РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ФОРМУВАННЯ І
ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ
2.1. Оцінка впливу факторів маркетингового середовища на формування і функціонування ринку робочої сили
Ступінь раціонального використання робочої сили, управління процесом її відтворення визначається ефективністю функціонування зовнішнього і внутрішніх ринків робочої сили. Ці процеси нерозривно зв'язані і залежать від взаємовідносин між суб'єктами ринку робочої сили, розвитку його інфраструктури, вдосконалення галузевої структури економіки. Вирішення проблем забезпечення ефективної зайнятості, розвитку ринкової інфраструктури, усунення диспропорцій між обсягом, структурою попиту і пропозиції робочої сили носить чітко виражений територіально-галузевий характер, лежить у площині конструктивної роботи державних інститутів, роботодавців, найманих робітників, кадрових агенцій, навчальних закладів тощо. При цьому труднощі, з якими зіштовхуються суб'єкти трудових відносин на рівні регіону і підприємств, досить загальні для всіх, а механізми їх подолання ще не досить ефективні.
Зміцнення, розбудова незалежної України потребують оптимального поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, раціонального використання ресурсів регіонів, комплексного економічного і соціального розвитку їх територій. Закономірним є процес усвідомлення того факту, що зміцнення державної влади у центрі не може бути ефективним і корисним для суспільства в цілому і для окремого регіону зокрема без її одночасної децентралізації, функціонування первинних територіальних громад. Робота за цим напрямом започаткована Концепцією державної регіональної політики України, яка сповнена духом філософії маркетингу, оскільки у кожному абзаці документа вказується на те, що держава покликана створювати сприятливі умови для розвитку всіх аспектів життєдіяльності громадян України [76, с.4-7].
У свою чергу, об'єктивним є процес виявлення в межах адміністративно-територіальних одиниць соціально-економічних систем. Так, відповідно з геокомплексологічною концепцією найбільш інтегрованим об'єктом соціально-економічної географії є соціально-територіальний комплекс. Соціально-економічний комплекс включає об'єкти виробничі, соціальні і ті, що формуються у процесі взаємодії суспільства і природи. Територіальна організація суспільства є дуже містким поняттям, що включає: 1) сукупність процесів розміщення підприємств матеріального виробництва і невиробничої сфери, розміщення населення та природокористування; 2) поєднання різних типів суспільно-територіальних систем (виробничих, розселення), що функціонують на певній території. Важливим завданням територіальної організації суспільства є підвищення ефективності суспільної праці, комплексний економічний і соціальний розвиток кожного регіону; зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій; підвищення добробуту, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку населення; раціональне використання ресурсів території, зокрема робочої сили [46, с.9-108].
Такими соціально-економічними територіальними комплексами є сільські райони, в яких функціонують великі агроформування. Виділення соціально-економічних територіальних комплексів у сільській місцевості можна вважати науково обґрунтованим рішенням, оскільки це, з одного боку, відповідає таким основним принципам сучасної концепції районоутворення, як змістовність (соціально-економічна єдність, цілісність життєдіяльності населення), перспективність (районування може реконструювати минуле, передавати стан регіоналізації соціально-економічної диференціації на певну дату близького минулого і прогнозувати майбутні тенденції), проблемність (визначаються регіональні соціально-економічні проблеми), відповідність районування адміністративно-територіальному устрою України [46, с.398-401].
Пореформені сільськогосподарські підприємства стали структурними підрозділами агрокомплексу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча" (ММК ім. Ілліча) і становлять єдину територіальну виробничо-технологічну, соціально-економічну й організаційну систему. Агрокомплекс є формою виробництва та управління, де інтегруються сільське і рибне господарство, переробна промисловість і обслуговуючі галузі в рамках агропромислового комплексу територіально-адміністративних одиниць (сільських районів Донецької області).
До структури бізнес-портфелю ММК ім. Ілліча входить металургійне виробництво, виробництво товарів споживчого призначення, громадське харчування і торгівля, а також виробництво, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції. Основною діяльністю для комбінату, безумовно, є чорна металургія, і вибір агропромислового виробництва як одиниці бізнесу й об'єкта інвестування є неспецифічним для підприємства з таким профілем. Створення агрокомплексу як структурного підрозділу акціонерної компанії відповідає меті її діяльності, тобто задоволенню суспільних потреб, реалізації економічних, соціальних і професійних інтересів акціонерів і працівників комбінату за рахунок одержання прибутку від економічно ефективного виробництва, продажу товарів і послуг [60, с.73-79].
Землекористування агрокомплексу охоплює територію Волноваського, Володарського, Мар'їнського, Новоазовського, Першотравневого, Тельманівського, Старобешівського районів Донецької області, Бердянського району Запорізької області і Красногвардійського району АР Крим. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 170 тис. га, що більш ніж у 10 разів перевищує рівень 1999 р. На початок липня 2004 р. до складу агрокомплексу ММК ім. Ілліча входило 49, а на кінець 2004 р. - 55 агроцехів, чотири з яких займаються розведенням і виловом риби у Чорному й Азовському морях; два - виробництвом комбінованих кормів, один - збереженням, переробкою зерна, підготовкою посівного матеріалу, а всі інші - рослинництвом і тваринництвом. Також до складу агрокомплексу входять рибоконсервний комбінат, рибний порт, машинобудівний завод "Уманьфермаш". ММК ім. Ілліча виконує не тільки містоутворювальні, але і село