Розділ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ МІСТЕРІЙНИХ СЮЖЕТІВ У "ПРОРОЧИХ" П'ЄСАХ ТА РЕЛІГІЙНО-ХРИСТИЯНСЬКИХ ДРАМАХ....................................................................................................................84
2.1. Стилізація як головний засіб трансформації містерійних сюжетів..........................................................................................................84
2.2. Конструювання містерійних сюжетів, образів та конфліктів в процесі їх трансформації............................................................................110
ВИСНОВКИ............................................................................................................148
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................155
ВСТУП
Трансформація християнської містерії як потужного культурного джерела в українському письменстві - одна із важливих проблем сучасного літературознавства. Адже містерійні образи та сюжети, конфлікти - невід'ємний складник національної драматургії від її початків до сьогодення. Містерія з давніх часів донесла до нас космогонічні та світоглядні уявлення наших предків, концепції моральних основ прадавніх цивілізацій, їх високу життєву філософію та цілий комплекс законів духовного буття, без яких немислиме життя сучасного світу.
"Містерія (грецьк. mysterion - таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) - західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства [140, с. 462]". Таку поліаспектність цього терміна обумовлено насамперед багатовіковою історією містерії як явища культури загалом. Зрештою, і давньогрецьке "dromena", від якого походить пізніше "драма", означає "діяння, дія, або таїнство [10, с. 263]", що вказує на безпосередній зв'язок, певну взаємообумовленість містерії та драми як роду літератури.
Сучасник - особистість далеко не релігійна в середньовічно-схоластичному розумінні цього слова, яка вийшла за рамки "прописних" істин буття. Але природа людського інтелекту така, що він завжди прагне до пізнання й оновлення світу, рушієм якого є віра. Саме релігійні вірування були визначальними спонуками у процесі творення власної етнокультури, формуванні її моральних імперативів. Витворена нашими предками звичаєва та календарна обрядовість, пісні, міфи, казки, легенди, перекази сповнені незвичайної краси та любові до своєї землі, пройняті вірою в силу вищого творящого духу. Відчуття співпричетності, можливість долучитися до містичного акту творення гармонії між ідеальним, божественним та щоденним буттям, через виконання різноманітних ритуалів та обрядів, сприяло утвердженню людини як об'єкта та суб'єкта сакрального світу. Бажання індивіда осягнути закони вищого розуму, пошук ним шляху духовної рівноваги часто-густо приводив особистість до відчаю, розчарування через усвідомлення несумісності ілюзорного світу мрій та реального буденного життя. Однак завжди віра була наріжним каменем людського світосприйняття.
Так, саме через ритуал - містерію - релігію людина спроможна осягти, відчути й осмислити світ. Пошук Людини в Абсолюті - вічний, цей час триває завжди. Віра стала ядром первісного синкретичного мистецтва, на ній будувалися первинні релігійні культи. І, як зазначають сучасні дослідники, "пракультурні, задані першоритуалом, ритми, і смислові суперпозиції ізоморфні природним, але не є тотожні ним ... Розпад синкрезису починається з розпаду ритуалу [177, с. 271-272]". Обряд приваблював учасників та глядачів своєю містичністю, можливістю наблизитись до осягнення первинної ідеї Духу, відчути себе з нею єдиним і нерозривним цілим. Присутність живого драматичного елементу в язичницьких ритуалах та народних обрядах сприяло формуванню та розвиткові української прамістерії, а відтак і християнської містерії.
Тому, не заперечуючи думку Олени Бондарєвої про те, що "передтеатральні форми самореалізації людини, які синкретизували в собі гру, перевтілення і розі втілення, - це, насамперед, містерія і ритуал. Зрозуміло, що їх не можна вважати зародковими, примітивними формами театральних видовищ, оскільки зміст їх був зовсім не розважальним, а глибоко сакральним [29, 26]", хочемо наголосити на засадничому принципі містерії як жанру, її фундаментальній ознаці - сакральності, таїні, що посутньо відрізняє її від казки та міфу. Водночас ані обрядові дійства, ані праукраїнські містерії, незважаючи на детально розроблений календарний репертуар наших предків, все-таки згодом не трансформувались у повновартісне драматичне мистецтво.
Християнство сформувало нове розуміння сенсу людського життя, що стимулювало розвиток мистецтва і гуманістичного пізнання. Українські драматурги зверталися і звертаються до "людинознавчих" ідей та уявлень християнського вчення, викладених на сторінках Святого Письма. Одразу по прийнятті християнства Біблія стала для письменників та книжників джерелом формування світоглядних принципів. Вона давала теми не лише для тогочасних митців, а й стала естетико-художнім і моральним каноном. Неперехідне значення Книги Книг також у становленні та формуванні української християнської містерії, яка черпала сюжетний матеріал з її сторінок. Проповідниками наголошувалось на чуді викуплення Сином Божим не лишень людства, але й Природи, а якщо зважати на анімістичний світогляд наших предків, то стає зрозумілою тривала присутність в сюжетах наших містерій прадавніх космогонічних уявлень.
Леонід Білецький так окреслює шлях творчого побутування української духовної драми: "Сама християнська релігія й міфолоґія зберігали в собі драматичні елементи поганської релігії, зрозумілої для народу, і ці елементи лягли в основу християнського релігійного культу; крім того, такі твори, як Біблія, в якій надзвичайно багато зберігається в найліпшій художній формі драматичних картин з життя патріархів, пророків, царів, а також з життя, діяльності й смерті Христа [23, с. 3]". Незаперечним є вплив Святого Письма на різні види мистецтва. Складно вповні оцінити вагом
- Київ+380960830922