РОЗДІЛ 2
МЕРЕЖА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
2.1. Соціально-економічні та політичні чинники формування галузевих товариств
Період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. знаменував новий етап у розвитку людства. Промислові революції середини ХІХ ст. у багатьох країнах Європи, економічний бум у США, відміна кріпацтва в Росії, до складу якої входила основна частина України, сприяли економічному розвитку і Правобережжя України.
Для зручності управління Правобережною Україною як цілісним історичним регіоном був виділений Південно-Західний край. Цей регіон російської держави не був "природнім" районом. Це територіальне формування було одиницею не фізичної, а політичної географії, сукупністю трьох губерній з 36 повітами.
У лютому 1832 року після придушення польського повстання 1830-1831 рр. царський уряд створив Київське генерал-губернаторство, до складу якого входили Київська, Подільська, Волинська губернії. Київське генерал-губернаторство (1832 - 1914 рр.) протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. мало статус намісництва з окремими децентралізованими формами правління [82, с. 57].
Царський уряд розглядав українські губернії, як органічну частину Російської імперії. Південно-Західний край, що займав площу 144 437 кв. верст, входив разом з малоросійськими, новоросійськими губерніями (українські території), землями Бессарабії та Війська Донського до сільськогосподарського регіону - Півдня Росії [65, с. 3].
З розвитком капіталістичних форм економіки активізувалося соціально-економічне та культурне життя, про що свідчить поява в Україні ряду наукових, суспільно-політичних, виробничо-галузевих та інших об`єднань. Сучасні наковці називають проміжок часу з середини ХІХ до початку ХХ ст. періодом створення та активної діяльності різних товариств [26, с. 5]. Суспільний сільськогосподарський рух в Україні тісно пов'язаний з розвитком його в Росії і має свою історію.
У діяльності перших товариств особлива увага приділялася розвиткові фундаментальної науки, яка була сконцентрована переважно у вищих навчальних закладах. В Україні на початку XIX ст. спочатку в Харкові, а потім у Києві, Одесі та Катеринославі були створені університети та вищі технічні заклади. Центром наукового життя стали товариства при університетах (наприклад, Кирило-Мефодіївське товариство у Києві), діяльність яких була спрямована, в основному, на проблеми етнографії та краєзнавства і проходила під суворим наглядом властей [83, с. 251].
У Києві в 60-ті роки XIX ст. робилася спроба надати науці національної спрямованості. Цьому сприяв так званий "громадівський рух", який на кілька наступних десятиліть став визначати політичне і національно-культурне, а частково, й наукове життя східної України. У кінці 50-х та на початку 60-х років у Петербурзі та в різних містах України виникли українські гуртки культурного, етнографічного, літературного напряму, які ставили своїм завданням працювати на ниві освіти. Вони вирішували українські національні проблеми. Так створювалися об`єднання "мислячих" молодих людей - "Громади", які мали ширші, теоретичні й практичні завдання у порівнянні з педагогічними гуртками [84, с. 14].
Наукові товариства при вищих навчальних закладах як форма організації науки до кінця XIX ст. отримали широке поширення та набули суттєвого значення. Цьому сприяло внесення до нового університетського статуту 1863 року пункту про мету наукових товариств, створених при університетах, яка полягала в удосконаленні сукупними зусиллями якоїсь певної галузі науки. Включення цього параграфу до глави про засоби розвитку наукової діяльності університетів підвищувало значення і престиж наукових товариств.
З появою наукових товариств, членами яких були переважно викладачі університетів і керівники університетських кафедр, дух просвітянства перейшов до цих товариств. Особливе значення мали товариства природознавців. Невипадково 60-і роки XIX століття називають "золотим віком" вітчизняного природознавства [34, с. 376].
Товариства природознавців почали утворюватися при університетах згідно з постановою Першого з`їзду російських природознавців та лікарів, що проходив у Петербурзі у кінці 1867 - на початку 1868 року. Одним з перших було засновано товариство у Києві (1869 р.) Воно мало за мету не лише вивчити природу краю, сприяти природознавчим дослідженням, але і якомога ширше популяризувати наукові знання серед населення [36, с. 14]. Природничонаукові дослідження приносили помітну користь сільському господарству та промисловості [37, с. 22].
Слід відмітити, що на той час у Києві діяло більше 15 товариств, які мали фахове та культурно-просвітницьке значення. От тільки деякі з них:
- Київське медичне товариство;
- Відділ Російського музичного товариства;
- Київське слов`янське благодійне товариство;
- Київський відділ товариства класичної філології;
- Київське юридичне товариство;
- Київський відділ Воєнно-історичного товариства.
Таким чином, аналізуючи суспільні процеси другої половини XIX cт., необхідно відзначити, що у політичній, національній, культурній, науковій, освітній, соціальній сферах з`являються та плідно діють наукові та фахові суспільні угрупування - товариства.
Перші товариства були організовані при сприянні імператорських або найвищих урядових осіб та за їхньої тісною підтримкою. Ці товариства мали наукову мету, бо поглиблення наукових знань, проведення нових наукових досліджень вимагали від урядовців умови часу.
Інші товариства розвивалися за умов суспільно-політичного національного руху. Вони зароджувалися самостійно і часто були напівлегальними або нелегальними об'єднаннями, що мали назву "громади". Такі товариства ставили за мету перш за все політичну національну діяльність, але мали й просвітницькі завдання.
Третя група товариств, створених при вищих навчальних закладах, мала за мету науково-дослідницьку та просвітницьку діяльність і, на наш погляд, більш соціальний характер діяльності, як і фах
- Київ+380960830922