РОЗДІЛ 2
ВИНИКНЕННЯ, ЕВОЛЮЦІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ КАДРОВИХ СЛУЖБ
2.1. Причини виникнення кадрових служб на аграрній стадії розвитку суспільства
і держави
Кадрова служба є підрозділом організації або самостійною організацією.
Організація, у свою чергу, є складовою суспільства. Тому виникнення і розвиток
феномена кадрової служби неможливо достатньо глибоко осягнути, фокусуючи свою
увагу лише на ній. Справжні детермінанти її розвитку криються не стільки в ній
самій, а поза нею, у тому суспільному контексті, в який вона занурена і з яким
взаємодіє. Отже, щоб зрозуміти логіку розвитку кадрових служб в органах
виконавчої влади та місцевого самоврядування, необхідно осягнути більш високий
історико-футурологічний рівень погляду на це явище і проаналізувати його
взаємозв’язки з логікою розвитку суспільства й держави в цілому.
На нашу думку, проектування шляхів ефективного реформування кадрових служб в
органах державної влади та місцевого самоврядування на нинішньому етапі
державотворення повинно спиратися на розуміння причин виникнення та історичної
еволюції кадрових служб і бачення перспектив їх розвитку в майбутньому.
На сьогодні вже є деякі спроби проаналізувати історичний розвиток кадрових
служб. Вони, зокрема, зроблені В. Анісімовим[18], С. Шекшньою та Н. Єрмошкіним
[178], а також іншими фахівцями з кадрового менеджменту. Однак згадані короткі
історичні екскурси поки що є фрагментарними висвітленнями окресленої проблеми і
мають описовий характер. Це обумовлює необхідність продовження розпочатого
зазначеними вище авторами процесу історико-футурологічного осмислення феномена
розвитку кадрових служб. Таке завдання спробуємо вирішити в даному розділі.
Аналізуючи історичну еволюцію та футурологічні перспективи кадрових служб, ми
будемо в методологічному плані спиратися, насамперед, на концепцію трьох хвиль
розвитку людської цивілізації, запропоновану відомим американським футурологом
Елвіном Тоффлером. На його думку, історичний поступ людства має три фази:
аграрну, індустріальну та постіндустріальну, або інформаційну. Критерієм
виокремлення зазначених фаз він бере питоме домінування в структурі суспільства
одного з трьох секторів людської діяльності:
* вироблення продуктів харчування та інших продуктів, пов’язаних із
задоволенням вітальних потреб людини, що здійснюються в сільському
господарстві;
* вироблення різного роду знарядь праці, що здійснювалися спочатку в ремісничих
майстернях, а пізніше на заводах та фабриках;
* збирання, накопичення, переробка та розповсюдження різного роду інформації,
чим займалися спочатку священнослужителі та правителі, пізніше – науковці,
учителі, інженери, журналісти, бібліотекарі, секретарі та інші інформаційні
працівники [159].
Домінування в структурі суспільства того чи іншого сектору має складні
комплекси причин та наслідків, які накладають відбиток як на все суспільство,
так і на багато його складових. Це дуже виразно й аргументовано доводить у свої
роботах Е. Тоффлер, демонструючи, як у процесі переходу від одної до іншої
хвилі цивілізаційного розвитку змінються сімейні стосунки, людські цінності,
характер виробництва та споживання, використання людьми та організаціями
простору і часу тощо.
Розвиваючи ці ідеї Е. Тоффлера, ми намагалися показати, що домінування в
суспільстві аграрного, індустріального чи інформаційного сектору має істотне
значення як для еволюції сфери управління персоналом у цілому, так і для
кадрових служб зокрема. Тому, говорячи про кадрові служби, ми маємо висунути і
розвинути тезу про те, що ці структурні підрозділи організацій у свої
історичній еволюції проходять три якісно різні фази розвитку:
* кадрові служби організацій аграрних суспільств;
* кадрові служби організацій індустріальних суспільств;
* кадрові служби організацій постіндустріальних, або інформаційних, суспільств.
В аграрних суспільствах феномен кадрових служб тільки-но починає зароджуватися
і їх паростки виникають у дуже незначній кількості. Напевно, історично кадрові
служби виникли найраніше в системі саме державної служби. Адже, як добре
відомо, такі структурні підрозділи характерні, насамперед, для організацій
достатньо великого розміру. І, безперечно, саме апарат держави був тим
різновидом організацій, який набув великих форм на найбільш ранніх стадіях
розвитку людських суспільств. Тому прототипи того, що зараз розуміється як
кадрова служба в системі органів державної влади, і виникли одними з перших.
Так, істориками встановлено, що ще в стародавньому Китаї в царстві Ся існувала
чітко виокремлена кадрова служба – гуанцзис, яка опікувалася кадровим
потенціалом чиновництва та армії [18, с. 90 – 91].
У країнах Сходу ще в стародавні часи та в період середньовіччя виникали
державні апарати великих розмірів, якими правителям було непросто управляти. Як
пише український фахівець з державного управління В. Токовенко, разом з
виникненням великих держав виникають і дві споконвічні тенденції у відносинах
між політичною елітою та бюрократією, чиновництвом. Одна з них – це прагнення
політичної еліти утримати й посилити контроль над бюрократією і примусити її
служити інтересам цієї політичної еліти, а інша – прагнення чиновництва вийти
з-під такого контролю, свого роду «приватизувати» державу і працювати на власні
інтереси [157, с. 149 – 150]. Російські науковці Г. Ашин та Є. Охотський
зазначають, що «за патримоніальної системи боротьба між лідером (царем,
монархом, королем) і чиновництвом – стан перманентний... Історичний досвід
напрацював форми обмеження всевладдя чиновництва в цій системі: обмежене в часі
перебування на посаді: ротація; призначення в ті регіони, де
- Київ+380960830922