Ви є тут

Організаційно-методичні підходи до підвищення ефективності підприємств спиртової промисловості України

Автор: 
Жолнер Інна Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U002456
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМКИ ІНТЕГРАЦІЇ СПИРТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
В період переходу до ринкової економіки харчова промисловість одна з перших
почала відтворювати і впроваджувати новітні технології, застосовувати сучасні
методи управління, використовувати маркетингові принципи вивчення попиту і
пропозиції для задоволення потреб споживачів при збереженні інтересів
виробників. А спиртова промисловість одна з важливих бюджетонаповнюючих галузей
харчової промисловості. Слід відмітити, що спирт слугує сировинною базою для
багатьох галузей. Напрямки використання спирту наступні: виготовлення
лікеро-горілчаних та плодово-ягідних напоїв; кріплення виноматеріалів та
купажування виноградних вин; виробництва харчових добавок; виробництва
парфумерно-косметичної продукції; задоволення потреб у мікробіологічної та
медичної промисловості; фармакології і ветеринарії; виробництва сумішевих
бензинів; для задоволення потреб у хімічній, машинобудівній та автомобільній
галузях.
Середньорічні дані за 2003 рік розподілу спирту між різними галузями зображено
на діаграмі (рис. 2.1)
Рис. 2.1 Розподілення спирту між галузями промисловості
Необхідно зауважити, що на сьогодні спиртова промисловість має низку критичних
проблем, які вимагають негайного їх вирішення. Для цього необхідно
проаналізувати сучасний стан роботи галузі та викрити її потенційні можливості
для досягнення високих результатів і налагодження ефективного виробництва за
допомогою пошуку і впровадженні у виробництво нових видів продукції, що буде
мати попит і приносити вигоду, а також застосовувати новітні технології.
Очікувати змін і появи якісно нових форм господарювання, формування і
відповідність умовам сучасних ринкових відносин, створення ринкових структур
можна лише при умові утворення потужної виробничої бази з напрямком розвитку
нових виробництв, використання передових технологій з метою завоювання ринку
новими товарами поліпшеної якості. На сьогодні таким напрямком у справі
вдосконалення господарського механізму виробництва і організації управління
спиртової підгалузі може стати саме виробництво високооктанової кисневмісної
добавки до бензинів.
2.1. Розвиток спиртової промисловості України
Переробна промисловість включає в себе харчову, яка за останніми статистичними
даними, щодо розподілу обсягів виробництва за видами діяльності у 2000, 2001,
2002 роках відповідно складали 24,3%, 25,5%, 25,6 % [60-62].
Спостерігається тенденція на збільшення частки харчової промисловості, а
відповідно і обсягів виробництва, що позитивно впливає на економічні і
соціальні процеси в країні.
Слід відмітити, що однією із головних особливостей харчової промисловості є
високий рівень матеріаломісткості, тобто витрат сировини і основних матеріалів
на виробництво одиниці готової продукції. Так, питома вага матеріальних витрат
в загальному обсязі продукції харчової промисловості в середньому становить
зараз від 60 до 80%.
Як зазначає П.П. Борщевський: «Фактор високої матеріаломісткості виробництва
зокрема сировинної, має визначальний вплив на рівень інтенсифікації виробництва
харчових продуктів» [80, с.19].
Це обумовлено специфічними особливостями основних видів харчової сировини –
низьким рівнем вмісту корисних компонентів, її сезонністю, невеликими термінами
її зберігання, транспортабельністю і т.ін. Слід також відмітити, що харчова
промисловість, а особливо її підгалузі, такі як цукрова і спиртова
характеризуються значною питомою вагою вартості паливно-енергетичних ресурсів в
структурі витрат на виробництво продукції.
Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою Агропромислового комплексу
України, що поєднують виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів
рослинного походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі
ланки комплексу підприємства і організації. Частка спиртової галузі в харчові
промисловості складає 17%. Але робота даної галузі налагоджує зв’язок між
іншими галузями харчової та інших промисловостей.
Вірним буде відмітити той факт, що спиртова промисловість тісно пов’язана, з
одного боку, з чисельними галузями народного господарства, для яких спирт є
сировинною базою для виробництва продукції, або допоміжним матеріалом, з іншого
– із сільськогосподарським сектором. Також, спиртова промисловість єдина, що
здатна виробляти доброякісний продукт із дефектного матеріалу (дефектне зерно,
картопля).
Ще на початку ХХ століття спиртова промисловість являла собою невелику
кількість заводів, потужність кожного з яких була 22 тис. дал. на рік. Спочатку
більша частина так званого спирту вироблялося у вигляді горілчаних напоїв, а з
часом його виробництво відокремилося, при чому спиртові заводи розташовувалися
у зонах зосередження сільськогосподарської сировини, а лікеро-горілчані
(казенні) в містах – місцях збуту алкогольної продукції. [81].
З початку першої світової війни різко знизилось виробництво спирту, а
виробництво горілки зовсім припинилось. Спирт вироблявся лише для задоволення
невідкладних потреб народного господарства.
Лише у 1926 році почалось поступове відновлення спиртової промисловості, на той
час діяло біля 370 заводів на всій території СРСР із загальним виробітком 16
млн. дал. на рік. У наступних роках виробництво спирту неухильно збільшувалось,
реконструювалися заводи і поступово збільшувалися їх потужність. У цей час були
побудовані і введені в експлуатацію заводи-гіганти потужністю виробництва
спирту від 6 тис. дал. на добу до 12 тис. дал. на добу – Лохвицький,
Єфремівський, Маріїнський та ін. Загальна річна потужність у 1940 році
становила 145 млн. дал.
Під час Великої Віт