Розділ 2. Об`єкти, методи і умови проведення досліджень
2.1. Об`єкти та умови проведення досліджень
Об’єкти досліджень – ґрунти, добрива, засоби захисту рослин, насіння, сорти
сільськогосподарських рослин, тварини та їхній вплив на процеси, що протікають
у системі ґрунт – рослина - тварина і визначають її екологічний стан, а також
стан складових агроекосистем та особливості забезпечення їх стійкості,
стабільності та збалансованого розвитку шляхом створення відповідної локальної
еколого-математичної моделі.
Предметом дослідження є методика математичного моделювання агротехнологій за
показниками екологічного впливу на сільськогосподарські культури, бур’яни,
тварини, стан навколишнього середовища.
База проведення досліджень. Дослідження виконано на базі Інституту агроекології
УААН та його Полтавської лабораторії агроекологічного моніторингу, Полтавської
державної аграрної академії та аграрних підприємств різної форми власності
Полтавської області.
2.2. Грунтово-кліматичні умови
Розробка еколого-математичних моделей зональних агроекосистем Полтавщини
проведена, переважно, на основі літературних джерел, аналізу і узагальнення
експериментальних досліджень у аграрних підприємствах різної форми власності
Полтавської області в 1998-2005 роках.
Напрямки екологічно безпечного високоефективного використання землі та
біологізації сучасного ресурсозберігаючого землеробства, процеси формування
зростаючої родючості ґрунту, принципи побудови раціональних сівозмін,
екологобезпечні шляхи удосконалення обробітку ґрунту, заходи з підвищення
продуктивності сільськогосподарських рослин і тварин та покращення якості
продукції рослинництва і тваринництва вивчали на основі відповідних моделей.
Полтавська область знаходиться в центральній частині Лівобережної України на
палеогеновій рівнині, що являється частиною Придніпровської низини. Для
Лівобережжя характерна звуженість вододілів і звивистість вододільних ліній.
Розподіл висот в межах вододілів також нерівномірний, що визначає їх асиметрію.
Остання обумовлена нахилом топографічної поверхні і найбільш помітна поблизу
вододілів рік, що прорізають плато по діагоналі відносно його нахилу.
За своїм рельєфом територія центральної частини Полтавської області є невисокою
слабогорбистою рівниною, розчленованою порівняно неглибокими річковими
долинами, ярами і балками. Найбільш пагорбкуватою є смуга вздовж правого берега
річки Ворскла з підвищенням на 160-179 метрів над рівнем моря.
Річки, що тут протікають, Ворскла і Коломак, мають широкі долини з
несиметричними схилами: праві береги порізані ярами різних розмірів, балками,
блюдце подібними поглибленнями, ліві – пологі і плоскі.
Розчленований рельєф сприяє розвитку ерозійних процесів, що ведуть до
замулювання річок, змиву родючого ґрунтового покриву і загального зниження
родючості ґрунту.
Ґрунти області дуже різноманітні за своїм утворенням, механічним складом і
родючістю. Центральну частину території (70%) займають потужні, мало і
середньогумусні чорноземи. Східна частина області, на межі з Харківською
областю, зайнята звичайними середньо гумусними чорноземами, перехідними до
потужних. Навколо Полтави і Гадяча, на підвищених гребенеподібних вододілах,
значну площу займають сірі і темно-сірі ґрунти. Менші їх площі зустрічаються
також в Диканському і Зінківському районах.
Опідзолені чорноземи у вигляді окремих плям, інколи значних розмірів
зустрічаються в усій зоні, особливо в Хорольському, Зінківському і Диканському
районах.
Долини річок Псла і Ворскли покриті дерново-слабопідзолистими супіщаними
ґрунтами. Значну частину річкових терас займають чорноземно-лучні солонцюваті
ґрунти. Рідше зустрічаються лучні солонцюваті ґрунти в комплексі з
чорноземно-лучними ґрунтами.
Провідна роль в формуванні клімату будь-якої місцевості належить сонячному
світлу і теплу. Максимум прямої сонячної радіації центральної частини
Полтавської області припадає на липень, мінімум – на грудень, а річні коливання
співпадають з коливаннями хмарності. Тому найменша тривалість сонячного сяяння
спостерігається в грудні і складає 33 години або 13% можливої, найбільша –
помічається в липні – 298 годин або 61,0% можливої.
Вагому частину тепла приносить на землю розсіяна радіація. В процесі
фотосинтезу рослини використовують біля 0,5% енергії, яку називають
фотосинтетично активною радіацією (ФАР). В центральній частині Полтавської
області найменше значення ФАР спостерігається зимою – 34-84 МДж/міс.м2,
найбільше – в літні місяці – 260-327 Мдж/міс.м2.
Річний хід температури повітря майже співпадає із річним ходом надходження
сонячної радіації. Найбільш холодним (-6,9°С) місяцем в зоні, що описується є
січень. Найбільш висока температура повітря частіше всього спостерігається в
липні. Проте в окремі роки серпень буває теплішим липня. Річна амплітуда
складає 27,4°С. Із року в рік вона може змінюватись.
Важливою характеристикою теплового режиму відповідно до вирощування різних
сільськогосподарських культур є тривалість теплого періоду року і періоду
вегетації. Стійкий перехід середньодобових температур повітря через +5,0°
спостерігається 7.04 весною і 26.10 восени; тривалість складає 202 дні. Перехід
середньодобових температур через +10 і +15°С спостерігається відповідно
23.04-5.10 – 160 днів і 14.05-11.09 – 120 днів. Суттєві корективи в можливий
період вегетації сільськогосподарських культур вносять заморозки. Найпізніші
заморозки весною спостерігались в 1909 році – 23 травня, а найперші – восени,
зареєстровані 8 вересня 1959 року. Для оцінки теплових ресурсів місцевості
стосовн
- Київ+380960830922