РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1. Регламентація процесу підготовки і прийняття регуляторних актів.
Одним з основних напрямів господарсько-правового забезпечення державної
підтримки малого підприємництва є здійснення державної регуляторної політики в
Україні, зміст якої полягає в використанні нових принципів державного
регулювання і процедури підготовки, розгляду та прийняття регуляторних актів,
що давало б змогу максимально враховувати загальні суспільні інтереси,
застосування яких перешкоджало появі економічно неефективних та недоцільних
нормативно-правових актів з питань господарської діяльності.
Ефективність господарського законодавства стає однією з ключових проблем
удосконалення цього законодавства. При успішному Ії вирішенні, тобто при
розробленні методології і методики визначення ефективності тих або інших
господарсько-правових норм і інститутів, які б відповідали реальним умовам,
забезпечується оптимальний плин процесів створення і реалізації нових або
удосконалених норм [217, 84].
Збільшення кількості неефективних та недоцільних державних рішень за останні
роки, які знайшли своє відображення у відповідних нормативно-правових актах,
призвело до створення перешкод для здійснення господарської діяльності,
зростання рівня тінізації сфери малого підприємництва, посилення соціальної
напруги у суспільстві [23].
Така ситуація виявила суспільну потребу в необхідності впорядкування та
вдосконалення нормотворчої діяльності органів державної влади, нейтралізації
основних чинників, які негативно позначилися на показниках якості та
системності державного регулювання у сфері господарської діяльності. Це
передусім: непрозорість та непередбачуваність самого процесу прийняття
державних рішень; відмова від залучення громадськості до процесу прийняття
державних рішень; відсутність попереднього економічного аналізу наслідків
реалізації державних рішень.
1.01.2004р. набрав чинності Закон України №1160-ІУ “Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності”[142](далі-Закон), який
став головним елементом у системі законодавства з питань державної регуляторної
політики у сфері підприємництва і розпочав новий етап процесу впровадження
регуляторної реформи в Україні. Цей Закон визначає організаційно-правові засади
реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності з
урахуванням практики застосування Указів Президента України “Про усунення
обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”, “Про запровадження
єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва”[140] та інших
нормативно-правових актів, які входять до системи нормативно-правових актів, що
регулюють цей напрям державної політики і містить чітке визначення понять:
державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності, регуляторний
акт, регуляторний орган, регуляторна діяльність, відстеження результативності
регуляторного акта, перегляд регуляторного акта, показники результативності
регуляторного акта, аналіз регуляторного впливу (далі - АРВ), звіт про
відстеження результативності регуляторного акта, розробник проекту
регуляторного акта.
Згідно ст.1 Закону, державна регуляторна політика у сфері господарської
діяльності (далі-державна регуляторна політика) – це напрям державної політики,
спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а
також адміністративних відносин між регуляторними або іншими органами державної
влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно
недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у
діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку
господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що
встановлені Конституцією та законами України. Хоча на думку автора,
нормативно-правова конструкція цього визначення має досить громіздкий вигляд.
Як слушно зауважує В.К.Мамутов, у регуляторному Законі знайшли відображення і
розвиток понятійний апарат і деякі загальні положення ГК. Цей закон, як і ГК,
спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарських відносин,
зокрема, на „зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання
і усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, здійснюваної у
межах, у порядку і способами, встановленими Конституцією та законами
України”(п.1 ст.1).Для досягнення цих цілей закон регламентує не господарську
діяльність безпосередньо, а процедуру правотворчості в розглянутій сфері [78].
У Законі закладено механізм реалізації державної регуляторної політики [93],
значно розширено поняття “регуляторний акт”, під яке підпадає переважна
більшість нормативно-правових актів. Тобто, регуляторний акт – це прийнятий
уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі
положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а
також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами
державної влади та суб’єктами господарювання. Необхідно зазначити, що згідно з
п.2 ст.3 Господарського кодексу (далі - ГК), господарська діяльність може
здійснюватися і без мети одержання прибутку – так звана некомерційна
діяльність. Тобто поняття “господарська діяльність” значно ширше відносно
поняття “підприємницька діяльність”, на яку раніше поширювалася регуляторна
політика [59],[113],[12, 8].
В.С.Щербина пропонує розглядати господарську діяльність як суспільно-корисну
діяльність членів суспільства, їх членів (об’єднань)
- Київ+380960830922