих насінин на один погонний
метр рядка. Глибина загортання насіння 2-3 см. Для закладання досліду №2
необхідна кількість насіння набиралась із попереднього досліду. Розміщення
ділянок послідовне. Схема одного повторення досліду 2 зображена на рис. 2.2.
Київський
Рушничок
Могильовський 2
Український 2
і т.д.
4
4
Варіанти досліду:
1. Маточні рослини індивідуального добору
2. Маточні рослини масового добору
3. Вибракувані рослини за пониженим вмістом волокна
4. Вибракувані рослини за підвищеним вмістом волокна
Рис.2.2. Схема досліду 2
Фенологічні спостереження за фазами росту й розвитку здійснювали за “Методикою
по проведенню польових дослідів з льоном-довгунцем” [155]. Висоту визначали на
корню в помічених рослинах у відповідні фази росту. У фазу жовтої стиглості і
визначали врожайність соломи і насіння. Облік урожайності насіння і соломи
проводився суцільним способом по кожній ділянці окремо. Тресту готували шляхом
розстилання соломи на стелищі, тобто способом росяного мочіння й визначали
вміст волокна.
Схожість та енергію проростання насіння льону визначали з чотирьох проб по 100
насінин у кожній – ДЕСТ-12388-76 [156]. Насіння пророщували на зволоженому до
повної вологоємності фільтрувальному папері у закритих чашках Петрі при
постійній температурі 20оС. Схожість насіння оцінювали у відсотках як серднє
арифметичне результатів чотирьох проб.
Масу 1000 насінин визначали у двох пробах (500 насінин у кожній). Кожну пробу
зважували до сотої долі грама, потім підсумовували показники [157].
Якість льонотрести визначали з урахуванням довжини, придатності, вмісту
волокна, його кольору й міцності [158], [159].
Для визначення жменевої довжини брали 10 жмень, зважували їх разом з точністю
до 1г, після чого кожну жменю ретельно вирівнювали і вимірювали довжину
довжиноміром ДЛ-2.
Придатність визначали після встановлення жменевої довжини. Для цього кожну
зважену жменю розміщували рівномірним шаром у затискній колодці так, щоб
гузиревий кінець виступав за край на 10 см.
- Київ+380960830922