Розділ 2
вЗАЄМОпроникнення КУЛЬТУР Сходу та ЗАХОДУ
2.1. Історіографія .
В першому розділі дисертації були розглянуті теоретико-методологічні засади
аналізу процесів міжкультурного спілкування народів. Тепер належить з’ясувати в
історико-теоретичному (історіософському) плані власне історичні передумови
культурного спілкування народів. Аналіз найважливіших літературних джерел
(публікацій українською та іноземними - переважно російською, англійською та
польською - мовами) дає підстави твердити про тривалий, впродовж століть, і
незмінно зацікавлений взаємний інтерес представників Заходу та Сходу до науки і
культури, способів життя один одного. Цілком логічно в центрі уваги європейців
постає далекосхідний колос – Китай, з його самобутньою багатотисячолітньою
історією.
Аналіз найважливіших літературних джерел (публікацій українською та іноземними
- переважно російською, англійською та польською - мовами) дає підстави
твердити про тривалий, впродовж століть, і незмінно зацікавлений взаємний
інтерес представників Заходу та Сходу до науки і культури, способів життя один
одного. Цілком логічно в центрі уваги європейців постає далекосхідний колос –
Китай, з його самобутньою багатотисячолітньою історією.
Перші згадки про Китай містяться у письмових першоджерелах стародавньої Індіі
та країн Середньої Азії. В них для означення цього краю використовувався
етнонім cyn, cin (сінь). В тексті Х глави “Законів Ману”-(“Збірка правил
поведінки в суспільстві, настанови по судочинству і управлінню державою”),
значна частина цієї пам’ятки була укладена у II ст. до н.е. – I ст.н.е., серед
народів, які через те, що порушували священні обряди і не поважали брахманів у
світі, дійшли до стану “шудр”, називається народ “чіна.” [15, с.219] Вперше
також інформацію про Китай надають й індійські епоси “Махабхарата” (“Століття
бідувань”) [164] і “Рамаяна” (“Пригоди Рами”)[260 ], у II ст.до.н.е., а також у
творі “Архашастра”(“Наука про політику”) [164] говориться про країну Чінабхумі
тобто Китай з якої привозять шовкові тканини “чінапатта”[328, с.42].
Цей же етнонім зустрічається і в “Періпле Еритрейского моря” (датується I
ст.н.е. (“Реєст сезонних вітрів Індійського океану” або “роза вітрів”), як
відомо по Індійському океану кораблі перевозили шовк на острів Цейлон
(Тапробан) [251, с.187]. Згадки про китайські товари попадають навіть у художню
літературу, їх можна зустріти у Горація, Вергілія, Птоломея, Плінія Старшого.
Торговельні зв’язки між Китаєм і Римом вперше почались у 36 р.до.н.е і були
активно відновлені при Августі [135, с.1171].
В документах епохи Хань (206 р.до.н.е.-220 р.н.е) залишились звіти про
китайське посольство і експедиції в землі Заходу. Китайські вироби дуже добре
знали у Римі при цезарях [218, с.265]. У Клавдія Птоломея античного географа II
ст.до.н.е., згадується країна Sinae, що знаходиться “на східній окраїні
землі”[398:183].
Етнонім “cyn” зафіксовано також і в “согдійських старих аркушах”, у яких
міститься також і географічна назва: Cynstаn (“країна китайців”). Так само –
словом “сінь” (cyn, cin) означувалися мешканці тієї країни і в перській
літературі IX – XII ст.,“Шах-наме” Фірдоусі [302] . У ранішньому середньовіччі
шовк став досить поширеним але надто дорогим товаром, як про це свідчить у IV
ст., пізньоримський історик Амміан Марцеллін [Див.251, с.185].
Згодом науковцями було незаперечно доведено, що всі згадані та деякі інші
найменування китайців походять від латиномовного варіанту назви стародавньої
китайської династії правителів - Цінь (III ст. до н.е.).
У величезному масиві сінологічної літератури, здається, немає жодного аспекту
історії Китаю, який не був би детально та всебічно досліджений та висвітлений:
формування китайського етносу, досягнення його матеріальної і духовної
культури, особливості внутрішньої та зовнішньої політики на різних відтінках
історії та у всіх геополітичних напрямах. Останні, з точки зору завдань даного
дисертаційного дослідження, являють особливий інтерес насамперед і головним
чином. Проте й праці узагальнюючого плану, присвячені загальній історії Китаю,
містять цінний фактичний та історіософський матеріал для розуміння місця та
ролі Китаю у світовій цивілізації, впливу його на перебіг процесу формування
початків загальнолюдської культури. Насамперед, це “Шіцзі” (Історичні записи)
китайського історика Сима Цяня в перекладі В.С. Таскіна під редакцією Р.В.
Вяткіна [272]. Це фундаментальна праця “батька китайської історії” від
легендарних часів до 122 р.до.н.е., він поклав початок серії з двадцяти шести
династійних, так званих “взірцевих” історій. Ця історична хроніка дозволяє
уявити всю гаму політичних, економічних та міжнародних контактів стародавнього
Китаю.
Цікавими джерелами є китайські -конфуціанські трактати “Чжоулі” (“Ритуали
Чжоу”), “Чунь цю” (“Весни і осені”), “Лі цзин” (“Записи про ритуали”) та “Ілі”
(“Ритуали та настанови”), І ст.дон.е, Бань Гу “Ханшу” (“Історія Старшої
династії Хань”), [ 24a] Фань Є “Хоуханьшу” (“Історія молодшої династії Хань”)
[20], “Індія і навколишній світ в записах китайського паломника Фа Сяня”
(Vст.н.е) [299], “Лі Гоу” (“Мистецтво володарювати”) [203].
Найбільш інформативними щодо фактів, подій, тенденцій, пов’язаних з предметом
дослідження є роботи суто історичного характеру. Штейна В.М. “Історія
дипломатії в стародавньому Китаї і стародавній Індії” [330]. Боровкова Л.А.
“Встановлення політичних зв’язків Ханського Китаю з державами центральної Азії
ІІ ст. до.н.е.” [45], Бокщаніна А.А.“Коротка історія зв’язків Китаю з країнами
південних морій (з стародавніх часів до XVI в.) Китай і сусіди” [41], численні
монограф
- Київ+380960830922