Розділ 2
Об’єкт і методи дослідження
Дисертаційна робота виконана на базі Вінницької міської клінічної лікарні № 1
(кардіологічного відділення № 2). Експериментальна частина виконана в
науково-дослідній лабораторії Вінницького національного медичного
університету.
2.1. Об’єкт і методи вивчення експериментальних аритмій серця
Антиаритмічні властивості аміодарону та флуоксетину досліджували на
експериментальних моделях аритмій серця з відомим іонним патогенезом [161].
Аконітин – алкалалоїд, який токсично впливає на серцевий м’яз та порушує всі
основні функції серця [146, 161]. Під його впливом відбувається пригнічення
активності синусного вузла, в той же час діяльність вторинних водіїв ритму, що
знаходяться нижче, посилюється [161]. Аконітину притаманна властивість значно
підвищувати збудливість серця, що призводить до формування багаточисельних
ектопічних вогнищ у різних ділянках міокарду [146]. Встановлено також, що
аконітин може провокувати розвиток аритмій серця за механізмом re-entry, в тому
числі і в передсердях. Ектопічна природа аритмогенезу при застосуванні
аконітину була доведена [161] при використанні культури серцевих клітин, в яких
була зафіксована високочастотна активність, причому розміри культури не
допускають формування замкнутих шляхів проведення або циркуляції збудження.
Використання мікроелектродної техніки дало можливість довести тригерний
механізм розвитку аконітинової аритмії при рівні трансмембранного потенціалу
–40 - -60 мВ [146]. Використання методу визначення прихованої електричної
нестабільності міокарду при введенні неаритмогенних доз аконітину за допомогою
десинхронізації ритмів передсердь та шлуночків засвідчило можливість формування
АС за всіма основними механізмами (спонтанної діастолічної деполяризації,
re-entry та „тригер”) [48, 91, 136, 161]. Використання методу фіксації
потенціалу дозволили визначити молекулярно-іонний механізм дії аконітину.
Встановлено, що під впливом аконітину в волокнах Пуркін'є при значенні
потенціалу – 50 - -60 мВ виникає всередину направлений струм. Цей струм не
виникає при одночасному застосуванні блокатора натрієвих каналів тетродотоксину
[146], що дозволяє саме натрієві канали вважати точкою прикладення дії
аконітину. На зміну структури і функціонування натрієвих каналів при дії
аконітину вказують і інші автори [146]. Крім того за даними авторів [60]
аконітин гальмує повільний кальцієвий струм (Isi), не впливаючи на вихідний
калієвий (IK) потік, що призводить, на їх думку, до скорочення потенціалу дії
і, відповідно, рефрактерного періоду, а це, в свою чергу, сприяє засвоєнню
більш високих частот збудження клітин. Але, в певних умовах, за рахунок
холінолітичного впливу на нервові закінчення, можливе пригнічення (IK (Ach)),
що разом з активацією натрієвого потоку (INa) може сприяти подовженню
тривалості потенціалу дії, а значить і інтервалу Q-T, що в свою чергу може
провокувати розвиток АС за механізмом ранньої постдеполяризації.
Активація INa нервових та м’язових клітин сприяє розвитку деполяризації і
зумовлена тим, що натрієві канали виявляються постійно активованими при
нормальному значенні потенціалу спокою [91, 157]. При цьому аконітин
зв’язується з натрієвими каналами, що перебувають в активованому стані,
унеможливлюючи їх інактивацію [146]. В реалізації кардіотоксичних ефектів
аконітину, значну роль відіграє його вплив на ЦНС, оскільки при
інтраветрикулярному або інтрацеребральному введенні розвиваються характерні
порушення ритму серця [91, 136]. Існують повідомлення, що при фібриляції
шлуночків при аконітиновій моделі АС спостерігається зміна реологічних
властивостей сарколеми за рахунок перерозподілу мембранних ліпідних фракцій в
бік підвищення рівня насичених жирних кислот, а вираженість цих змін корелює з
активацією ПОЛ, яка відбувається в умовах аконітинової фібриляції [126].
Аконітинова аритмія використовується для пошуку антиаритмічних препаратів, яким
притаманна дія протиаритмічних засобів I клас за класифікацією Vaughan Williams
[60, 91].
Аконітинову модель аритмій серця [91] моделювали шляхом введення аконітину в
стегнову вену наркотизованим етаміналом натрію (40 мг/кг) білим щурам вагою
110-180 г в дозі 30 мкг/кг. Порушення серцевого ритму під впливом аконітину
розвивались через 1-3 хв. і носили різноманітний характер, проявляючись
надшлуночковою та шлуночковою екстрасистолією, часто за типом аллоритмії,
прискореним ідіовентрикулярним ритмом, пароксиз-мальною шлуночковою
тахікардією, з епізодами „пірует”–тахікардії, тріпотінням та фібриляцією
шлуночків; порушеннями СА-, АВ- та внутрішньошлуночкової провідності. Дані
порушення серцевої діяльності тривали до 1 год. і в більшості випадків
призводили до загибелі тварин. Досліджуванні фармакологічні сполуки вводили
внутрішньовенно через 1–2 хв. з моменту появи порушень ритму в наступних дозах:
аміодарон – 5 мг/кг, флуоксетин – 1 мг/кг, флувоксамін – 2 мг/кг, що не
перевищувало 10 % від ЛД50. Дослідження з використанням аконітинової моделі
проведені на 40 білих щурах.
Хлоридкальцієва модель аритмій серця часто використовується для пошуку
антиаритмічних засобів [60, 91]. Механізм аритмогеної дії хлористого кальцію
пов'язаний з різким підвищенням його концентрації в міокардіальних клітинах із
зниженням співвідношення з калієм [3, 57], стимуляцією симпатичної ланки НС та
гіперкатехоламінемією [91], яка в свою чергу сприяє активації кальцієвого току
всередину клітини [146]. Надходження кальцію через канальний механізм
призводить до активації вивільнення саркопл
- Київ+380960830922