розділ 2.1).
Провідною метою при вивченні першого блоку – лекційної частини курсу підготовки
студентів до використання мистецького декоративно-ужиткового компонента в
змісті професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів – було
засвоєння слухачами знань про можливості використання декоративно-ужиткового
мистецтва у професійній діяльності, зокрема шляхи впровадження
декоративно-ужиткового мистецького компонента у зміст різних навчальних
дисциплін початкової ланки освіти. У коло пізнавальних інтересів студентів
входило багато питань, зокрема, вони цікавилися можливостями використання
різних технік і технологій художньої обробки матеріалів, історією педагогічних
підходів до організації мистецьких видів діяльності дітей. Ці види діяльності є
навчанням чи вихованням? Як виявилося, багато студентів з експериментальної
групи обізнані з роллю мистецтва у житті людини, зокрема підкреслювали, що воно
відіграє важливу роль у становленні особистості, є дієвим виховним засобом і
засобом соціалізації, самовираження, впливає на духовний світ людини, розширює
світогляд, формує естетичний смак, сприяє набуттю менталітету. Нечітке уявлення
мали студенти про функціональні можливості та педагогічний потенціал
декоративно-ужиткового мистецтва. Тому природно, що тема першої лекції “Людина
в мистецькому просторі” викликала особливий інтерес, перейшла у дискусію, в
ході якої обговорювалася роль декоративно-ужиткового мистецтва у гармонійному
розвитку особистості, функції декоративно-ужиткового мистецтва в контексті
залучення учнів початкової школи до найкращих мистецьких творів, зокрема
виготовлених на Полтавщині – вишивки, килимарства, гончарства тощо.
При обговоренні творчої роботи студентів – твору роздуму “Декоративно-ужиткове
мистецтво в житті моєї родини” більшість студентів мали яскраві приклади для
наслідування – творчість своїх батьків, дідусів і бабусь. Так, вони визначили
функціональне призначення виробів декоративно-ужиткового мистецтва в їхніх
помешканнях: як прикраса інтер’єру, що позитивно впливає на їхні почуття,
формує естетичний смак, має неабиякий вплив на родину, є постійним, формує
предметне середовище, де живуть і працюють члени родини. Студенти зазначали, що
вони вміють чи хочуть навчитися чи покращити рівень виконання технік і
технологій художньої обробки матеріалів. Були такі, які мріяли зробити
“світлицю” – кімнату, в якій всі елементи були б гармонійно, зі смаком,
функціонально, екологічно, ергономічно підібрані, але із збереженням традицій;
ця кімната слугувала б їм кімнатою відпочинку, “арт-терапії”. В дискусію
включився студент, який переконував, що “це все міщанство”, його родина
“міська”, тому в неї ніколи не було і не буде подібних “екстравагантностей”,
якщо йому захочеться побувати у мистецькому просторі – він піде до Галереї
мистецтв. Природно, що саме цей студент обрав для себе тему творчої роботи
“Музеї декоративно-ужиткового мистецтва як центри духовно-естетичного виховання
(на прикладі музеїв Полтавщини)”, яку виконав на високому рівні.
Під час дискусії піднімалася проблема соціальної функції декоративно-ужиткового
мистецтва, студенти визначили роль мистецтва у суспільстві, інші мистецькі
функції (пізнавальну, комунікативну, гедоністичну, катарсичну, релаксаційну
тощо), які реалізуються під час занять декоративно-ужитковою творчістю.
Наступна тема про педагогічні умови формування образно-символічного сприйняття
світу, взаємовплив реального й уявного буття включала характеристику
педагогічної компетентності майбутнього учителя у сфері використання
декоративно-ужиткового мистецтва у педагогічному процесі на основі
семантично-знакової мови декоративно-ужиткового мистецтва, можливості її
використання як засобу навчання і виховання. Лекція носила інтерактивний
характер. Самостійна робота студентів, доповіді, які вони підготували за
орієнтовними питаннями до самостійного опрацювання, були вагомим теоретичним
базисом для розгляду підходів до класифікації семантики орнаментів, подальшої
роботи з абеткою декодування символів українського декоративно-ужиткового
мистецтва, відповідно до особистих уподобань і практичних виконавських умінь
мистецьких технік і технологій обробки матеріалів.
Так, розглядаючи давньоукраїнські графічні символи, студенти не сприймали
орнаменти як абстрактні лінії, давали чітке, точне тлумачення багатьом з них,
що свідчить про те, що вони на власному досвіді ознайомилися з засобами
комунікації поколінь через семантично-знакову мову зображень.
Протягом семінарського заняття семантично-знакова мова декоративно-ужиткового
мистецтва розглядалася як засіб професійної педагогічної підготовки,
конкретизувалися педагогічні умови формування уявлень молодших школярів про
семантично-знакову мову декоративно-ужиткового мистецтва, вплив семантичних
образів на розвиток творчого потенціалу особистості, психічних процесів. При
ознайомленні з абеткою декодування символів декоративно-ужиткового мистецтва
України були оглянуті експозиції Полтавського краєзнавчого музею (відділ
народного мистецтва та етнографії) та міська Галерея мистецтв.
Музеї декоративно-ужиткового мистецтва виступають базою унаочнення власної
фахової майстерності, родинних здобутків. Розглянемо завдання музеїв
декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, освітні завдання: вивчення історії
декоративно-ужиткового мистецтва; формування критеріїв оцінки творчих робіт;
ознайомлення з технологією декоративно-ужиткового мистецтва, художньої обробки
матеріалів, інструментами, матеріалами; оволодіння мистецтвознавчою
термінологією; засвоєння
- Київ+380960830922