РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ
УКРАЇНСЬКОГО РОЗТОЧЧЯ
Розточчя є крайнім північно-західним відрогом Подільської височини, який має
вигляд горбистого пасма шириною 15-20 км, котре починається в межах м. Львова і
в північно-західному напрямку продовжується на території Польщі. На українську
частину пасма припадає близько 1/3 його загальної довжини (60 км), а її площа
становить 115 тис. га. По території Розточчя проходить вододіл між басейнами
Балтійського й Чорного морів. В адміністративному відношенні Українське
Розточчя знаходиться в межах Яворівського й Жовківського районів Львівської
області.
За межу Розточчя приймаємо в основному межу однойменного фізико-географічного,
геоморфологічного і природного району [107–110]. Північно-східна його межа
проходить на південний схід від державного кордону з Польщею приблизно по лінії
Рава-Руська – Монастирок – Магерів – Крехів – Жовква – Зашків – Гряда – Великі
Грибовичі – Львів (Кортумова гора) і співпадає з підніжжям крутого уступу
Подільської височини. Південно-західна межа є на більшій своїй протяжності
орографічно невиразною, її умовно проводимо по лінії Білогорща – Мальчиці –
Затока – Добростани – Новояворівськ – Шкло – Вербляни – Немирів.
Я. Бурачинський [111] зараховує до Розточчя також частину Давидівського пасма –
від Замкової гори (м.Львів) на південний схід до лінії Виннички – Пасіки. Ми
схиляємось до думки більшості вітчизняних географів щодо крайньої
південно-східної точки району (Кортумова гора), оскільки Львівська улоговина з
долиною р. Полтви чітко розмежовує орографічно й геоморфологічно пасма Розточчя
й Давидівське. Останнє без виразних орографічних ліній на південному заході
переходить у Львівське Опілля [110].
2.1. Геологічна будова, рельєф і грунтовий покрив
Геологічна будова Розточчя досить складна. Більшість відомих тут шарів мають
різнорідну структуру і розділені системами розломів різного віку. Його
платформова частина складена кристалічними породами докембрію, які здебільшого
глибоко занурені під осадові породи і на поверхню не виходять [112]. Відклади
палеозою належать до кембрійської, силурійської, девонської та кам’яновугільної
систем [111]. Ці відклади майже всюди залягають на значній глибині. Відклади
мезозою представлені породами юрського та крейдового періодів. Крейдові
пісковики і мергелі, перекриті неогеновими (тортонськими) вапняками і
пісковиками, формують структурний рельєф Розточчя. Четвертинні відклади на
вододілах і привододільних схилах та пасмах представлені лесовидними суглинками
елювіально-делювіального типу, в долинах і на їхніх схилах – алювієм русел і
заплав та перших надзаплавних терас, а також піщаними й супіщаними
водно-льодовиковими плейстоценовими відкладами. В смузі денудаційного уступу
поширені відклади делювіальних шлейфів схилів [109]. Існує гіпотеза, що
територія Розточчя, на відміну від інших частин Подільської височини, певний
час була вкрита льодовиком, вік якого датують періодом Окського (Міндельського)
зледеніння [113–115].
Поверхня Розточчя має асиметричну будову, максимальні її висоти (360-390 м
н.р.м) в основному зосереджені вздовж звивистого північно-східного краю, який
стрімко піднімається 80-100-метровим уступом над прилеглою рівниною Малого
Полісся. Тут розташовані ерозійні останці – Кортумова гора, Чорна гора та інші,
з досить високим рівнем залягання крейдових відкладів (до 340 м), над якими
відслонюються піски і літотамнієві вапняки тортону. Південно-західний край
прямолінійніший і має східчастий характер без виразних орографічних ліній.
Нижчі його уступи утворюють відроги на міжріччях верхів’їв річок Любачівки,
Шкло і Вишні. Абсолютні висоти знижуються до 300 м. Місцевість має хвилястий
характер, будучи поступовим переходом до акумулятивної Надсянської рівнини
[110].
Скульптурний рельєф Розточчя складається з горбистих пасем та окремих горбів,
найвищий з яких сягає 400 м н.р.м. (безіменна вершина в околицях с. Дубровиця
[111]). Обриси пасем і горбів закруглені, горби здебільшого плосковершинні,
відносні їхні висоти сягають 50 м. На ділянках крутіших схилів часто поширена
яркова мережа. Трапляються глибоко врізані яри, що сягають крейдових відкладів.
Місцями поширені карстові форми рельєфу, розвиток яких зумовлений близьким
заляганням тортонських гіпсів [116, 117].
Річки, що розчленовують Розточчя, звичайно мають широкі заболочені долини,
місцями з улоговинними розширеннями. В декількох місцях височина наскрізь
прорізана поперечними так званими прохідними долинами, що в плейстоцені
вірогідно служили шляхами стоку талих льодовикових вод Окського (Міндельського)
зледеніння. В Українському Розточчі виділяють п’ять таких долин: від
Рави-Руської на Яворів; від Магерова на Добростани; від Крехова на
Івано-Франкове; від Зашкова на Брюховичі і Рясне; від Мальчиць на Білогорщу і
Львів. Остання долина служить південною межею Розточчя, відокремлюючи його від
Львівського Опілля і Давидівського пасма. У долинах місцями розвинуті еолові
піщані утворення [109, 110].
За геоморфологічними особливостями у межах Українського Розточчя виділяють 3
райони: Равське, Янівське і Львівське Розточчя [111, 118]. Межа між Равським і
Янівським Розточчям проходить по лінії Старичі – верхів’я р. Верещиці – долина
р. Кислянки – Руда Крехівська; між Янівським і Львівським – по лінії Крехів –
Дубровиця – Жорниська, тобто вздовж Крехівсько-Янівської прохідної долини.
Складність геологічної будови і різноманітність форм рельєфу зумовили мозаїчний
характер розподілу грунтових типів на Розточчі. В межах району виявлено 4
основних типи грунтів [119, 120]:
1) дерново-слабопідзолисті та опідзолені на флювіогл
- Київ+380960830922