РОЗДІЛ 2. Державні податки та повинності сільського населення Гетьманщини
2.1. Становлення фінансової системи Гетьманщини в добу Б. Хмельницького та за його наступників.
У ході Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького відбувається становлення української національної держави - Гетьманщини і однією з головних ознак державності стало формування власної фінансової системи. Тривалі бойові дії потребували значних коштів, тому й не дивно, що створення власної фінансової системи було одним із головних напрямків внутрішньої політики гетьманського уряду. Головними статтями прибутків до військового скарбу стали запроваджені Б. Хмельницьким державні податки. Становлення української фіскальної системи здійснювалося у поєднанні із значними соціальними змінами, які відбулися у результаті Української національної революції. Після ліквідації землеволодіння польських магнатів та шляхти, королівщини, а також католицької церкви, переважна більшість посполитих перейшла до розряду жителів ,,вільних військових" сіл. Залишилося лише землеволодіння нечисельної української шляхти та православних монастирів. Жителі ,,вільних військових" сіл підпорядковувалися державі (,,війську"), а на місцях-полковій та сотенній адміністрації. Саме посполиті ,,вільних військових" сіл, а також міщани стали головними платниками державних податків. При цьому варто підкреслити, що значна частина державних податків такі як, ,,подимний" ввізне та вивізне мита (індукта та евекта), стація були запозичені з фінансової системи Речі Посполитої.1 До того ж, литовські та польські монети переважали в грошовому обігу на території Гетьманщини до початку XVIII ст.
Податок ,,з диму", який раніше збирався до польської державної скарбниці, тепер надходив до військового скарбу. Цей податок збирався грішми і платити його мусив кожен селянський або міщанський двори. У 1657 р. Павло Тетеря розповідав у Посольському приказі, що в Ніжинському полку збиралося ,,на гетьмана" по 2-3 золотих ,,з диму", частина коштів надходила до гетьманської скарбниці, інша залишалася полковникам, які відповідали за їх збір. Протягом 1654-1658 рр. у Полтавському полку було зібрано 60 тисяч талерів і передано гетьману на військові потреби.1 Універсалом від 28 квітня 1654 р. Б. Хмельницький запровадив митні збори, які стягувалися з іноземних купців, що торгували на території Гетьманщини.2
Також у ході Визвольної війни були введені податки з меду, пива й горілки, які набули поширення на території України і в наступні роки. Б. Хмельницький намагався також запровадити оренди на право продажу алкогольних напоїв. З 1655 р. з'явилася посада Генерального підскарбія, який відав державними фінансами. За свідченням П. Алепського, митні прибутки та оренди горілчаних напоїв давали військовому скарбові до 100 тис. червоних золотих щорічно, а загальний річний бюджет Гетьманщини за часів Б. Хмельницького становив не менше 1 млн. золотих.3 В цей період Б. Хмельницький робив спроби карбувати власну монету. Російський посол в Гетьманщині І. Кумаков повідомляв: ,,В Чигирине де учинил Богдан Хмельницкий мыды и деньги делают, а на тех новых денгах на одной стороне его, Богданово имя".4
За даними Л. Гвоздик - Пріцак надходження до військового скарбу за часів Б. Хмельницького становили приблизно 7,5 млн. золотих щорічно, в тому числі загальні збори (подимний та інші податки) складали 4,4 млн. золотих, стація (надзвичайний податок на утримання війська, який існував і в Речі Посполитій) - 2.025.000 золотих, прибутки з внутрішньої торгівлі - 550.000 золотих; митні збори - 520.000 золотих. Загальні видатки в цей період становили 6.491.722 золотих і витрачалися на утримання війська та дипломатичних представництв.5 Фінансова система, яка сформувалася в ході Української національної революції під проводом Б. Хмельницького, зберігала свої основні риси на території Лівобережної України і в наступні роки. Входження Лівобережної України під протекторат Московської держави в деякій мірі позначилося і на її фінансовій системі, що було пов'язано з появою московських грошей та запровадженні монопольного права держави на продаж горілки, якого не було в Речі Посполитій. Ще Березневі статті 1654 р. передбачали, що всі податки з населення повинні збиратися в царську казну, але значна їх частина мала витрачатися на потреби гетьманського уряду. Проте протягом усієї другої половини XVII cт. (за винятком 1666-1668 рр.) до царської скарбниці практично не надходили податкові суми з Гетьманщини: їх збір козацька старшина повністю зосередила в своїх руках.1
Фінансова система Гетьманщини в цей період мала ряд недоліків, що насамперед, проявилося у відсутності державного контролю за збиранням та використанням коштів. Загальна сума податків не була попередньо визначена. По-друге, збори податків, як на утримання гетьмана, так і на утримання всього державного апарату, не були однаковими по всіх полках Лівобережної України аж до утворення Малоросійської колегії в 1722 р. Часто була неузгодженість в стягненні цих зборів. Різноманітність податків доводила до того, що новообраний гетьман часто не знав, які збори існували за його попередників. Багато податків мали локальний, тимчасовий характер.2
Про значні недоліки фінансової системи Гетьманщини в цей період говорилося також у сьомому пункті рішення царського уряду 1728 р. на ,,Решительные пункты" гетьмана Данила Апостола, де зазначалося, що до утворення Малоросійської колегії було невідомо, скільки коштів щорічно надходило до військового скарбу, оскільки попередні гетьмани збирали податки на свій розсуд. Також прибутки та витрати до військового скарбу контролювали службовці гетьманського двору.1
До початку XVIII ст., в зв'язку з відсутністю власної грошової одиниці, на території Лівобережної України в обігу були іноземні монети, зокрема, польський злотий, литовська копа, західноєвропейський талер, російський карбованець тощо. Крім того, значна частина податків збиралася натурою. Також
- Київ+380960830922