РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Матеріали і методи
2.1.1 Схема дослідів та характеристика дослідних тварин
Для вирішення поставлених завдань було проведено ряд експериментів на білих
щурах та молодняку птиці.
На першому етапі у модельних дослідах на щурах досліджували дезінтоксикуючі
властивості розчину гіпохлориту натрію при гострому та хронічному Т-2
токсикозі.
На другому етапі експериментально змоделювували хронічний Т-2 токсикоз птиці і
вивчали дезінтоксикуючі властивості розчину ГХН.
Дослідження проводили в лабораторіях ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок та
на кафедрі патанатомії та гістології Львівської національної академії
ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького.
Експериментальну частину дисертаційної роботи виконували на 180 різностатевих
білих щурах лінії Вістар, віком 4-6 місяців, масою тіла 180-250 г з
репродуктору „Глеваха” Київської області та молодняку птиці породи Іза-Браун
(100 курей) віком 3-4 місяці, масою тіла 1000-1100г.
Утримання та годівля лабораторних тварин і птиці відповідала
ветеринарно-санітарними вимогам [195].
В експериментах використовували кристалічний Т-2 токсин, що був отриманий із
лабораторії мікотоксикології Інституту птахівництва УААН з культури гриба
Fusarium sporotrichoides, який був люб’язно наданий професором Котиком А.М.
Концентрація Т-2 токсину в розчині становила – 0,4 мг/мл. Приготовлений розчин
Т-2 токсину вводили внутрішньошлунково через голку з тупим кінцем.
Вивчення токсичної дії проводили у відповідності з методичними рекомендаціями
“Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин”, які затверджені
Головним управлінням ветеринарної медицини (1997). Подальші дослідження
проводили за наступною схемою.
Рис. 2.1. Загальна схема проведення наукових досліджень
Дослід 1. Встановлення дози ЛД50 Т-2 токсину для постановки дослідів на
лабораторних тваринах і птиці.
Було сформовано три дослідних та одну контрольну групи щурів по 5 тварин у
кожній. Тваринам І групи вводили однократно Т-2 токсин у дозі 8 мг/кг маси
тіла, ІІ – 6,75 мг/кг маси тіла і відповідно ІІІ - 5 мг/кг маси тіла.
Контрольній групі вводили 4 мл 1% розчину етанолу (розчинник Т-2 токсину).
Одночасно було сформовано три дослідних та одну контрольну групи курей по 5 у
кожній. Птиці І групи вводили однократно Т-2 токсин у дозі 5,6 мг/кг маси тіла,
ІІ – 6,5 мг/кг маси тіла і відповідно ІІІ – 8,0 мг/кг маси тіла. Контрольній
групі вводили 1 мл 1% розчину етанолу.
Під час дослідження враховувались наступні показники: загальний клінічний стан
і поведінка тварин, стан шкірного покриву у щурів і пір’я у курчат та видимих
слизових оболонок, відношення до корму, рухливість, ритм та частота дихання,
час виникнення та характер інтоксикації, час загибелі тварин. Трупи тварин, що
загинули, піддавали патологоанатомічному дослідженню. Протягом досліду
враховувалися кількість тварин, що загинули, залежно від дози та часу введення
Т-2 токсину.
Дослід 2. Застосування розчину ГХН для щурів при гострому Т-2 токсикозі. За
принципом аналогів сформували п’ять груп щурів по 10 тварин у кожній. Дослід
тривав упродовж 7 діб. Тварини І групи слугували контролем, які отримували 1%
р-н етанолу. Тваринам ІІ групи одноразово внутрішньошлунково вводили Т-2 токсин
у дозі 6,75 мг/кг маси тіла. Тваринам ІІІ групи – одноразово Т-2 токсин у дозі
6,75 мг/кг маси тіла та замінювали питну води нарозчин ГХН. Тваринам ІV групи –
Т-2 токсин у дозі 1,35 мг/кг маси тіла протягом 7 діб. Щурам V групи – Т-2
токсин у дозі 1,35 мг/кг маси тіла протягом 7 діб за добу до введення токсину
замінювали питну воду на розчин ГХН.
На сьому добу досліду щурів зважували, декапітували за легкого ефірного
наркозу, відбирали кров для проведення гематологічних та біохімічних
досліджень. Після патологоанатомічного розтину тварин відбирали внутрішні
органи, зважували та вираховували відносний коефіцієнт їх маси.
Дослід 3. Застосування розчину ГХН для щурів при хронічному Т-2 токсикозі.
Дослід тривав 45 діб. Тварин підбирали за принципом аналогів, сформували п’ять
груп по 20 тварин у кожній. Приготовлений розчин Т-2 токсину вводили
внутрішньошлунково, за допомогою голки з тупим кінцем, щоденно протягом 30 діб.
Для лікування щурів від Т-2 токсикозу використовували розчин ГХН у концентрації
30 мг/л. Тварини І групи слугували контролем. Щурам ІІ групи вводили Т-2 токсин
у дозі 0,67 мг/кг маси тіла; ІІІ групи – Т-2 токсин у дозі 0,67 мг/кг маси тіла
та замінювали питну воду на розчин ГХН; ІV групи – Т-2 токсин у дозі 0,34 мг/кг
маси тіла; V групи – Т-2 токсин 0,34 мг/кг маси тіла та замінювали питну води
на розчинГХН. Проводили визначення антитоксичної функції печінки методом
тіопенталової проби (Гацура В.В., 1974). Для цього щурам внутрішньошлунково
вводили 1% розчин тіопенталу натрію у дозі 45 мг/кг маси тіла. Визначали
середню тривалість сну щурів кожної групи. Порушення функцій організму під час
фізичних навантажень визначали пробою з плаванням за М.Л. Риловою (1964)
[196,197]. Для проведення досліду використовували стаціонарну ванну віварію.
Стовп води у ванні становив 30 см при температурі – 12?С. Тваринам
прикріплювали вантаж вагою 5% від маси тіла та хронометрично визначали час,
упродовж якого тварини трималися на воді. Вивчення реакцій на поведінку білих
щурів здійснювали методом відкритого поля за А.П. Маркелем (1976). Для цього
було відібрано по 5 щурів із кожної групи. За основний показник тесту
відкритого поля обрали реакцію поведінки горизонтального пересування, тобто
рухову активність тварин по горизонталі протягом 10 хв. і їх перебування в
умовах відкритого поля. Реакцію поведінки щурів оцінювали
- Київ+380960830922