РОЗДІЛ 2
Фізико-географічна характеристика
волинського Полісся
Волинське Полісся займає західну частину Українського Полісся. Східна границя
знаходиться по лінії Корець – Клесів – Березно, тобто по лінії виходу
кристалічних порід, які характерні для Житомирського Полісся. На заході межею
регіону є Західний Буг (Республіка Польща), а на півночі – Республіка Білорусь.
На півдні добре виражена границя з Волинською лісостеповою височиною, яка
проходить по лінії Устилуг – Володимир-Волинський – Затурці – Торчин – Луцьк –
Піддубці – Клевань – Оржев – Тучин – Межеричі – Корець (Попов і ін., 1968).
Регіон дослідження належить до помірної кліматичної зони. Волинське Полісся
знаходиться в південній частині Поліської низовини і розташоване між 23?34 мі
27?17 м східної довготи, 50?48 м і 51?57 м північної широти. Її терени займають
північну частину Волинської і Рівненської областей. Протяжність Волинського
Полісся з півночі на південь становить 139 км, із заходу на схід – 234 км.
Площа – понад 30 тис. км2 (Попов і ін., 1968).
Волинське Полісся знаходиться в межах двох тектонічних структур –
Східноєвропейської платформи і Альпійської складчастої області (Щербак, 1988).
Платформовими структурами їх слугують Український кристалічний щит,
Волино-Подільська плита та Прип’ятський прогин (Коротун, Коротун, 1996).
Волинське Полісся має типові риси поліської природи, тобто наявність
моренно-флювіогляційних супіщаних відкладів та значну заболоченість (низинні
болота).
2.1. Клімат
Клімат Волинського Полісся помірно континентальний, тобто, помірно теплий,
вологий (Барабаш, 1984). Зима м’яка, з частими відлигами, а літо тепле, з
достатньою кількістю опадів. Формування клімату відбувається під впливом як
помірного теплого, так і арктичного повітря. Процеси його циркуляції пов’язані
з проходженням циклонів та антициклонів (Логвинов, 1984), які надходять з
Атлантичного океану, Арктики та Азії, приносячи з собою теплі або холодні, сухі
або вологі повітряні маси. Зниження температури та збільшення вологості повітря
спостерігається з півдня на північ.
Основними факторами, які визначають формування і особливості клімату регіону
дослідження, є сонячна радіація, атмосферна циркуляція, природа підстилаючої
поверхні. Сонячна радіація забезпечує надходження тепла від Сонця і виступає
головним енергетичним джерелом кліматоутворення, яке особливо яскраво
проявляється у теплу пору року (Димо, 1982).
Радіаційний баланс Волинського Полісся становить 1,43–1,6 МДж/м2. Однак
протягом року він змінюється у широкому діапазоні: 0,03 МДж/м2 у січні – лютому
до 0,28–0,30 МДж/м2 у червні – липні. Пряма радіація досягає до 42–44 %;
розсіяна – до 56–58 %. Кількість фотосинтезуючої активної радіації, що є
видимою частиною, становить за рік 37,2–54,3 ккал/см2, яка дорівнює 51 %
інтегральної радіації (Коротун, Коротун, 1996).
Основними атмосферними центрами, що визначають переміщення повітряних мас над
Волинськими Поліссям, виступають: Ісландський та Середземноморський баричні
мінімуми, Арктичний, Азійський (Сибірський) та Азорські баричні максимуми. Над
територією регіону дослідження спостерігається діяльність різних за характером
повітряних мас, які формуються над північними районами Атлантики, Арктики, над
субтропіками Середземномор’я, над рівнинами Євразії.
Земна поверхня як кліматоутворювальний фактор поступається радіаційному і
циркуляційному процесам. Однак підстелені поверхні представлені залісненими,
заболоченими площами, меліорованими і богарними землями. А це відбивається на
характері і мінливості основних кліматичних умов, формуючи кліматичну
своєрідність Волинського Полісся.
Температура повітря протягом року характеризується значними коливаннями.
Середньорічні температури повітря змінюються із заходу на схід. Середня
температура січня Волинського Полісся в західній частині становить –5,1 ?С, в
східній –5,6 ?С. Абсолютний мінімум температури на цій території становить –34
?С, абсолютний максимум – +37 ?С. Найбільш низькі температури бувають у січні,
лютому і можуть сягати до –33 ...–34 ?С. Середні температури найбільш теплого
місяця – липня – коливається від +17 до +19 ?С. Період з додатними
температурами триває від квітня до листопада. Сума температур за цей період,
залежно від забезпеченості року, коливається в межах від 2668 (90 %
забезпеченості) до 3127 ?С (100 % забезпеченості) (Шевченко и др., 1992).
У середньому у Волинському Поліссі на рік припадає від 155 до 160 діб із
середньодобовою температурою вище +10 ?С. Весна та осінь бувають дуже
тривалими. У жовтні майже щороку відбувається повернення тепла (“бабине літо”)
– 4–8 днів стоїть тепла, ясна погода. Дати стійкого переходу температур повітря
через 0 ?С навесні та восени змінюються в широких діапазонах (навесні – від
25.02 до 05.04; восени від 30.10 до 28.12). Таким же чином змінюються
середньодобові температури – 5, 10, 15 ?С. Період із температурою повітря +5 ?С
триває від 171 до 231 днів (у середньому 208 днів), з температурою +10 ?С – від
129 до 194 (у середньому 152 дні) і температурою вище +15 ?С – до 102 днів.
Зими на території Волинського Полісся малосніжні. Сталий сніговий прокрив
формується в грудні, а сходить у березні. Часто взимку мають місце відлиги. В
середині – наприкінці березня температура повітря підноситься вище нуля.
Приморозки продовжуються до середини квітня, проте інколи спостерігаються
навіть у травні.
Восени інтенсивність зниження температури менша, порівняно з підвищенням її
весною. Зимовий розподіл температури встановлюється у третій декаді листопада,
коли зростає вплив циркуляційних процесів.
Середня річна к
- Київ+380960830922