РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ
ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Загальна характеристика законодавства України про ліцензування
Основи ліцензування в Росії були закладені в 1899 р., коли був створений
Департамент окладних зборів (аналог сучасної Ліцензійної палати), що здійснював
стягування так званих „патентних зборів” за здійснення торговельних операцій.
Після виплати підприємцями фіксованої грошової суми їм видавався патент на
здійснення певної діяльності. А.В. Шестаков у своїй роботі „Ліцензування
підприємницької діяльності” відзначає, що граф Ю.С. Вітте з цього приводу
говорив, що „Цей Департамент має служити не стільки зміцненню фінансової
стабільності держави, але навпаки, допомоги його громадянам у розвитку
торговельної та іншої справи... зміцненню грошової одиниці” [84, с.140].
Застосування методів ліцензування в умовах радянської правової системи було
досить обмеженим [85, с.6]. У радянському праві ліцензування виконувало в
основному функцію державного контролю над експортом та імпортом товарів і
витратою валютних коштів. З переходом до ринкової економіки інститут
ліцензування вийшов на якісно більш високий правовий рівень [33, с.90].
У російській юридичній літературі відзначалося, що розвиток інституту
ліцензування на рубежі 1991-1992 рр. обумовлений зміною економічних і правових
формацій; держава в цих умовах була заінтересована в інтенсифікації
приватноправової діяльності, однак її здійснення поза державною регламентацією
не було можливим. Назріла необхідність введення методів діючого забезпечення
захисту прав громадян і економічної безпеки Росії. Одним з таких методів і
стало ліцензування [28, с.29]. Російські вчені-економісти зазначають, що у
Росії адміністративні бар'єри як спосіб регулювання господарської діяльності
виникли у відповідь на товарну інтервенцію початку 90-х років. Масове
проникнення на ринок неякісних і небезпечних товарів, а також розвиток ринку
послуг призвели до того, що заходи, за своєю суттю виключного характеру,
насамперед сертифікація і ліцензування, почали застосовуватися для контролю
основної маси товарів і послуг [11, с.78].
Хоча історичні корені ліцензування мають давню природу, але до переходу України
до ринкової економіки ліцензування не мало широкого поширення. Корінні зміни,
що відбулися, пов'язані із закріпленням приватної власності, свободи
підприємницької діяльності, стали передумовами для закріплення обмежень щодо
певних видів господарської діяльності [18, с.186].
В Україні правовою базою регулювання ліцензування певних видів господарської
діяльності є Конституція України. Вона відповідно до міжнародно-правових
стандартів прав людини закріплює права і свободи громадян, що забезпечують
насамперед життя, здоров'я, особисту недоторканність; встановлює обов'язок
держави щодо захисту конституційних прав і свобод. Норми і принципи Конституції
мають бути визначальними у системі законодавства про ліцензування певних видів
господарської діяльності, що спрямоване на забезпечення умов розвитку і захист
життя особистості і громадянина.
Правове регулювання ліцензування підприємницької діяльності в Україні
складалося поступово. Поява і розвиток правового регулювання ліцензування
підприємницької діяльності обумовлено кардинальними змінами, що відбулися в
нашій країні на початку 90-х років ХХ століття, які вплинули на економіку
держави і законодавство, як правову форму її забезпечення. У зв'язку з цим
вважаємо необхідним аналіз основних етапів становлення цього правового
інституту, а також характеристику сучасного стану правового регулювання
ліцензування господарської діяльності.
Перший етап пов'язаний з прийняттям на початку 90-х років низки законодавчих
актів, що передбачали застосування ліцензування діяльності, у тому числі
підприємницької, як правового засобу регулювання економічних відносин.
В українському праві поняття „ліцензування підприємницької діяльності” і
загальні норми, що регламентують таке ліцензування, уперше з'явилися в ст.4
Закону України „Про підприємництво” від 07.02.91 р. Відповідно до цих норм
обмеженню (ліцензуванню) підлягали окремі види підприємницької діяльності, що
не можуть здійснюватися без ліцензії, яка видається Кабінетом Міністром України
або уповноваженим ним органом виконавчої влади.
З моменту прийняття Закону України „Про підприємництво” було законодавчо
впроваджено регулювання окремих видів діяльності через застосування дозволів
(ліцензій), як одного з важелів державного регулювання підприємництва, де в
ст.4 було встановлено перелік видів діяльності, якими суб'єкти підприємництва
можуть займатися тільки на підставі ліцензії. На той час цей перелік складав
одинадцять видів діяльності.
Надалі внаслідок появи та розвитку окремих видів підприємницької діяльності
держава вводила їхнє ліцензування.
У процесі розвитку основ законодавства незалежної України було прийнято велику
кількість нормативно-правових актів з регулювання окремих сфер господарської
діяльності, що установили обмеження, пов'язані з необхідністю одержання
спеціальних дозволів (ліцензій) для здійснення кількох десятків її видів. При
цьому нормотворчий процес йшов як шляхом внесення численних змін і доповнень до
ст.4 Закону „Про підприємництво”, так і прийняття інших актів законодавства або
внесення в них відповідних доповнень. Так, низка згаданих обмежень була
установлена Законами України „Про основи містобудування”, „Про ветеринарну
медицину”, „Про зв'язок”, „Про дорожній рух», Кодексом України про надра та
іншими актами [86, с.3].
До Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницьк
- Київ+380960830922