РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОБРАЗУ “ЧАРІВНОГО” У ФРАНЦУЗЬКІЙ НАРОДНІЙ КАЗЦІ
У традиційній структурі чарівної казки існує певна градація елементу ЧАРІВНОГО,
яка й утворює композицію, розподіл персонажів, систему образотворчих засобів та
визначає її ідейно-художню єдність. Насамперед вона є головним засобом
створення образів казкових персонажів. За словником лексична одиниця, виражена
іменником чарівне, має два тлумачення: “merveilleux n.m. 1. Ce qui s’йloigne du
cours ordinaire des choses; ce qui paraоt miraculeux, surnaturel. 2.
Intervention de moyens et d’кtres surnaturels dans une њuvre littйraire, en
partic. dans le conte et dans l’йpopйe” [298, с. 255]. У нашому дослідженні нас
цікавить друге визначення цього поняття, а саме “роль надприродних засобів та
істот у літературному творі, зокрема казці”. Тобто мета даного розділу полягає
в побудові концептуальної моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО” в текстах французьких
народних казок.
2.1. Концептуальне втілення образу “ЧАРІВНОГО”
До реалізації поставленої мети ми залучили методичний апарат когнітивної
лінгвістики, а саме методику фреймової семантики та теорію прототипів. У нашому
дослідженні ми пропонуємо розглядати метаобраз “ЧАРІВНОГО” як текстовий
концепт, що може бути відображений у вигляді ієрархічної структури ЦІЛЕ –
ЧАСТИНА, де ЦІЛЕ виражає власне образ “ЧАРІВНОГО”, а ЧАСТИНА – образи, що
втілюють його у тексті казки. Таким чином, модель концептуального метаобразу
ЧАРІВНОГО має вигляд ієрархічного (гіпонімічного) фрейму, який є різновидом
посесивного та демонструє відношення між родом та видом. Схематична модель
образу “ЧАРІВНОГО” має такий вигляд (див. рис. 2.1):
Рис. 2.1. Типова схематична модель образу “ЧАРІВНОГО”
Вертикальні відношення між слотами фрейму є відношеннями між ЦІЛИМ та ЧАСТИНОЮ,
образом “ЧАРІВНОГО” та його складниками. Внаслідок чого концептуальна структура
метаобразу набуває більшого розгалуження. Нижче наведемо фрагмент ієрархічної
структури моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО”, де останній, позначений на малюнку як
ОБРАЗ, утворює верхівку ієрархічної структури й має ознаки роду. ОБРАЗ 1, що
визначається як вид, перебуває стосовно ОБРАЗУ, у відносинах ЦІЛЕ – ЧАСТИНА й
може мати ознаки роду. Так, наприклад, образ ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА Adversaire
surnaturel (ОБРАЗ 1) укладають такі його складники як: МІФІЧНА ІСТОТА (ОБРАЗ
1.1), ЛЮДИНА (ОБРАЗ 1.2), ТВАРИНА (1.3). Вони, виступаючи як вид, можуть також
підлягати подальшому членуванню як представники роду.
Наступний рівень розгалуження продемонструємо на прикладі актанту МІФІЧНА
ІСТОТА, умовно позначеного на малюнку як ОБРАЗ 1.1, який також може
розглядатися як рід, стосовно ОБРАЗУ 1.1.1, ОБРАЗУ 1.1.2 та ОБРАЗУ 1.1.3, які є
представниками виду. Наповнення образів продемонструємо на прикладі персонажа
МІФІЧНА ІСТОТА (ОБРАЗ 1.1): семиголове чудовисько bкte а sept tкtes (ОБРАЗ
1.1.1), людожер оgre (ОБРАЗ 1.1.2), чаклун тagicien (ОБРАЗ 1.1.3). Всього у
роботі представлено аналіз 20 образів – складників образу ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК,
8 – образу ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, 23 – образу ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК, 47 – образу ЧАРІВНИЙ
ЗАСІБ (див. рис. 2.2):
Рис. 2.2. Фрагмент концептуальної моделі образу “ЧАРІВНОГО”
Структура концептуальної моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО” у французьких народних
казках відображена нами на рис. А.2.1.
Методологія В.Я.Проппа, щодо дослідження структури чарівних казок, була
достатньо широко використана в роботах, присвячених проблемам семіотики тексту.
Із символічної логіки в семіотику перейшло розрізнення термів та предикатів як
основних складників будь-якого висловлювання [149, с. 77]. Терм (лог.) у
логіко-математичному обчисленні є аналогом підмета або додатка в природній
мові, тобто є виразом, що означає (або зображує) об’єкт із Універсуму [286, с.
518]. Згідно з теорією І.І.Ревзіна диференціація персонажів казки та їх функцій
може трактуватися як окремий випадок термів та предикатів [149, с. 77-78 пор.:
113, с. 34]. Логічне поняття терму ототожнюють у семіотиці з поняттям актанта,
що тлумачиться як істота або предмет, який бере участь у процесі в будь-якому
вигляді та в будь-якій ролі, навіть як пасивний фігурант. Термін актант
пов’язаний із певною синтаксичною концепцією, згідно з якою елементарне
висловлювання розчленовується на функції (такі, як суб’єкт, об’єкт, предикат)
незалежно від їх реалізації в синтагматичних одиницях [42, с. 483-484]. Поняття
актанта замінює терміни “персонаж” та “дійова особа”, оскільки воно означає не
тільки людські істоти, але й тварин, предмети, абстрактні поняття, що знайшло
відображення в нашому дослідженні, де образи ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА, ЧАРІВНОГО
ПОМІЧНИКА, ЧАРІВНОГО РОДИЧА та ЧАРІВНОГО ЗАСОБУ представлені класами ЛЮДЕЙ,
ТВАРИН, МІФІЧНИХ ІСТОТ, ТВАРИН, РОСЛИН та АРТЕФАКТІВ.
У мовленні та побудованих на його основі вторинних моделюючих системах, тобто
оповідних текстах, до яких належать і тексти казок, виокремлюють також
предикати. Предикатом є конститутивний член судження, тобто те, що
висловлюється, стверджується або заперечується стосовно суб’єкта. Предикат
перебуває в предикативному відношенні до суб’єкта. Предикатом не є будь-яка
інформація про суб’єкт, а вказівка на ознаку предмета, його стан та відносини з
іншими предметами.
Виділяють таксономічні предикати, які позначають входження предмета до класу,
реляційні предикати, які демонструють відношення даного об’єкта до інших та
характеризуючі предикати, які вказують на динамічні та статичні ознаки
суб’єкта. Відповідно статичні К-предикати (квалітативні) виражають його
інгерентні властивості, наприклад: “бути молодим”, “бути злим” [113, с.
195-196], динамічні Т-предикати (трансформативні) виражають зміни
- Київ+380960830922