РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
2.1. Суб’єктивне ставлення студентської молоді до внутрішніх та зовнішніх
детермінант власної правової поведінки
Розглядаючи правову поведінку людини ми виходимо з вимог системного підходу,
який передбачає розв’язання компонентного завдання, виконання якого означає
визначення не тільки системних властивостей соціалізації індивида, але також і
принципів функціонування його в певному соціокультурному просторі та розкриття
психологічних механізмів реалізації системних якостей у структурі спільної
діяльності студентського колективу [8; 76; 151].
Як зазначають фахівці специфічні властивості цілеспрямованих систем диктують і
особливі принципи їх дослідження [151, 252].
Серед таких принципів вчені виділяють: системну цілісність, емерджентність,
системну редукцію, контрінтуїтивну поведінку, прогностичність,
локально-інтегративні зв’язність і ряд інших.
Ми пропонуємо зосереджити увагу саме на перелічених принципах, оскільки на нашу
думку, вони відповідають задачам нашого дослідження.
Принцип системної цілісності в найширшому розумінні означає, що будь-яка
система як щось ціле є в якісному відношенні щось більше, ніж проста сукупність
її частин. Елементи, об’єднуючись в системи взаємопов’язаних частин, набувають
або виявляють нові системні властивості, яких вони не мали зокрема, існуючи в
ізольованому вигляді.
Як зазначає В.В. Третьяченко поняття цілого є одним з центральних у теорії
систем. Легше сказати, що «все є взаємопов’язаним», але значно важче зрозуміти
різні зв’язки буття, тобто побачити, як різні зв’язки буття справляють вплив
один на одного [151, 253].
Принцип емерджентності вказує на можливість виникнення особливих (нових,
корисних) властивостей при об’єднанні елементів у цілісну систему, тобто таких
емерджентних властивостей, появу яких не можна було заздалегідь передбачити або
вгадати, спостерігаючи за поведінкою ізольованих частин.
Відмінність емерджентності від цілісності полягає в тому, що цілісність
передбачає виникненн таких нових властивостей системи, задля яких і була
створена система, а емерджентність говорить про можливість появи нових і
несподіваних для творців системи властивостей, які не планувалися й не
очікувалися.
Дослідники зазначають, що ці властивості можуть бути шкідливими й небажаними,
якщо оцінити їх з позиції системних цілей. Емерджентні властивості не
обов’язково узгоджені із загальною концепцією функціювання системи та із
системотвірними зв’язками, навпаки, вони можуть їм суперечити й навіть
руйнувати їх [120; 151].
Принцип системної редукції передбачає те, що система за певних умов поводить
себе значно простіше, ніж її частини. Власне, у цьому феномені виявляється
також принцип емерджентності: при об’єднанні в організовану цілеспрямовану
систему окремі складні елементи (підсистеми), утворивши систему, втрачають
рівні свободи своєї поведінки. Тобто, складні елементи, утворивши систему,
виявляють антиентропійну впорядкованість у свїй поведінці.
Як відмічають фахівці, ймовірно, системна редукція являє собою одну з
найважливіших закономірностей живої матерії, яка виразно виявляється на рівні
клітинної організації. Поведінка одно-клітинної істоти – мікроба чи амеби – є
надзвичайно простою, але внутрішня будова клітини невимовно складна, тут
виявляються десятки тисяч структурних компонентів, які виробляють безліч
хімічних речовин [151, 258].
Завдяки системній редукції виникає можливість описати як поведінку людини у
колективі, так і саму поведінку колектива.
Загальновідомо, що найскладнішим об’єктом вивчення є колектив чи велика група,
складені з унікальних індивідуальностей. Саме тому це заміщується в теорії
своєю моделлю, яка містить певну кількість параметрів. Наприклад, в теорії
організаційного управління такою моделлю є організаційна структура колективу,
доповнена інституційними нормами та правилами поведінки, системою моральних
стимулів. Як що з цих позицій спробувати розробити соціально-психологічну
модель правової поведінки особистості , то буде доречним саме звернути свою
увагу на те, що правова поведінка як система за певних умов може поводить себе
значно простіше, ніж її частини, а саме чинники, які впливають на її
формування.
Принцип контрінтуїтивної поведінки передбачає те, що не можна точно описати, як
поводитиме себе складна система, якщо при цьому спиратися на попередній досвід,
інтуїцію спостерігача та узагальнені параметри, які описують систему та її
поведінку загалом. Сама контрінтуїтивність означає, що навіть на прості стимули
система реагує зовсім не так, як очікує спостерігач, виходячи із звичайних для
пересічної людини відносин та причиново-наслідкових зв’язків між елементами.
Поведінка певної людини може викликати іншу реакцію у оточуючих, хоча конкретна
ситуація, яка мала місце у попередньому досвіді останніх, дала, наприклад,
позитивні результати.
Принцип прогностичності продукує в тому, що жодна складна система не може
цілеспрямовано розвиватися й зберігати себе впродовж тривалого часу, якщо вона
не має здатності передбачати перебіг подій. Тому за умов зворотнього зв’язку
здатні функціювати лише системи з адаптивним випередженням, які мають
властивість змінювати цілі, програми, засоби реалізації цільових функцій та
свою структуру ще задовго до настання небажаних змін у зовнішньому середовищі.
Для цього система повинна вміти передбачати майбутні події.
Згідно з принципом локально-інтегративної зв’язності поведінку цілеспрямованих
систем не можна правильно описати та передбачити, якщо до
- Київ+380960830922