РОЗДІЛ 2
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
Відповідно до природоохоронного законодавства України, нормування якості
навколишньої природного середовища виробляється з метою встановлення гранично
припустимих норм впливу, що гарантують екологічну безпеку населення, збереження
генофонду, що забезпечують раціональне використання і відтворення природних
ресурсів в умовах стійкого розвитку господарської діяльності. При цьому під
впливом розуміється антропогенна діяльність, зв'язана з реалізацією
економічних, рекреаційних, культурних інтересів і така, що привносить фізичні,
хімічні, біологічні зміни в природне середовище.
Визначена в такий спосіб ціль має на увазі накладення граничних умов
(нормативів) як на сам вплив, так і на фактори середовища, що відбивають і
вплив, і відгуки екосистем. Принцип антропоцентризму вірний і у відношенні
історії розвитку нормування: значно раніше інших були встановлені нормативи
прийнятних для людини умов середовища (насамперед, виробничого). Тим самим був
покладений початок роботам в області санітарно-гігієнічного нормування. Однак
людина не самий чуттєвий з біологічних видів, і принцип "Захищена людина -
захищені і екосистеми", узагалі говорячи, невірний. Екологічне нормування
припускає облік так називаного припустимого навантаження на екосистему.
Припустимою вважається таке навантаження, під впливом якого відхилення від
нормального стану системи не перевищує природних змін і тому не викликає
небажаних наслідків у живих організмів і не веде до погіршення якості
середовища. До дійсного часу відомі лише деякі спроби обліку навантаження для
рослин суші і для співтовариств водойм рибогосподарського призначення .
2.1. Аналіз стандартів України та Російської Федерації із якості водних
ресурсів
Якість вод і види водокористування. Під якістю води в цілому розуміється
характеристика її складу і властивостей, що визначає її придатність для
конкретних видів водокористування, при цьому критерії якості являють собою
признаки, по яких виробляється оцінка якості води.
Гранично припустима концентрація у воді водойми господарсько-питного і
культурно-побутового водокористування (ГДКв) - це концентрація шкідливої
речовини у воді, що не повинна робити прямого чи непрямого впливу на організм
людини протягом усього його життя і на здоров'я наступних поколінь, і не
повинна погіршувати гігієнічні умови водокористування.
Гранично припустима концентрація у воді водойми, використовуваного для
рибогосподарських цілей (ГДКвр) - це концентрація шкідливої речовини у воді, що
не повинна робити шкідливого впливу на популяції риб, у першу чергу
промислових.
Нормування якості води складається у встановленні для води водяного об'єкта
сукупності припустимих значень показників її складу і властивостей, у межах
яких надійно забезпечуються здоров'я населення, сприятливі умови
водокористування й екологічне благополуччя водяного об'єкта.
Гранично припустима концентрація речовини у воді встановлюється:
1) для господарсько-питного і культурно-побутового водокористування (ГДКв) з
обліком трьох показників шкідливості:
- органолептичного;
- загальносанітарного;
- санітарно-токсикологічного.
2) для рибогосподарського водокористування (ГДКвр) з обліком п’яти показників
шкідливості:
- органолептичного;
- санітарного;
- санітарно-токсикологічного;
- токсикологічного;
- рибогосподарського.
Органолептичний показник шкідливості характеризує здатність речовини змінювати
органолептичні властивості води. Загально-санітарний - визначає вплив речовини
на процеси природного самоочищення вод за рахунок біохімічних і хімічних
реакцій за участю природної мікрофлори. Санітарно-токсикологічний показник
характеризує шкідливий вплив на організм людини, а токсикологічний - показує
токсичність речовини для живих організмів, що населяють водний об'єкт.
Рибогосподарський показник шкідливості визначає псування якостей промислових
риб. Найменша з нешкідливих концентрацій по трьох (п'ятьох) показниках
шкідливості приймається за ГДК із указівкою показника шкідливості, що лімітує.
Розрізняють три типи вимог до якості води [150]: 1 тип – до якості
водопровідної води за централізованого водопостачання (стандарт 2874-82 "Вода
питна. Гігієнічні вимоги та контроль за якістю"); 2 тип – до якості питної води
місцевих джерел водопостачання ("Санітарні правила по обладнанню і утриманню
колодязів і каптажів джерел, які використовуються для децентралізованого
господарсько-питного водопостачання"); 3 тип – до якості води джерел
централізованого господарсько-питного постачання (стандарт 2761-84 "Джерела
централізованого господарсько-питного водопостачання. Гігієнічні, технічні
вимоги і правила вибору"). У 3-ому типі виділяють три класи або підтипи для
поверхневих джерел водопостачання і три - для підземних. До 1-го класу
відносяться джерела з якістю води, яку може бути доведено до вимог стандарту
шляхом фільтрації без коагуляції або з застосуванням малих доз коагулянту,
знезараження. До 2-го класу належать джерела з дещо гіршою якістю, яку може
бути доведено до вимог стандарту шляхом застосування традиційних методів
обробки води: коагулювання з наступним відстоюванням, фільтрування (або
мікрофільтрування), контактне освітлювання, знезараження. До 3-го класу
віднесено джерела, якість води яких не може бути доведена до вимог стандарту
питної води за допомогою традиційних схем і методів очистки, а вимагає
додаткової обробки.
Інша система [137] дозволяє підійти до оцінки якості поверхневих вод, які не є
джерелом водопостачання (табл
- Київ+380960830922