РОЗДІЛ III
ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОЇ МОДЕЛІ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА
3.1. Модель професійної компетентності вчителя-логопеда.
Система підготовки вчителів-логопедів, їх професійного удосконалення потребує
цільового орієнтиру, моделі, яка б повною мірою забезпечувала формування
творчої індивідуальності педагога. Метою нашого дослідження є складання
теоретичної моделі професійної компетентності вчителя-логопеда, яка б стала
основою для створення належних навчально-виховних умов у ВНЗ щодо підготовки
фахівців з логопедії.
Проблема моделювання як методу вивчення різних об'єктів природи і суспільства
широко використовується в науці, а саме поняття "модель" набуло
загальнонаукового значення. Модельні уявлення створюють віддзеркалений аналог,
подібність, імітацію своїх об'єктів. Подальша робота з моделями дає нову
інформацію про об'єкти, дозволяє досліджувати закономірності, недосяжні для
пізнання іншими способами [160, 17].
Моделювання стає специфічним методом дослідження специфічно організованих
об'єктів, а модель – засобом пізнання, який ґрунтується на аналогії. Але
аналогія не є тотожністю [160, 17]. Невідповідність моделі оригіналу (у нашому
дослідженні – професійної компетентності) спостерігається, головним чином,
тому, що модель, відтворюючи структуру оригіналу, спрощує його, звільняючись
від несуттєвого. Тому модель слугує узагальненим відображенням явища, вона не
тотожна йому. Модель є результатом абстрактного узагальнення практичного
досвіду, а не безпосереднім результатом експерименту.
Розробляючи прикладну теорію моделювання, П. Гаччет та Р.Д. Чорлі зазначають,
що моделлю може бути все те, що володіє визначеною структурою. В.О.Штофф
розглядає модель і як форму, і як метод наукового пізнання, називаючи при цьому
модель системою, яка існує реально чи в уяві і перебуває у певних відносинах з
іншою системою, яка, як правило, називається оригіналом, об'єктом чи натурою
[272, 87].
О.М.Пєхота вважає, що в основу професійного самовдосконалення педагога має бути
покладена теоретична модель індивідуальності вчителя, використовуючи яку в
якості інструменту, він зможе регулювати процес свого особистісного розвитку
[182,22]. За Є.С.Смирновою, модель спеціаліста – це певний перелік вимог, які
ставить перед ним практика і які повинні знайти певне відображення у
навчальному процесі [223, 4].
Як зазначають Г.Матушанський і А.Фролов, модель спеціаліста передбачається для
наочного і адекватного уявлення його майбутньої професійної діяльності й
ефективної до неї підготовки [147, 92].
Ми поділяємо визначення В.П.Беспалька, який під моделлю особистості розуміє
діагностичний опис зі всією можливою повнотою, на яку здатне сучасне
психолого-педагогічне знання, всіх існуючих для життєдіяльності в сучасному
світі сторін, властивостей і якостей особистості [22,38].
Обґрунтовуючи модель професійної компетентності вчителя-логопеда, ми вивчали
підходи до процесу моделювання. Під моделюванням у педагогіці розуміють
матеріальну і уявну імітацію реально існуючої педагогічної системи шляхом
формування моделей, у яких створюються принципи організації і функціонування
цієї системи [53, 25].
Спрямування освіти на особистісно орієнтоване виховання підростаючого покоління
вимагає передусім перегляду її реалізації при проектуванні змісту освіти (А.В.
Хутірський). У зв’язку з цим у педагогічній науці виникла і розвивається
рекомендована рішеннями ЮНЕСКО нова парадигма освіти, заснована на компетенціях
(competence-based education – CBE) на відміну від знаннєвої парадигми (І.О.
Зимня, А.В.Хутірський, Ю.Г. Татур та ін.) Компетентнісний підхід передбачає
розкриття бажаного результату освіти через сукупність різного виду компетенцій,
або сфер, функцій, соціальних ролей (В.А.Болотов, В.В. Серіков, Ю.Г. Татур).
Модель випускника ВНЗ, базуючись на компетентнісному підході, як радить Ю.Г.
Татур, має значно меншу кількість складових, ніж при її описі за допомогою
знань, умінь та навичок, і дозволяє більш чітко і обґрунтовано, на
міждисциплінарній основі виділяти крупні блоки (модулі) в освітній програмі
підготовки спеціалістів, а також порівнювати різні освітні програми за ними , а
не за окремими дисциплінами [238, 23].
Вивчаючи сутність моделі на основі компетентнісного підходу, ми дійшли
висновку, що модель професійної компетентності педагога – це система
компонентів, яка втілює об'єктивну і достатньо повну інформацію про зміст і
характер діяльності педагога, утворюючи описову, ідеальну, прогностичну модель.
А моделювання як процес творчий водночас є процесом, методом, формою і засобом
наукового пошуку, системою з власною структурою і функціями. Процес моделювання
дає можливість вивчати загальні закономірності об'єкту дослідження,
обґрунтовувати нову теорію, служити засобом її побудови, перейти від
емпіричного, описового пізнання до теоретичного, враховуючи найскладніші
теоретичні положення, формувати найкращу стратегію у діяльності.
Як зазначає Є.Е. Смирнова, моделювання нової професії може відповісти на ряд
питань:
про зміст підготовки на основі вивчення елементарного складу, тобто морфології
діяльності;
про необхідний рівень підготовки фахівця за характером проблем, за ступенем
алгоритмізації діяльності;
про інтенцію професії, характер праці та орієнтації спеціалістів за цілісним
уявленням діяльності , окресленим у моделі [223, 128].
На думку А.А.Вербицького, М.Н.Костікової, Н.Г.Ярошенко, О.П.Полілова,
Н.Л.Гунявіна, завдання формування всебічно розвиненої особистості дитини
успішно вирішуватимуть педагогічні працівники на основі "ідеальної моделі
педагога". Відповідно до цієї моде
- Київ+380960830922