РОЗДІЛ 2
Сучасні тенденції відтворення людського потенціалу на регіональному рівні
2.1 Соціально-демографічні передумови формування людського потенціалу
Визначення тенденцій розширеного відтворення людського потенціалу регіональних
соціально-економічних систем в умовах їх трансформації стає можливим на основі
розкриття соціально-демографічних передумов його формування, розкриття
особливостей його використання та оцінки впливу життєвого рівня населення на
цей процес. Методологічною основою цих досліджень виступає системний підхід.
Він дозволяє з точки зору демографічного, соціального та економічного аспектів
розкрити закономірності відтворення людського потенціалу в
територіально-часовому вимірі на основі факторного, якісного та кількісного
аналізу його характеристик і зв’язків між ними.
Формування є першою фазою процесу відтворення людського потенціалу в якій
виробляється певний кількісний обсяг людського потенціалу та його якісні
характеристики. Тому визначення основних факторів, що впливають на цей процес
та розкриття їх ролі в ньому, особливо в умовах трансформації регіонів, є
важливим завданням наукового пошуку. Для визначення та розкриття змісту
соціально-демографічних передумов процесу відтворення людського потенціалу нами
розроблена методологічна схема їх дослідження (див. рис. 2.1).
Проведені теоретичні дослідження показали, що існуючі аналітичні розробки щодо
тенденцій формування людського потенціалу не дають цілісного уявлення про їх
регіональну специфіку в контексті сталого людського розвитку. Виходячи з
необхідності виявлення специфічних чинників та тенденцій, що впливають на
формування якісної і кількісної складових людського
Рис. 2.1. Методологічні основи дослідження соціально-демографічних передумов
формування людського потенціалу
потенціалу в територіальному розрізі та забезпечення його прискореної
інтенсивної трансформації нами здійснено поглиблений аналіз
соціально-демографічних передумов, що впливають на цей процес. Сутність
запропонованого підходу до такої оцінки полягає у визначенні
внутрішньо-регіональних, соціальних і демографічних особливостей формування
людського потенціалу, їх співставленні із загальноукраїнськими та світовими
тенденціями; виявленні специфічних рис формування як інтегральної величини в
кожному із регіонів України, оцінці регіональних і національних зрушень в
системі його формування; встановленні кола показників та критеріїв, що
дозволяють оцінити вплив демографічних і соціальних чинників на формування
людського потенціалу.
В основі соціально-демографічних передумов формування людського потенціалу
знаходяться об’єктивні та суб’єктивні чинники, які створюють систему потреб,
інтересів, мотивацій і стимулів як зі сторони носіїв людського потенціалу, так
і з боку регіональних інститутів, що детермінують їх цільові установки та
завдання. До об’єктивних чинників ми відносимо тип панування в суспільстві,
історичні, територіальні, техніко-організаційні та економічні фактори,
структуру зайнятості населення та інноваційно-інформаційну інфраструктуру
регіональних систем. До суб’єктивних чинників доцільно віднести – ментальність
населення, його демографічну поведінку та установки, стереотипи мислення,
адаптаційні здібності, якість життя, стан освіти, культури, духовності, охорони
здоров’я, розвиток соціальної інфраструктури та рівень соціального захисту.
Разом ці чинники обумовлюють природний, механічний та соціальний рух населення,
зміст яких полягає в наступному:
природний рух населення – узагальнена сукупність народжуваності й смертності
населення, що змінюють його чисельність природним шляхом. Оцінюється за
показниками народжуваності, смертності, чисельності зареєстрованих шлюбів і
розлучень, чисельності жінок у фертильному віці, статево-вікових пропорцій,
демографічного навантаження населення, які характеризуються як абсолютними
значеннями, так відповідними коефіцієнтами, що беруться у розрахунку на 1000
осіб [17, с. 130];
механічний рух населення – переміщення людей через кордони тих або інших
територій зі зміною місця проживання назавжди або на довгий період часу.
Оцінюється за валовою міграцією (загальна сукупність вибулих і прибулих за
рік), сальдо міграції (різниця між прибулими і вибулими) в абсолютних одиницях
та відносних через коефіцієнти прибуття, вибуття, рухомості, механічного
приросту в статево-віковому, трудоресурсному, освітньому, територіальному та
національному розрізах [17, с. 251];
соціальний рух населення – перехід індивідів із одних верств, соціальних груп
та класів в інші, зміна їх місця в соціальній структурі суспільства. Пов’язаний
із дією законів суспільного розвитку та із особистісною активністю індивідів.
Розрізняють вертикальний та горизонтальний соціальний рух. Перший визначається
переміщенням індивіда вверх і вниз у системі соціальних позицій, а другий – на
одному і тому ж соціальному рівні. Цей рух відображає також зміни соціальних
позицій в межах одного, двох та трьох поколінь. Разом з цим соціальний рух
характеризується його складом: сімейним, національним та громадянським,
суспільних груп, за джерелами існування та розселенням [17, с. 425].
Природний та механічний рух складають загальний приріст населення, що
характеризується абсолютними та відносними показниками і детермінують загальну
чисельність населення в статево-віковому та поселенському розрізі. Разом з тим,
він обумовлює і тип демографічного відтворення населення, який може бути
прогресивним, регресивним та стаціонарним. В кінцевому підсумку формується
якісний та кількісний склад людського потен
- Київ+380960830922