РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЗАСОБИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методичний апарат дослідження та його обґрунтування
Процедура здійснення емпіричного соціально-психологічного аналізу особливостей
управління навчальним процесом у вищому технічному навчальному закладі
передбачає, насамперед, розкриття змісту і специфіки тих психологічних
чинників, які зумовлюють бажану успішність управлінської діяльності. До таких
чинників, згідно з проведеним у попередньому (теоретичному) розділі аналізом,
були віднесені низка психологічних характеристик суб’єкта і об’єкта управління,
а саме - особливості мотиваційної сфери викладачів, керівників та студентів
коледжу, їх соціальні цінності, соціально-психологічний клімат у педагогічному
та студентському колективах, особливості стилів спілкування та управління,
соціально-психологічна адаптивність співробітників, а також показник
ефективності діяльності організації в цілому.
До складу додаткових діагностичних прийомів, що використовувалися у даному
дослідженні були залучені:
* експертне оцінювання;
* індивідуальне інтерв’ю.
Дослідження здійснювалося у Запорізькому електротехнічному коледжі. Вибірку
складали члени викладацького (86 осіб) та управлінського (21 особа) персоналу,
а також студентські групи першого і випускного (третього або четвертого,
залежно від спеціальності) курсів (загалом – 609 осіб) коледжу.
Загальна процедура дослідження складалася із двох етапів:
* констатуючого (реєстраційного) етапу, що складався з двох серій;
* формувального етапу, який складався із основної і підсумкової частин.
Перша серія констатуючого етапу мала на меті дослідження рівня сформованості
професійно важливих якостей у керівного складу коледжу за допомогою переліку
методик, відібраних нами на пошуковому етапі дослідження.
Проблема професійної діяльності управлінця (керівника) отримала в
соціально-психологічній літературі самостійний статус, про що свідчить
численність досліджень останньої як з боку зарубіжних, так і вітчизняних
психологів. В процесі дослідження змісту, особливостей, умов і чинників
ефективності управлінської діяльності накопичено чималий досвід, разом з тим і
значна кількість інструментальних засобів і діагностичних методик, спрямованих
передусім на визначення структури тих особистісних утворень, які, як
передбачається, складають достатню і необхідну умову досягнення керівником
належної ефективності управлінською діяльності.
Задоволенню зазначеної умови мають відповідати, за Ф. Тейлором, такі риси, як
розум, освіченість, досвід, такт, енергія, кмітливість, чесність, здоров’я;
екстраверсія, допитливість, рішучість, толерантність, уважність, сміливість,
незворушність, гнучкість (Б. Карлоф); компетентність, відповідальність, почуття
нового, схильність до ризику, бачення перспективи, чутливість, динамічність,
працездатність, самовдосконалення (Р. Герстенберг); інтелектуальні і спеціальні
здібності (М. Шоу); теоретичний і практичний інтерес (Р. Кричевський);
інформованість, компетентність, спеціальні вміння (Е. Гизель); домінантність,
упевненість у собі, емоційна врівноваженість, стресостійкість, креативність,
прагнення до успіху, підприємництво, відповідальність, надійність у виконанні
завдань, незалежність, товариськість (Р. Стогдилл); інтелект, компетентність,
активність, енергійність, самоконтроль, комунікабельність (А. Шмельов);
самостійність суджень і рішень, здатність приймати нове і оволодівати ним,
концентрація на справі (ділова спрямованість), повага до особистості іншого,
вміння віднайти індивідуальний підхід до підлеглого, готовність до сприяння і
співпереживання, готовність вислухати і зрозуміти іншу людину, враховувати
точку зору іншого при прийнятті рішення (А. Хараш).
Здійснені також спроби презентувати базовий перелік якостей керівника, якими
забезпечується особистісна регуляція успішності управлінської діяльності,
зокрема: система ціннісних орієнтацій, комунікативна компетентність,
самоставлення, наполегливість, рішучість, впевненість у собі, витримка,
оптимізм, відповідальність, організованість, комунікабельність, емпатія,
контактність, життєрадісність, почуття гумору, логічність і критичність
мислення, винахідливість, компетентність, самостійність, здатність до ризику,
уважність, вимогливість, справедливість, зацікавленість мотивацією підлеглих
[195].
На погляд Е. Борисової, якій належить одна із перших спроб розробки тесту
управлінських здібностей, достатніми для оцінки успішності здійснення
професійної управлінської діяльності, можуть визнані ті, що охоплюють три блока
професійно важливих якостей керівника: інтелектуальний, особистісний і
динамічний.
До першого включаються вміння сприймати і аналізувати різноманітну інформацію,
її систематизувати і узагальнювати, швидко „схоплювати” сенс документів,
приписів, інструкцій, розпоряджень, чітко формулювати цілі діяльності,
прогнозувати розвиток ситуації, оцінювати наслідки власних рішень,
організовувати діяльність інших людей, будувати струнку систему доказів, вміння
переконувати підлеглих у своїй правоті, здатність продукувати нові ідеї, бачити
елементи новизни і творчості у діяльності інших людей, креативність
(компетентність, аналітичність мислення).
До другого (особистісного) – вміння впливати на інших людей, упевненість у
собі, наполегливість і вміння переконувати, стриманість, вміння не втрачати
самовладання у екстремальній ситуації, здатність не перебільшувати труднощі і
перешкоди на шляху до досягнення мети, вміння знаходити засоби подолання
складнощів, ділова спрямованість, прагнення брати відповідальність на себе,
активніст
- Київ+380960830922