РОЗДІЛ 2
Структурно-семантична організація макрополя дієслів
кількісних способів дієслівної дії
2.1. Загальна характеристика моделі лексико-семантичного макрополя кількісних
способів дієслівної дії
В українській мові всі носії аспектуального вираження СДД об’єднуються у великі
розряди за характером модифікації твірного дієслова. Систематизація їх щодо
найбільш спільних значень за типом зсувів у семантиці створює умови для
виділення лексико-семантичних полів дієслівних похідних дериватів, належних до
кількісних СДД.
Префікс і твірна основа – це дві рівновеликі самостійні одиниці, які є носіями
певного лексичного значення. Їх взаємодія, ураховуючи недієслівні лексичні
засоби, визначає семантику префіксального дієслова або його
лексико-семантичного варіанта [42, с.12] як виразника процесуальної ознаки.
К.Г.Городенська зазначає, що за структурними параметрами префікси
характеризуються сталою в слові позицією – препозитивною щодо кореня;
префіксальні морфеми більш автономні в морфологічному плані, ніж суфікси,
оскільки приєднуються до цілого слова будь-якої частиномовної приналежності; на
семантичному рівні префікси виділяються узагальненим характером значення, їх
семантико-словотвірні варіанти менше залежать від значень твірних основ [69, с.
36].
Префікс у дієслові конкретизує практично кожну безпрефіксну основу, підводячи
її під певний значеннєвий тип. Про це свідчить:
а) типова для української мови багатозначність (полісемія) дієслів. Це один із
проявів закономірностей зв’язку елементарних лексичних одиниць, які утворюють
ієрархію взаємообумовлених первинних і вторинних семантичних функцій у
структурі слова. “Багатозначність, – конкретизує Л.А.Новиков, – треба
розглядати як вияв людської схильності до економної систематизації в мові
предметного світу, позамовної дійсності” [155, с.193]. Частотність уживання
багатозначного слова залежить від функціонального діапазону використання його
семного складу в мовленні.
Загальне (первинне) значення реалізується через часткові лексико-семантичні
варіанти. У процесі вживання слова на позначення конкретної дії або стану
відбувається абстрагування від загального до суто індивідуального значення в
аналізованому мовному контексті. Так, дієслова переламати, перерізати,
перерубати можуть актуалізувати дію, спрямовану на поділ предмета на частини
(ця сема виявляється лише в тих дієсловах, твірними основами яких є лексеми з
деструктивним значенням або з характеристикою поділу чогось на рівні частини):
переламати гілку навпіл, перерізати мотузку, перерубати колоду; або дію, яка
поступово охоплює всі предмети (дистрибутивну), напр.: Йому [Григорієві]
хотілося враз ревнути дико, скажено, схопитись і потрощити все! – переламати
стільці, побити на цурки люстра, порозкидати фаготи… (5, с.199); Але спершу
вони [яничари] перерізали всіх чоловіків і дітей (71, с.217); Та в цю мить
догнали вороги… Він [воїн] усіх п’ятьох перерубав (Воронько, Мирний неспокій,
1960, 55) (79, СУМ, VІ, с.270).
Результативне значення, притаманне дієсловам із префіксом ви- на позначення
фізичної дії, спрямованої на одиничний об’єкт: вирубати деревъну, випекти
тавро. З іншим семантичним змістом ця лексема набуває пантитивного відтінку й
зараховується до тотально-об’єктного СДД, напр.: вирубати всі дерйва; Ти всі
мої жилочки випекла ганьбою (91, І, с.259).
Лексеми на зразок постріляти, посидіти, поспати, подумати в поєднанні з
відповідними лексичними компонентами позначають реалізацію дії протягом
визначеного часового проміжку: постріляти годину, посидіти трохи, поспати
декілька годин, подумати хвилину. У реченні ж: Та дівчат до себе погнали
[фашисти], а нас по самий яр захопили та чисто всіх і постріляли в яру (22, ІІ,
с.153) – дієслово позначає дистрибутивну дію, яка відбувалася стільки разів,
скільки було об’єктів дії;
б) омонімія, причинами якої, як зазначає С.О.Соколова, можуть бути: протилежні
семи за умови збереження тотожних значень (заїздити – привчити молодих коней,
заїздити – замучити тварину частою або швидкою їздою); занадто загальне
значення мотиватора (твірного дієслова), у результаті чого основний значеннєвий
смисл припадає на префікс, а похідне дієслово набуває ідіоматичності
(перестояти – де-небудь якийсь час, перестояти – зіпсуватися (про страву));
різне значення основ-мотиваторів (перебродити – побувати по черзі в багатьох
країнах і перебродити – про квас) [200, с.20-31].
Отже, аспектуальне значення насамперед зосереджується у сфері дієслівного
предиката. Саме він є стрижнем, домінантою аспектуальних відношень, хоча
елементи аспектуальності можуть виходити за межі дії предиката, поширюючись на
інші частини висловлювання. Тому маємо на увазі аспектуальну характеристику
всього висловлювання (але в усіх випадках ця характеристика стосується
предиката, ширше – предикативного центру, що містить предикат і залежні від
нього компоненти речення) [200, с.44].
Оскільки категорія кількості об’єднує дві домінанти: кількість як
кваліфікативну характеристику й кількість як показник міри вияву перебігу дії в
часі, є підстави для виділення в межах кількісних СДД таких полів:
кількісно-об’ємного, кількісно-інтенсивного, однократного,
термінативно-інтенсивного й термінативно-тривалого, взаємно-дистрибутивного.
Основою для ідентифікації відповідних груп стали аспектологічні дослідження
багатьох мовознавців і, безперечно, аналіз конкретного мовного матеріалу,
зібраного на основі обстеження відповідних лексикографічних джерел і численних
текстів українських письменників. За дослідженнями, у значеннєвому “просторі”
у
- Київ+380960830922